Постанова № 72285314, 13.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/6157/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дій, -

суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_2,

час ухвалення рішення – не вказано,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не вказано,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, яким просила скасувати рішення відповідача від 16.01.2017 року № 1 з питань підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та зобов'язати відповідача призначити їй з 13.12.2016 року пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши календарно її стаж роботи за період з 01.01.1992 року до 31.07.2002 року у ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» та з 01.08.2002 року до 27.09.2004 року у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат».

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що у період роботи позивача прядильницею були чинними постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 та постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36. Зазначеними постановами затверджувалися списки виробництв, цехів, професій, посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, відповідно до яких посада прядильниці відноситься до переліку професій, посад, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Пунктом 7 Порядку застосування ОСОБА_3 № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731, передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 при шестиденному робочому тижні і на 21,2 при п’ятиденному робочому тижні.

Постанову в апеляційному порядку оскаржила позивач, вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що список виробництв і професій, робота на яких дає право робітницям текстильної промисловості на призначення пенсії за віком на пільгових умовах включає виробництва: бавовняне, ватне, льняне, вовняне, шовкове, конопле-джгутове, трикотажне, текстильно-галантерейне і валяно-повстяне; текстильні цехи виробництвах штучного та синтетичного волокна. Професії: стрічкарки, рівничниці. Апелянт вказує і на те, що законодавець не пов’язує обчислення пільгового стажу з заняттям на цих роботах повний робочий день. Також зазначає, що у її трудовій книжці, яка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, внесені усі записи відповідно до норм законодавства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

13.12.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою про призначення пенсії на підставі п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак рішенням Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 16.01.2017 року № 1 позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії. Своє рішення відповідач мотивував тим, що відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку з відсутністю відповідного трудового стажу. В даному рішенні відповідач послався на рішення від 29.12.2016 року № 139/879 комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, яким позивачу було зараховано до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 18.07.1980 року до 11.12.1991 рік та з 21.12.1991 року до 31.12.1991 рік календарно, з 01.01.1992 року до 31.07.2002 року – за фактичною тривалістю на посадах рівничниці рівнично-стрічкового обладнання, оператора рівничного обладнання, оператора стрічкового обладнання у ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс», що становить 15 років 10 місяців 23 дні. Також до пільгового стажу позивача зарахований період роботи з 01.08.2002 року до 11.01.2003 року на посаді оператора стрічкового обладнання у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат», що становить 05 місяців 11 днів. Таким чином, з врахуванням навчання за спеціальністю рівняльниці з вмінням обслуговувати стрічкові машини 4-го розряду, пільговий стаж роботи позивача становить 17 років 02 місяці 20 днів.

Колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення відповідача з таких підстав.

Відповідно до п. «є» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, – за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, – після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Як встановив суд, ОСОБА_1 працювала на Луцькому шовковому комбінаті імені 60-річчя Радянської України (яке пізніше було реорганізоване (перейменоване) у ДП «Волтекс», ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс») в період з 18.07.1980 року до 31.07.2002 року на посадах рівничниці рівнично-стрічкового обладнання, оператора рівничного обладнання, оператора стрічкового обладнання, а в період з 01.08.2002 року до 27.09.2004 року – на посаді оператора стрічкового обладнання у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат». Також в період з 01.09.1979 року до 16.07.1980 року позивач навчалась в Луцькому Професійно-технічному училищі № 2. Зазначені факти підтверджуються записами в трудовій книжці позивача, архівними довідками, а також не заперечуються відповідачем.

Загальний трудовий стаж позивача становить 33 роки 01 місяць 10 днів, чого відповідач не заперечує. Водночас, як зазначено вище, вказаний період роботи відповідач зарахував до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не в повному обсязі, а лише 17 років 02 місяці 20 днів, мотивуючи рішення тим, що періоди роботи з 01.01.1992 року до 31.07.2002 року та з 01.08.2002 рік по 27.09.2004 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу не в повному обсязі, а за фактичною тривалістю робочого часу.

Відповідач, з твердженнями якого погодився суд першої інстанції, посилається на чинні у відповідні періоди роботи позивача ОСОБА_3 № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 та постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583, від 11.03.1994 року № 162 та від 16.01.2003 року № 36.

Крім того, відповідач керувався п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, відповідно до якої у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а також п. 7 «Порядку застосування ОСОБА_3 № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, яким передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 при шестиденному робочому тижні і на 21,2 при п’ятиденному робочому тижні.

