Рішення № 72226031, 05.02.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/373/16-ц

Провадження № 2/175/138/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 лютого 2018 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Новік Л.М.

за участю секретаря – Мельника Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, –

в с т а н о в и в:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» зазначив, що 12.05.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (позивач за первинним позовом, відповідач - за зустрічним позовом) в особі заступника начальника Кіровського відділення Дніпропетровської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №88/03-8, згідно з яким їй був наданий у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 7207 (сім тисяч двісті сім) доларів США 00 центів, зі сплатою 8,88 процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 15.05.2015 року. Відповідно до п.1.2. Договору, кредит надавався для оплати придбаного автомобіля марки DAEWOO, модель Matiz, 2008 року випуску, згідно з договором купівлі-продажу автомобіля №СФ-0021491 від 24.04.2008 року, укладеним з ТОВ «Автоприват». Станом на 05.11.2015 року з відповідачем рахується загальна сума заборгованості 6297,53 дол. США (або гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 05.11.2015 (1 дол. США = 23,0814 грн.) 145355,93 грн.), у тому числі:

- сума заборгованості за кредитом 3470,99 дол. США (80114,40 грн.),

- сума заборгованості за відсотками 987,00 дол. США (22781,41 грн.),

- розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту 1639,30 дол. США (37837,32 грн.),

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 200,24 дол. США (4621,81 грн.).

Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості по кредитному договору у розмірі 6297,53 дол. США (або гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 05.11.2015 (1 дол. США = 23,0814 грн.) 145355,93 грн.) та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати договір кредиту № 88/03-8 від 12.05.2008 року та застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину у вигляді визнання недійсними усіх укладених на підставі оспорюваного правочину інших правочинів та договорів, зокрема договір відновлювальної кредитної лінії №88/03-8С від 12 травня 2008 року та договір застави транспортного засобу №348 від 12 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №1227.

В обґрунтування зустрічного позову, зазначила про те, що 12.05.2008 р. між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту на купівлю транспортного засобу №88/03-8, Відповідно до умов вказаного кредитного договору банк зобов’язався надати позивачу кредитні кошти у розмірі 7207 доларів США для оплати автомобіля, зі сплатою відсотків 8,88 річних строком до 11 травня 2015 року з поверненням кредитних коштів згідно з графіком погашення заборгованості. Також сторонами було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №88/03-8С від 12 травня 2008 року. В якості забезпечення зобов’язання між сторонами було укладеного договір застави транспортного засобу №348 від 12 травня 2008 року. Вважає, що кредитний договір №88/03-8 від 12 травня 2008 року укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року, в частині недотримання істотних умов, які обов’язкові для кредитних договорів, чим були порушені права Позивача, як споживача фінансових послуг. При укладенні спірного договору були порушені вимоги п.2 ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки їй не було надано перед укладенням кредитного договору в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також закон забороняє надання/отримання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України. Порушення відповідачем підп.. в, г, є, й та ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», дає право позивачу за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним у відповідності до п.2 ст.18 та п.6 ст.19 Закону. Згідно меморіального ордеру №авт/333268 від 12 травня 2008 року відповідачем на користь позивача були передані кошти у розмірі 34235,00 грн., а саме у національній валюті, не дивлячись на те, що кредитним договором була передбачена сума 7207 доларів США. Тобто умови договору не відповідають дійсним обставинам. Також на підставі ч.2 ст. 548 ЦК України вважає, що договір застави транспортного засобу №348 від 12 травня 2008 року підлягає визнанню судом недійсним. Крім того, їй підлягає поверненню різницю між отриманою та фактично сплаченою сумою.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути за його відсутністю, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Але будучи присутньою у попередніх судових засіданнях представник ОСОБА_5 позовні вимоги за первісним позовом не визнала, а позовні вимоги за зустрічним позовом просила задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився з невідомої суду причини.

У зв?язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши надані докази, дійшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 12.05.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі заступника начальника Кіровського відділення Дніпропетровської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №88/03-8, з ціллю для оплати придбаного автомобіля марки DAEWOO, модель Matiz, 2008 року випуску, згідно з договором купівлі-продажу №СФ-0021491 від 24 квітня 2008 року укладеним з ТОВ «Автоприват».

12 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі заступника начальника Кіровського відділення Дніпропетровської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір застави №348, згідно якого ОСОБА_3 надала ПАТ «Укрсоцбанк» автомобіль марки DAEWOO, модель Matiz, 2008 року випуску.

Згідно договору кредиту ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 7207 (сім тисяч двісті сім) доларів США 00 центів, зі сплатою 8,88 процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 15.05.2015 року.

Згідно п.1.1.1 договору кредиту сплата кредитних коштів здійснюється згідно графіку до 10 числа кожного місяця.

Факт отримання позичальником суми кредиту підтверджується меморіальним ордером № авт./333268 від 12.05.2008 р.

