Ухвала суду № 72259900, 19.02.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7765/17

Провадження №2-з/333/13/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Піх Ю.Р., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 третя особи Шоста Запорізька державна контора міста Запоріжжя, районної адміністрації запорізької міської ради по Комунарському району, реєстраційна адміністрація Запорізького міського управління юстиції Запорізької області про скасування свідоцтва про право власності на житло та реєстрації права власності на житло, встановленн6я факту проживання однією сім'єю, та визнання права користування квартирою.

ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначив, що в ході підготовки позовної заяви позивачу стало відомо, що 15.08.2017 року на підставі свідоцтва про право власності на житло, серії та номер 97 виданого 27.09.2017 року районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району, проведена державна реєстрація права власності квартири АДРЕСА_1 за невідомою йому особою ОСОБА_2. Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району 20.11.2017 року за №3151/01-26/01 надала відповідь про те, що районна адміністрація приватизацією вищезазначеної квартири не здійснювала. ОСОБА_1 є користувачем вищезазначеної квартири, що підтверджується актом від 01.12.2017 року, складеним за підписом мешканців будинку №56 по вулиці Автозаводській в місті Запоріжжя. На теперішній час провадження у справі відкрито. На даний час відповідно до інформації з Державного реєстру Іпотек, спірна квартира належить ОСОБА_3. Заявник вважає, що реєстрація права власності проведена на підставі підробленого свідоцтва про право власності, у зв'язку з чим заявник просив накласти арешт на квартиру №191 розташовану у будинку №56 по вулиці Автозаводській у місті Запоріжжі. Так як невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити виконання рішення суду.

Вивчивши вимоги заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суддею беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Так розглянувши клопотання заявника судом встановлено, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 приймає заходи щодо відчуження майна, заявником не надано.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що заявником не надано доказів, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_3 дій із реалізації нерухомого майна, суд дійшов висновку про відсутність, станом на час розгляду вказаної заяви, правових підстав для забезпечення позову у справі № 333/7765/18.

А тому, як наслідок, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом відмовляється через недоведеність.

Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.Р. Піх