Ухвала суду № 72249649, 19.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4693/15-к

Провадження № 1-кп/591/16/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого - судді Янголя Є.В., за участю секретаря Бузової Т.І., прокурора Дронова Р.В., захисника Матішинець В.В., представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 128, ч. 1 ст. 357, ч.2 ст. 361, ч. 3 ст. 27 - ч. 1 ст. 376 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

До суду надійшло письмове клопотання представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2 про проведення у кримінальному провадженні психолого-психіатричної експертизи, проведення якої просив доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертих ім. засл. Проф. М.С. Боккаріуса, для з'ясування питання чи завдана потерпілій ОСОБА_5 моральна шкода за умови ситуації та внаслідок заподіяння їй тілесного ушкодження середньої тяжкості та який розмір становить грошова компенсація за завдану моральну шкоду. Клопотання мотивував тим, що під час досудового розслідування він звертався до слідчого з аналогічним клопотанням, однак постановою від 02.06.2015 року йому було відмовлено в задоволенні клопотання, яка була мотивована тим, що факт заподіяння моральної шкоди та її розмір не є обов'язковою складовою жодного з елементів складу злочину, передбаченого ст. 128 КК України, а чинним законодавством не передбачена обов'язковість проведення експертних досліджень для встановлення та підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та її розміру. Вказана постанова слідчого ним була оскаржена до слідчого судді, однак ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01.07.2015 у задоволенні його скарги було відмовлено, так як обвинувальний акт вже було направлено до суду. ОСОБА_3 обвинувачується зокрема у тому, що у 2007 році спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження середньої тяжкості та в зв'язку з цим у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 заявила до ОСОБА_3 цивільний позов в розмірі 500000 грн. про стягнення моральної шкоди. Вважає, що призначення такої експертизи необхідно для визначення розміру моральної шкоди, для чого необхідні спеціальні знання, а потерпіла самостійно не має права залучити експерта.

В судовому засіданні представник потерпілої - адвокат ОСОБА_2 клопотання підтримав з мотивів, наведених в ньому та пояснив, що потерпіла не має права самостійно залучити експерта так як не є стороною у справі.

Прокурор, захисник та обвинувачений заперечили проти клопотання.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого, відповідно до ч.1 ст. 332 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст. 242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

З вказаної норми вбачається, що розмір моральної шкоди визначається саме судом в нарадчій кімнаті на основі аналізу доказів у справі.

Потерпілий та його представник не позбавлені можливості обгрунтовувати в судовому засіданні розмір моральної шкоди з посиланням на досліджені в судовому засіданні докази та відкриті сторонам кримінального провадження.

Вивчивши клопотання представника потерпілого суд вважає, що для встановлення обставин, зазначених у клопотанні, а саме для визначення наявності та розміру моральної шкоди, відсутня необхідність у спеціальних знаннях.

Крім того зважаючи на вимоги діючого законодавства щодо розгляду кримінального провадження протягом розумного строку призначення такої експертизи не є доцільним.

Також суд вважає необхідним зазначити, що згідно п.3 ч.1 ст. 56 КПК України потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Частиною 3 ст. 93 КПК України передбачено, що потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій зокрема висновків експертів.

Пунктом 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, також передбачено, що відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає зокрема самостійне обстоювання потерпілим своїх інтересів в частині цивільного позову.

Зі змісту п.2 ч.6 ст. 244 КПК України вбачається, що на особу, яка звернулася з клопотанням про проведення експертизи, покладений обов'язок довести ту обставину, що вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин.

Враховуючи зазначені норми суд вважає, у потерпілого та його представника не було правових перешкод для отримання необхідного висновку експерта, будь-яких доказів неможливості проведення експертизи суду не надано, а тому клопотання в цій частині є необгрунтованим.

Тому суд вважає, що потерпілий міг самостійно залучити відповідного експерта, зокрема враховуючи те, що у потерпілої був доступ до всієї необхідної медичної документації по її лікуванню.

Крім того за змістом п. 1 ч. 6 ст. 244 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі лише для вирішення питань, які мають істотне значення для кримінального провадження.

Розмір моральної шкоди, для з'ясування якого представник потерпілого просить залучити експерта, не впливає ні на кваліфікацію ні на доведеність вини особи у вчиненні злочину.

Враховуючи викладене, клопотання представника потерпілого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 242, 244, 332 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 про призначення судової психологічної експертизи експертизи відмовити за необгрунтованістю.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Янголь