Постанова № 72285315, 12.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12008/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Каралюса В.М.,

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року, прийнятої під головуванням судді Бунда А.О., повний текс судового рішення виготовлено 14.11.2017, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області про визнання бездіяльності ГУПФУ у Львівській області протиправною, зобов'язати призначити та виплатити пільгову довічну пенсію за вислугу років та зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області (далі - відповідач-2) з вимогами про визнання бездіяльності відповідача-1 щодо не призначення пільгової пенсії позивачу за вислугу років протиправною та зобов’язання даного відповідача призначити та виплатити ОСОБА_2 пільгову довічну пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (у редакції Закону від 04.07.2002) (далі – Закону № 2262-XII), починаючи з 17 серпня 2014 року без обмеження граничного розміру, відповідно до чинного законодавства України, а з 01.01.2016 здійснювати виплати відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900-VІІІ від 23.12.2015, постанови КМУ від 11.11.2015 № 988, наказу МВС від 06.04.2016 №260 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення; зобов’язати відповідача-2 виготовити і надати ОСОБА_2 та направити до ГУ ПФУ у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 з 17.08.2014 по 01.01.2016 відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 з урахуванням відповідних окладів за посадою дільничного інспектора; оклад за спеціальним званням лейтенант міліції; надбавка за вислугу років 25%; надбавка за виконання особливо важливих завдань 40%; надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень 10%; премія 50%, а на час виникнення права з 01.01.2016 виготовити і надати позивачу та направити до відповідача-1 нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900- VІІІ від 23.12.2015, п.6 постанови КМУ від 13.02.2008 №45, наказу МВС № 138 від 17.02.2017, постанови КМУ від 11.11.2015 №988, наказу МВС від 06.04.2016 №260 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад у розмірі 2400,00 грн; оклад за військове (спеціальне) звання лейтенант поліції у розмірі 1400,00 грн; надбавка за стаж служби (вислугу років) 25% у розмірі 950,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (100%) у розмірі 4750,00 грн; доплата за службу в нічний час (35%) у розмірі 840,00 грн; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі (10%) у розмірі 240,00 грн; надбавка за особливо важливі завдання (40%) у розмірі 1900,00 грн; премія (50%) у розмірі 2375,00 грн; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідачів подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом УМВС України у Львівській області від 12.03.1997 року № 107 о/с позивача звільнено з органів МВС за п. 64 «д» з посади дільничного інспектора міліції відділення по керівництву дільничними інспекторами міліції Бродівського РВ УМВС України у Львівській області, спеціальне звання - лейтенант міліції. 25.04.2006 ОСОБА_2 звернувся до УМВСУ у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії від МВС. 03.05.2006 за №14/91 на № 14/4-16 від 25.04.2006 пенсійний відділ УМВСУ у Львівській області відмовив ОСОБА_2 про призначення йому пенсії від МВС, так як на день звільнення з ОВС йому не виповнилось 45 років і немає 25 років страхового стажу. 19.07.2017 ОСОБА_2 звернувся до ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із запитом про надання інформації. На виконання наведеної вимоги розпорядник інформації повідомив, що до вислуги років на день звільнення з ОВС ОСОБА_2 зараховано службу в Збройних силах та в органах МВС, як календарна вислуга років станом на 14.03.1997 становить 12 років 06 місяців 01 день; відповідною посадою, що прирівнюється посадам поліцейських - це посада дільничного офіцера поліції ВП ГУНП з посадовим окладом 2400 гривень; спеціальне звання поліцейського лейтенант поліції з окладом за спеціальне звання 1400 гривень. 21.07.2017 ОСОБА_2 повторно звернувся до ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області із запитом, на який останній 28.07.2017 за № Ч-70/Зі/05/17-2017 та № Ч-207/Зі від 24.07.2017 надано грошовий атестат і довідку про додаткові види грошового забезпечення лейтенанта міліції ОСОБА_2, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з ОВС. 17.08.2017 ОСОБА_2 звернувся до ГУПФУ у Львівській області із заявою про призначення та виплату пенсії з 17.08.2014 року відповідно до п. «б» статті 12 Закону № 2262-XII, за три роки з дня звернення за отриманням пенсії. До заяви були долучені всі документи, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років відповідно до чинного законодавства Україна та Постанови правління ПФУ від 30.01.2007 року №3-1 (зареєстрованій в МЮУ 15.02.2007 за № 135/13402). 05.10.2017 за № 1518/4-20/12.03 ГУПФУ у Львівській області відмовило у призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_2 за вислугу років відповідно до п. «б» статті 12 Закону № 2262-XII, мотивуючи тим, що на момент звільнення з ОВС 14.03.1997р. ОСОБА_2 не досяг 45-річного віку та повернуто заяву про призначення пенсії від 17.08.2017 та долучені до неї документи. Позивач вважає, що досяг 45-річного віку 09 лютого 2009 року і пенсія має бути призначена та виплачена з 17.08.2014 відповідно до статті 55 Закону № 2262-XII, тобто не більш як за три роки з дня звернення за отриманням пенсії. При цьому право на призначення даної пенсії виникло 06.08.2002 і діє по даний час, а також, що його право на нові щомісячні надбавки, доплати та підвищення виникло з 01.01.2016 року і діє дане право по даний час, тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 14.11.2017 відмовлено в задоволенні позову, оскільки судом не установлено порушень будь-яких прав позивача.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що винесене з порушенням вимог ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а також при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити повністю позовні вимоги.

