Постанова № 72284296, 15.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Київ № 826/4285/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Літвіної Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Капші А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року (прийняту у порядку письмового провадження, суддя Шрамко Ю.Т.) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Фармак" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Фармак», (далі - позивач), до Київської міської митниці ДФС, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 24.02.2016 р. № 100260003/2016/000012/1, (далі - оскаржуване рішення).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.02.2016 р. № 100260003/2016/000012/1.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 12.01.2018 за вх. № 1059, у якому позивач зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства.

22.01.2018 до Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, зареєстровані за вх. № 2617. Також 13.02.2018 відповідачем на виконання вимог апеляційного суду надано копію митної декларації від 07.07.2015 №100250003/2015/079306.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 04.12.2015 між позивачем та фірмою Vital Pharma GmbH (ФРН) укладено контракт № 646, за умовами якого Vital Pharma GmbH (ФРН) (продавець) продає, а позивач (покупець) купує на умовах FCA Hamburg, Німеччина, FCA Dietzenbach, Німеччина, СІР Київ (Інкотермс 2010) фармацевтичну сировину та первинну упаковку (а.с.28-43).

На виконання умов контракту та відповідно до підписаної сторонами контракту специфікації від 26.01.2016 р. № 13, фірмою Vital Pharma GmbH поставлено позивачу фармацевтичну субстанцію Гексетидин у кількості 25,00 кг, за ціною 282, 00 Євро за кг, усього на суму 7 050, 00 Євро, за базисом поставки FCA Dietzenbach, Німеччина (а.с.44).

24.02.2016 позивачем до митного посту «Східний» Київської міської митниці ДФС подано вантажну митну декларацію, (далі - ВМД), № 100260003/2016/221975 на товар: «Фармацевтична рідина (субстанція) у барабанах ПЕВЩ для виробництва нестерильних лікарських форм: Гексетидин - 25 кг (CAS 141-94-6. Хімічна назва: 1, 3-біс (2-етилгексил) гекса-гідро-5-метил-5-пиримідинамін. Серія: FG15202148. Виробник: «Euticals S.A.S» Франція. Торговельна марка - Euticals. Країна виробництва: FR.». Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору, і склала 7 050, 00 Євро (а.с.89).

Разом із ВМД позивачем подано митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: контракт; специфікацію від 26.01.2016 № 13; інвойс від 16.02.2016 № 4000106; довідку ТОВ «Ренус Ревайвел» від 22.02.2016 № 2202/1 про транспортні витрати; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 19.02.2016 № 6040004524816/61710; книжку МДП (Carnet TIR) PX79209754; лист державного експортного центру МОЗ від 24.09.2014 №70/JB; пакувальний лист від 16.02.2016 р. № 4000106; лист Державної служби України з контролю за наркотиками від 08.07.2015 № 09/02-2408 стосовно відсутності у складі Гексетидину речовин, включених до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770; експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 29.09.2014 р. К-1815/2; сертифікат про походження товару від 16.02.2016 Н938942; сертифікат аналізу Гексетидину.

Відповідачем 24.02.2016 повідомлено позивача про необхідність подання додаткових документів. У той же день позивачем додатково надано митному органу: Генеральну специфікацію від 04.12.2016; прайс-лист продавця від 14.12.2015; комерційну пропозицію продавця від 30.11.2015; копію митної декларації країни відправлення MRN 16D335233303049E8.

Разом з тим, 24.02.2016 відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким митну вартість визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, митна вартість товару визначено у розмірі 1 449,99 Євро за кг, на загальну суму 36 249, 75 Євро.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем вказано на те, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності, декларантом не подано в повному обсязі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів був використаний з урахуванням інформації, наявної в органах доходів і зборів (МД від 07.07.2015 р. № 100250003/2015/79306).

У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів митним органом надано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260003/2016/00014.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, та підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст.58 Митного кодексу України. Натомість, відповідач не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей та не довів наявність підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність зазначених вище висновків суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (МК України).

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування».

За правилами частини другої ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин першої та другої ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов'язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем під час митного оформлення товару були подані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені частиною другою ст. 53 МК України, та додаткові документи, передбачені частинами третьою-четвертою ст. 53, ст. 335 МК України.

