Постанова № 72285038, 06.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11640/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.Я.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільського об’єднання «Текстерно» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (суддя Шульгач М.П., у м. Тернополі) у справі № 819/1616/17 за адміністративним позовом Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільського об’єднання «Текстерно» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, –

встановив:

Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Тернопільського об’єднання «Текстерно» про стягнення заборгованості по відшкодуванні витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 263038,35 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що у відкритого акціонерного товариства «Тернопільського об’єднання «Текстерно» існує заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.07.2017 по 30.09.2017 у сумі 263038,35 грн., цю заборгованість відповідач добровільно не погасив, тому вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 позов задоволено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що судом не в повному обсязі з’ясовані обставини справи, що призвело до винесення постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що відповідач на сьогоднішній день позбавлений можливості відшкодувати заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій до покращення фінансового становища на підприємстві.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що у відкритого акціонерного «Тернопільського об’єднання «Текстерно» виникла заборгованість перед Пенсійним фондом України по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2017 по 30.09.2017 у сумі 263038,35 грн. Ця заборгованість підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розрахунком заборгованості до ПФУ по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2017 по 30.09.2017 по ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки у встановлений строк відповідач не сплатив позивачу зазначену в розрахунках суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за ним утворилась заборгованість по цьому відшкодуванню відповідно, до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є: суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.

Обов’язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачений п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», абзацом 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абзацу 4 пп. 1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абзацу 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є спеціальними щодо абзацу 3 п. 2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд дійшов до висновку про існування у відповідача обов’язку відшкодовувати органам ПФУ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б-з» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 (далі-Інструкція № 21-1).

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно матеріалів справи, надіслані Тернопільським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об’єднання «Текстерно» отримало, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 23). У добровільному порядку відповідач заборгованість не сплатив.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 263038,35 грн., так як останнім фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодовані не були.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільського об’єднання «Текстерно» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_3

Повне судове рішення складено 12.02.2018