ОСОБА_5 апеляційної скарги за своєю суттю аналогічні доводам позовних вимог. В додаток апелянт зазначає, що ним до суду першої інстанції було додано правові висновки щодо застосування п. «б» ст.12 Закону № 2262-XII у редакції від 04.07.2002, викладені у постановах Верховного Суду, які мав врахувати Бродівський районний суд при застосуванні відповідних норм права, однак їх не врахував, а відступивши від них, не навів відповідних мотивів.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУПФУ у Львівській області не погодилось з її доводами, підтримавши позицію, яку навело в запереченні на позовну заяву. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову суду – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що згідно паспортних даних ОСОБА_2 народився 09 лютого 1964 року.

Відповідно до довідки Бродівського РВ УМВС у Львівській області № 210 від 03.09.1997 ОСОБА_2 працював в Бродівському РВ УМУСУ у Львівській області на посаді дільничного інспектора міліції і звільнений з ОВС згідно наказу УМВСУ у Львівській області № 107 від 12.03.1997 з 15.03.1997.

25.04.2006 ОСОБА_2 звернувся до УМВСУ у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років. 03.05.2006 за №14/91 на № 14/4-16 від 25.04.2006 пенсійний відділ Управління МВС України у Львівській області відмовив ОСОБА_2 у призначенні йому пенсії від МВС, мотивуючи відмову тим, що на день звільнення з органів внутрішніх справ позивачу не виповнилося 45 років і немає 25 років страхового стажу, тому немає правових підстав для призначення пенсії від МВС.

19.07.2017 звернувся до ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області із запитом про надання інформації, на який 28.07.2017 за № Ч-82/Зі/05/13-2017 на № Ч-209/Зі було надано відповідь про надання інформації щодо вислуги років ОСОБА_2, посадового окладу, окладу за спеціальне звання.

21.07.2017 представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області із запитом щодо надання інформації, на який 28.07.2017 за № Ч-70/ЗІ/05/17-2017 головою ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області надано грошовий атестат і довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 в 1995-1997 роки.

17.08.2017 представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до ГУПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

05.10.2017 листом за № 1518/4-20/12.03-06 ГУПФУ у Львівській області відмовило у призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугу років відповідно до п. «б» статті 12 Закону № 2262-XII, посилаючись на те, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ 14.03.1997 позивач не досяг 45-річного віку зазначеного в п. «б» статті 12 Закону № 2262-XII.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було порушено процедуру звернення за призначення пенсії за вислугу років. Також дійшов висновку, що доводи позивача не можуть бути покладені судом в основу рішення як такі, що не ґрунтуються на законі.

