Постанова № 72285507, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/1046/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання – Гелецького П. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сувеніргал» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року про забезпечення позову в справі № 461/8686/17 (головуючий суддя – Лялюк Є. Д., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 26 грудня 2014 року № 445 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Сувеніргал» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» зі змінами, внесеними наказом від 24 липня 2015 року № 222.

Також ОСОБА_1 клопотання про забезпечення позову, в якому просила заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності об'єкту нерухомого майна - багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові у тому числі й щодо будь-яких житлових і не житлових приміщень, які в ньому розташовані, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі; заборонити ТОВ «Сувеніргал» самостійно або із залученням інших осіб, проводити будь-які будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові до вирішення цієї справи по суті, а також заборонити ТОВ «Сувеніргал» здійснювати продаж об’єктів нерухомості та/чи майнових прав на них третім особам, що знаходяться в багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові до вирішення цієї справи по суті.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю “Сувеніргал”, яке покликаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм процесуального права з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року про забезпечення позову скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції, в ухвалі про забезпечення позову, не вказано причини та реальні загрози, які можуть в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вжиті заходи забезпечення позову неспівмірні із заявленими позовними вимогами.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що судом надано належну оцінку безпосередньому зв’язку доводів клопотання про забезпечення позову з його вимогами, необхідність вжиття забезпечувальних заходів та відповідності таких заходів їхній меті, співрозмірність забезпечення із заявленими позивачем вимогами, через що заявлене клопотання є обґрунтованим. Окрім цього, згідно клопотання позивача невжиття заходів по забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов’язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частиною 3 ст. 117 КАС (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Згідно вимог частини 4 ст. 117 КАС (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Згідно абзацу другого пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” судам в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із вище приведених правових норм та роз’яснень Вищого адміністративного суду України, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечуючи позов у даній справі, суд першої інстанції не врахував даних законодавчих вимог.

Встановлено, що предметом заявленого ОСОБА_1 позову є наказ Департаменту містобудування ЛМР від 26 грудня 2014 року № 445 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Сувеніргал» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.. Липова алея, 15 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» зі змінами, внесеними наказом від 24 липня 2015 року № 222.

Натомість в оскаржуваній ухвалі способом забезпечення адміністративного позову є заборона органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи реєстрації права власності об’єкту нерухомого майна – багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.. Липова алея, 15 у м. Львові, у тому числі й щодо будь-яких житлових і нежитлових приміщень, які в ньому розташовані, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі та заборони проводити будь-які будівельні роботи за адресою: м. Львів, вул. Липова алея, 15 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у справі не спрівмірні і не пов’язані з предметом заявленого позову. Сам по собі факт оскарження позивачем акту індивідуальної дії не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який жодним чином не пов'язаний з предметом позову. Спірний наказ є лише технічним документом та не є прямою підставою щодо відчуження чи реєстрації права власності об’єкту нерухомого майна.

Мотивація забезпечення позову, наведена в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, безпідставна, не випливає із обставин справи, відомих суду на момент вжиття таких заходів.

Судом першої інстанції не враховано, що спірний наказ № 445 від 26 грудня 2014 року, як акт індивідуальної дії, на час звернення позивача з позовом та постановлення оскаржуваної ухвали, вже реалізований, а відтак у суду першої інстанції не було підстав для висновку про утруднення чи неможливість виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Крім того, ні з позовної заяви, ні із клопотання про забезпечення позову не вбачається очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача оскаржуваним наказом, яка б значно утруднила або ж взагалі унеможливила виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду звертає увагу також на те, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції не були враховані інтереси інших осіб, зокрема ТОВ «Сувеніргал», права якого, як забудовника земельної ділянки, порушені внаслідок винесення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сувеніргал» – задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року про забезпечення позову в адміністративній справі № 461/8686/17 скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 16 лютого 2018 року.