В матеріалах справи є копія свідоцтва про шлюб серія 1-КИ №109860 від 06.06.2008 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_6 06.06.2008 року, її прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_6.

12 травня 2011 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до Договору кредиту №88/03-8 у зв’язку з переходом кредитора на нове програмне обслуговування в ІВС «Flex Clube», договір кредиту було викладено в новій редакції, який було підписано ОСОБА_1.

Відповідач суму кредиту використала, однак, у призначений строк повернення кредитних коштів та сплату відсотків не здійснювала, в порушення умов договору, а також вимог статей 1048 і 1049 ЦК України щодо порядку сплати процентів та повернення суми кредиту та статті 526 ЦК України відповідно до якої зобов'язання повинно виконувалися належним чином, відповідно до умов договору та вимоги цього Кодексу. У зв`язку з чим станом на 05.11.2015 року виникла заборгованість у розмірі 6297,53 доларів США 93 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2015 року складає 145355,93 грн., з яких: - сума заборгованості за кредитом 3470,99 дол. США (80114,40 грн.), - сума заборгованості за відсотками 987,00 дол. США (22781,41 грн.), - розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту 1639,30 дол. США (37837,32 грн.), - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 200,24 дол. США (4621,81 грн.).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою/штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 вказала про допущення чисельних порушень норм чинного законодавства та її прав, як споживача кредитної лінії, при підписанні кредитного договору з боку ПАТ «Укрсоцбанк». Так вважає, що були порушені її права споживача згідно з Законом України «Про захист прав споживачів»: не виконання переддоговірної роботи з позичальником; не надання споживачу попередньої інформації про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту; не надання детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладання кредитного договору; включення у договір несправедливих умов; не відповідність умов кредитного договору вимогам чинного законодавства України.

Погодившись з усіма умовами Кредитного Договору шляхом його підписання, ОСОБА_1 взяла на себе усі валютні ризики, які виникають через застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку.

Відповідно до положень п. п. 2.1., 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168 банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством. Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

В матеріалах справи є копія попереднього розпису сукупної вартості кредиту, зазначення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту від 15.04.2008 року підписаний відповідачем, що свідчить, що перед укладанням цього Договору відповідач отримала від Банку інформацію про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту, що надані у відповідності з вимогами чинного законодавства (ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банком інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року) і не має жодних претензій до Банку з приводу повноти та зрозумілості.

Позивачем за зустрічним позовом віднесено до несправедливих умов договору той факт, що фактично всі валютні ризики по договору перекладені на позивача, що призвело до порушення принципу добросовісності та істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

В рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року зазначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи такий договір, ОСОБА_1 свідомо брала на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу. Будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане, у неї не було. З умовами якого погодилася та підписала його за власним бажанням.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити зміст договору, який вони укладають і формують його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови ( пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, або одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнано недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину, свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» №5 від 30 березня 2012 року, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У зв'язку із зазначеним суди повинні виходити з того, що договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року №3795-VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», за позовами заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним. Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладено 12.05.2008 року.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

В судовому засіданні представником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи, оскільки на їх думку кредитний договір порушує права позичальника як споживача, та банком невірно розраховано розмір грошового боргу у бік завищення, але оскільки попередня оплата експертизи здійснена не була матеріали цивільної справи було повернуто без виконання експертизи, отже факт невірного розрахунку заборгованості по кредитному договору позивачем за зустрічним позовом не доведено.

В судовому засіданні встановлено, що при укладанні між Банком та відповідачем кредитного договору права ОСОБА_1 порушені не були, укладання договору в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства, суд не вбачає суперечності кредитних відносин за спірним договором звичайним умовам кредитування та сучасній діловій практиці, та з огляду на обставини справи не вбачає підстав визнання кредитного договору, а відповідно і договорів про відкриття відновлювальної кредитної лінії, застави транспортного засобу недійсними, виходячи із викладеного суд не вбачає законних підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Виходячи із вищевикладеного, та враховуючи, що відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню. Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати зазначеної суми або зменшення її розміру судом не встановлено. Крім того, відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв’язку з чим на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2180,32 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 267, 526, 543, 549, 559, 610, 611, 627, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,–

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" (код ЄДРПОУ 00039019, р/р 29091805130003, МФО 300023) заборгованість за кредитним договором №88/03-8 від 12 травня 2008 року у розмірі 6 297,53 дол. США, що еквівалентно 145 355, 93 грн. (сто сорок п’ять тисяч триста п’ятдесят п’ять грн. дев’яносто три копійки), яка складається з: - сума заборгованості за кредитом 3470,99 дол. США, що еквівалентно 80114,40 грн., - сума заборгованості за відсотками 987,00 дол. США, що еквівалентно 22781,41 грн., - розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту 1639,30 дол. США, що еквівалентно 37837,32 грн., - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 200,24 дол. США, що еквівалентно 4621,81 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2180,32 грн. (дві тисячі сто вісімдесят грн. тридцять дві копійки).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Новік