Однак такі висновки відповідача, на думку колегії суддів, є помилковими і протиправними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Така ж норма міститься в п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зокрема, відповідно до пункту «є» цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, – за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, – після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Проаналізувавши зміст наведеної статті, колегія суддів зазначає, що робота на виробництві та за професією, зазначеними в даному пункті, виокремлена в окрему категорію робіт та професій серед восьми інших, передбачених даною статтею, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Посади, на яких працювала ОСОБА_1 у спірні періоди (рівничниця рівнично-стрічкового обладнання, оператор рівничного обладнання, оператор стрічкового обладнання), були передбачені не у відповідних ОСОБА_3 № 2, на які помилково посилається суд першої інстанції, вказуючи при цьому посаду прядильника, на якій позивач не працювала, а у «ОСОБА_3 виробництв і професій, робота на яких дає робітницям підприємств текстильної промисловості право на отримання пенсії по старості після досягнення 50 років і при стажі роботи в цих професіях не менше 20 років», затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1021, та у «ОСОБА_3 виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 (у відповідній редакції).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Порядок застосування ОСОБА_3 № 1 і № 2, оскільки цей Порядок регулює застосування ОСОБА_3 № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто не поширюється на порядок обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, відповідно до п. «є» ст. 13 цього Закону.

Також проаналізувавши зміст наведених вище норм законодавства, колегія суддів вважає, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах робітникам текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, залежить від наявності підстав та умов, передбачених саме п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не пов'язано з іншими умовами, встановленими для інших категорій осіб, визначених статтею 13 цього Закону, які мають право на пільгову пенсію.

Зокрема, для призначення пенсії за вказаним пунктом особа мала бути робітником не будь-якого текстильного виробництва, а текстильного виробництва за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583, а раніше постанова Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1021), бути зайнятою (працювати) на верстатах і машинах, мати відповідні стаж роботи не менше 20 років та вік 50 років. Водночас, положення законодавства щодо обліку, тривалості чи режиму робочого часу (перебування на роботі повний чи неповний робочий день тощо), застосування яких передбачено до інших категорій осіб, перелік яких наведений у статті 13 зазначеного Закону, до осіб, які мають право на пенсії за пунктом «є» цієї статті, не застосовуються, тобто для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вищевказаного пункту статті не має значення чи була позивач зайнята на роботі повний робочий день.

Також колегія суддів вважає помилковим і не бере до уваги посилання відповідача на п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, ненадання позивачем уточнюючих довідок про характер виконуваних робіт, оскільки даний Порядок застосовується лише у випадку відсутності чи неточності записів у трудовій книзі, а у спірному випадку в трудовій книжці ОСОБА_1 містяться усі необхідні записи.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 29.06.2017 року у справі № 161/19344/13-а. Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А згідно з ч. 6 ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку про те, що стаж роботи ОСОБА_1 на зазначених вище посадах в періоди з 01.01.1992 року до 31.07.2002 року та з 01.08.2002 рік до 27.09.2004 року підлягають зарахуванню до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в повному обсязі (календарно). Таким чином, пільговий стаж роботи позивача за періоди роботи з 18.07.1980 року до 31.07.2002 року та з 01.08.2002 року до 27.09.2004 року сукупно становить понад 20 років і підтверджується належними і достатніми доказами, в зв'язку з чим висновок відповідача про неможливість його зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, на думку колегії суддів, є протиправним.

Відповідно оскаржене рішення Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 16.01.2017 року № 1, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також є протиправним і підлягає скасуванню.

Також колегія суддів дійшла висновку, що Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області слід зобов’язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 13.12.2016 року, тобто з дня звернення з відповідною заявою, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій від 01.02.2017 року № 535530749 та від 05.05.2017 року № 1, ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання позовної заяви і за подання апеляційної скарги в розмірі 640,00 грн. і 704,00 грн. відповідно, що разом становить 1344,00 грн. Судовий збір сплачений позивачем в розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір» (у відповідній редакції).

Оскільки апеляційний суд прийняв рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі, тому позивачу слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2017 року у справі № 161/1790/17 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 16 січня 2017 року № 1 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 грудня 2016 року про призначення пенсії на пільгових умовах.

Зобов’язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити з 13 грудня 2016 року та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6