Постанова № 72285030, 06.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12224/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2017 року (суддя Островський Л.Є., у м. Івано-Франківську) у справі № 344/9109/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, –

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про вислугу років та умов виходу його на пенсію, з урахуванням вимог із зазначенням рівня грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу Національної поліції України, зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести його на пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції від 04.04.2006 та розпочати виплату пенсії за вислугою років з 01.10.2016, тобто з моменту звільнення з органів внутрішніх справ.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017 позов задоволено частково. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_2 на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції від 04.04.2006 № 3591- ІV, та розпочати виплату пенсії за вислугою років з 01.10.2016, тобто з моменту його звільнення з органів внутрішніх справ.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодилось Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та оскаржило її в апеляційному порядку, вважає що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не враховано, посилання позивача на п. «а» ст. 12 Закону в редакції від 04.04.2006 № 3591-ІV, яка втратила чинність з 01.10.2011 (підстава - прийняття Закону від 08.07.2011 № 3668-VІ). Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ, який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким передбачено поступове (протягом десяти років) збільшення вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян. При цьому, вислуга років для визначення права на пенсію обчислюється тільки календарно. Тобто, пільгова вислуга років для визначення права на пенсію починаючи з 01.10.2011 року не враховується. Оскільки, пенсійне забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами пенсійного законодавства, чинного на день звернення за пенсією, права на пенсію за вислугу років відповідно до Закону в редакції від 04.04.2006 № 3591-ІV позивач не має. На день звільнення зі служби в поліції вислуга років у календарному обчисленні позивача становить 21 рік, 10 місяців і 4 дні при необхідних 23 років і більше.

Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просили відмовити в її задоволенні.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про його дату, час та місце.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером МВС та отримує пенсію по інвалідності з 01.10.2016 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з розрахунку вислуги років 21 рік 10 місяців. Позивач 07.06.2017 звернувся до Пенсійного органу про переведення на пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції від 04.04.2006, оскільки його вислуга, станом на 01.10.2011, становила 22 роки 11 місяців 06 днів.

Листом від 26.06.2017 відповідач відмовив у задоволені заяви, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 звільнений у 2016, а тому Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції від 04.04.2006, який втратив чинність не може бути застосований до спірних правовідносин.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції від 04.04.2006 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим законом, які мають вислуга 20 років і більше: за вислугу 20 років - 50%, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я - 55% відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення. При переведенні позивача на пенсію за вислугою років, відповідно до зазначеного Закону необхідно також керуватись наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ».

З такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на таке.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-ХІІ від 09.04.1992 зі мінами та доповненнями) далі-Закон № 2262-ХІІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Згідно п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ зі змінами від 04.04.2006 № 3591-ІV, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 внесено зміни, в п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пп. 8 п. 6 Розділу ІІ Перехідних і прикінцевих положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: «пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше».

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, оскільки пенсійне забезпечення здійснюється за нормами пенсійного законодавства, чинного на день звернення за пенсією, права на пенсію згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років позивач не має, тому що на день звільнення зі служби в поліції його стаж в календарному обчисленні становив 21 рік, 10 місяців і 4 дні, згідно розрахунку (а. с. 9-10), а для призначення пенсії за вислугу років потрібно 23 роки.

Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд першої інстанції помилково покликався на п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами та доповненнями від 04.04.2006 № 3591-ІV, оскільки ця редакція втратила чинність на момент розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов в частині зобов’язання переведення позивача на пенсію за вислугою років відповідно до зазначеної вище норми Закону № 3591-ІV. Крім того, при виході на пенсію позивач реалізував своє право передбачене ч. 1 ст. 7 Закону № 3668-VІ від 08.07.2011 та обрав пенсію по інвалідності.

Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про вислугу років та умов виходу його на пенсію, то така задоволенню не підлягає.

У матеріалах справи наявний розрахунок Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а. с. 9), в якому зазначено вся інформація про вислугу років позивача.

Оскільки, позивач до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з заявою щодо видачі довідки про вислугу років не звертався, тому такі вимоги є передчасними і в їх задоволенні слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, на те, що задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, мотивуючи судове рішення про часткове задоволення позову, в резолютивній частині не зазначив щодо відмови в іншій його частині.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови, якою в задоволенні позову

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2017 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_3

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_4

Повне судове рішення складено 12.02.2018