Згідно з п. “б” ст. 12 Закону № 2262-ХШ (в редакції на день звільнення позивача зі служби з ОВС) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ з 15 березня 1997 року на підставі наказу УМВСУ у Львівській області від 12.03.1997 №107 о/с. Отже, на час звільнення зі служби з органів внутрішніх справ, не досягнув 45-річного віку, як передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 10 Закону № 2262-ХШ та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплата пенсій деяким категоріям громадян» з 01.01.2007 на органи Пенсійного фонду України покладено виключно функції з призначення (перерахування) та виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу.

Положеннями статті 2 Закону № 2262-ХШ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

З огляду на позовні вимоги, ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність відповідача-1 щодо не призначення йому пільгової пенсії за вислугу років та просить суд зобов’язати відповідача-1 призначити та виплатити пільгову довічну пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону від 04.07.2002), починаючи з 17 серпня 2014 року.

Згідно п. «б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону України від 04.07.2002 № 51 «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (далі Закон № 51) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв’язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Разом з тим, дана норма втратила чинність з 29.04.2006 відповідно до Закону України від 04.04.2006 № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців».

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України під 09.02.1999№ 1-рп/99, за загальновизнаним принципом прана закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріпленні» у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дії нормативно-правового акту в часі і треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також необхідно зазначити, що згідно ст. 48 Закону № 2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Згідно ч. 3 ст. 48 № 2262-ХІІ особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред’являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.

Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України. Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Відповідно п. 12 цього Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформляється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Отже, формування грошового забезпечений, з якого проводяться призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям силових відомств, не входить до компетенції головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області.

Всупереч Закону № 2262-ХІІ та Порядку №3-1, представником позивача самостійно було подано в головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву від 17.08.2017 про призначення пенсії позивачу з доданими до неї документами, оскільки ні наведеним Законом, ні Порядком не передбачено, що заяви про призначення пенсії можуть подаватися представником за довіреністю. Таким чином, рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 ГУПФУ у Львівській області правомірно не приймалось.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (далі Закон - 900-VIII), який набрав чинності з 29.12.2015, доповнено частиною третьою статтю 63 Закону № 2262-ХІІ. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону № 2262-ХІІ здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Перерахунок таких пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачу пенсія відповідно до п. «б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ не призначена, вимога позивача до відповідача-1 про зобов’язання здійснювати виплату з 01.01.2016 відповідно до Закону № 900-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу МВС від 06.04.2016 № 260 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення є передчасною.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що як встановлено судом, представником позивача подано заяву до ГУПФУ у Львівській області про призначення пенсії 17 серпня 2017 року.

У відповідності до п. 10 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону № 2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

За правилами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 13 жовтня 2017 року, при тому не заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, покликаючись на статтю 55 Закону № 2262-ХІІ та вважаючи, що спірна пенсія має бути призначена не більше як за три роки до дня звернення.

Слід вказати, що положення ч. 1 ст. 55 Закону № 2262-ХІІ не розповсюджуються на спірні правовідносини, так як наведені норми регулюють відносини щодо нарахованих сум пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У даній справі предметом спору є призначення пенсії, а не її нарахування, і до вказаних правовідносин підлягає застосуванню ч. 3 ст. 50 Закону № 2262-ХІІ.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На зазначені вище положення процесуального закону та обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до постановлення частково незаконного рішення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Окрім цього, за загальним правилом доказування кожна обставина повинна бути доведена належними та допустимими доказами, проте, жодних доказів на поважність причин, які є об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого Кодексом строку звернення до суду, позивачем не долучено.

Оскільки колегія суддів не вбачає причини пропущення строку звернення до суду поважними, а також те, що позивач при зверненні до суду не навів доказів, які б обґрунтували поважність причин пропущення строку, то наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог за період до 17 серпня 2016 року на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України.

У зв’язку з викладеним, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до 17.08.2016 і в цій частині позовну заяву залишити без розгляду у зв'язку із тим, що таку подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до призвело до прийняття частково незаконного рішення, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині та прийняття в ній нової постанови. В решті постанова суду першої інстанції ухвалена з правильно і повно встановленими обставинами справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому в цій частині судове рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Бродівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року у справі № 439/1332/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період до 17 серпня 2016 року скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_2 в частині вимог за період до 17 серпня 2016 року залишити без розгляду.

В решті постанову Бродівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року у справі № 439/1332/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин – з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_5 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 15.02.2018.