Як вже зазначалося вище, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи, надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, на переконання митного органу, містять розбіжності. При цьому, які саме розбіжності мають документи, відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Натомість, про те, у чому полягають такі розбіжності, відповідачем зазначено у письмових запереченнях проти позову.

Зокрема, відповідачем повідомлено, що CMR від 19.02.2016 № 6040004524816/61710 до митного оформлення не надана, а тому встановити фактичного виконавця перевезення оцінюваного товару неможливо, а також правомірність надання ТОВ «Ренус Ревайвел» довідки про транспорті витрати.

Крім того, в інвойсі від 16.02.2016 № 4000106 вказані банківські реквізити, відмінні від зазначених реквізитів у контракті.

Інших розбіжностей відповідачем не вказано.

Судом першої інстанції обгрунтовано відхилено твердження відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення CMR від 19.02.2016 р. № 6040004524816/61710, оскільки таке спростовується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260003/2016/00014, у якій чітко зазначено про надання до митного оформлення CMR від 19.02.2016 № 6040004524816/61710.

Крім того, відповідно до п.7.3 розділу 7 Наказу Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», за допомогою автоматизованої системи митного оформлення забезпечується автоматизована реєстрація картки відмови в електронному журналі та внесення до нього таких відомостей: номера за порядком; дати й часу оформлення картки відмови; номера картки відмови; реквізитів МД; зазначених в МД відомостей про декларанта, уповноважену ним особу та особу, якою заповнено МД; причини відмови; посади, прізвища, ініціалів посадової особи органу доходів і зборів, яка прийняла рішення про відмову; дати й часу вручення (направлення) картки відмови Декларанту.

Отже, автоматичного зазначення переліку документів, відображених у графі 44 митної декларації не передбачено, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо автоматично відображення у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення переліку документів, що зазначені у графі 44 митної декларації, є необґрунтованими.

Окрім того, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що у графі 18 рішення про коригування митної вартості товарів, серед документів, які були подані разом з митною декларацією, зазначено документ № 604004524816/61710 від 19.02.2016 під кодом 2730, який згідно Класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 (згідно редакції Наказу, що діяла на момент митного оформлення) є міжнародною автомобільною накладною (CMR).

Також відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, у графі 18 рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються лише ті документи, які подані разом з митною декларацією.

Апеляційний суд зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей, які впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому позивач не позбавлений права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, визначена митним органом митна вартість товару за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів був використаний з урахуванням інформації, наявної в органах доходів і зборів, зокрема, МД від 07.07.2015 100250003/2015/79306

Перевіряючи обґрунтованість таких дій митного органу, судом апеляційної інстанції досліджено надану митним органом МД від 07.07.2015, інформацію з якої використано митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення та встановлено, що така, по-перше, містить розбіжності у номері з тією, яка зазначена в графі 33 оскаржуваного рішення, зокрема, митним органом надано МД за номером 100250003/2015/079306, а в оскаржуваному рішенні зазначена МД за номером 100250003/2015/79306. По-друге, суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування відповідачем методу визначення митної вартості вантажу позивача за митною вартістю в митній декларації іншої сторонньої особи пропорційно відношенню загальної вартості вантажу до його загальної маси є неприйнятним, оскільки, останній може різнитись технічними характеристиками як за вагою, так і за вартістю. Більш того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем поставка здійснювалася 24.02.2016, а митним органом використано інформацію щодо поставки товару за ВМД від 07.07.2015, тобто за інший період (рік). Також позивачем до митного оформлення заявлено товар за маркуванням та кількістю, який відрізняється в цій та в частині найменуванні Серії товару, а саме Серії FG15202148 (а.с.89), а в МД, інформацію якої використано при коригування митної вартості Серію FG 15200868 (а.с.195). Вищезазначені обставини, не дають підстав вважати, що поставлений позивачем товар за всіма своїми характеристиками є ідентичними до товару, який було ввезено на територію України іншим декларантом відповідно до МД від 07.07.2015.

Вказане свідчить про те, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М.Літвіна