Постанова № 72285027, 07.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12406/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року суддя Ромазан В.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Тернопіль у справі № 607/14236/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії протиправними, скасування рішення та зобов"язання вчинити дії, дату складення повного тексту не зазначено, -

В С Т А Н О В И Л А :

13.12.16р. позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років; зобов»язати пенсійний орган здійснити призначення пенсії за вислугу років, згідно із ст. 50-1 Закону У країни «Про прокуратуру», з 11.11.2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, без обмеження граничного розміру пенсії.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням та перерахунком пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до спеціальних законів №60 від 30 листопада 2016 року, щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Зобов’язано Тернопільське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити позивачу пенсію за вислугу років, згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 11 листопада 2016 року виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушення норм матеріального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Оскільки, такого закону не прийнято, з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

10.01.18р. на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що звуження змісту та обсягу права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Твердження апелянта про відсутність стажу, необхідного для призначення пенсії вважає помилковим та таким, що не грунтується на належних і допустимих доказах.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи відповідно до ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури України із 14.07.1997 року, а на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області із 09 вересня 2015 року по даний час, що стверджується копією трудової книжки ВТ-І №763825 та довідки прокуратури Тернопільської області №11/527 вих.-16 від 18.10.2016 р..

Безперервний загальний стаж роботи ОСОБА_1, станом на 11.11.2016 р. становить 21 рік 09 місяців 28 днів, у тому числі на посадах прокурорів - 19 років 03 місяці 28 днів.

11 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років.

Згідно Протоколу №60 від 30.11.2016 року засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань пов’язаних з призначенням та перерахунком пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до спеціальних законів, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з підстави, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 у разі неприйнятті до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про національний банк України ", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України , Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з цим з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вважав, що відповідач обмежив існуюче у позивача право на пенсію за вислугу років.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VII), у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), що набрав чинності з 15 липня 2015 року, визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Таким чином, з 01.06.2015 року Пенсійний фонд України припиняє призначати пенсії за спеціальним законом. Пенсія призначається у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ від 14.10.2014 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

У позивача безперервний загальний стаж роботи станом на 11.11.2016 р. становить 21 рік 09 місяців 28 днів.

Також, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо звуження прав позивача внаслідок прийняття нових законів з огляду на наступне.

Так, статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно положень частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає до скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ст.317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - задоволити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року у справі № 607/14236/16-а – скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.243 КАС України – з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 12.02.18