Ухвала суду № 72225349, 14.02.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/617/18

(1-кс/199/170/18)

УХВАЛА

14.02.2018

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Подорець О.Б., за участю секретаря Терентієвої Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню №12018040630000093 від 10.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 до суду надійшло клопотання слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1, за погодженням з повноважним прокурором, про арешт квартири АДРЕСА_1.

Клопотання обґрунтовується тим, що 10.01.2018 до АНД ВП ГУНП України в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом незаконного проникнення до житла 21.12.2017 невідомими особами.

За даним фактом 10.01.2018 СВ АНД ВП ГУНП України в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018040630000093 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України.

В подальшому досудовим розслідуванням встановлено, що замки на вхідних дверях замінено нібито посадовими особами ПАТ «ПУМБ» у зв’язку зі зверненням стягнення на майно боржника за кредитним договором, забезпеченням якого являється нерухоме майно у вигляді квартири за вказаною адресою згідно договору іпотеки.

Також згідно наявних матеріалів кримінального провадження встановлено, що станом на теперішній час відсутнє рішення суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ», яке б набрало чинності. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2017 рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 в частині позову про стягнення заборгованості направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за адресою м.Дніпро, вул. Замполіта Бєляєва, 20/60 у розділі «Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно» наявний запис про право власності за №23824761, згідно якого право власності за вказаним об’єктом нерухомості за ПАТ «ПУМБ» (код ЄДРПОУ 14282829). Підставою для внесення запису визначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38612861 від 08.12.2017 14:16:09,ОСОБА_3, Дніпропетровська обласна філія КП «Центр державної реєстрації». Підставою для виникнення права власності визначено договір іпотеки, серія та номер: 5764247, видавник: ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №4549; вимога-повідомлення, серія та номер: 1507/10, виданий 15.07.2016, видавник: ПАТ «ПУМБ».

Таким чином, згідно матеріалів кримінального провадження, вбачається, що здійснено перереєстрацію об’єкта нерухомого майна до моменту настання на те правових підстав та без згоди власника.

Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2018 за №12018040630000093 за ознаками ч.1 ст. 162 КК України.

Беручи до уваги вищевикладене, з метою збереження речових доказів, в клопотанні порушується питання накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2.

В судове засідання ОСОБА_1 надав заяву щодо розгляду клопотання за його відсутності, клопотання просив задовольнити.

Вивчивши подане клопотання та надані матеріали, якими обґрунтовується необхідність арешту майна, приходжу до наступного.

За ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Так, відповідно до Витягу з кримінального провадження №12018040630000093, внесеного до ЄРДР 10.01.2018, зафіксовано, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: вул. Замполіта Бєляєва, 20/60, просить прийняти заходи до невстановленої особи, яка 21.12.2017 незаконно проникла до квартири за її місцем мешкання.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

За ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вирішуючи клопотання суд враховує, предмети, матеріальні об’єкти, які, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, з урахуванням вимог ст. 98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна єп.1 ч. 2 ст. 170 КПК України – збереження речових доказів.

Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.

Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.

Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого та прокурора про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Зокрема, арешт переліченого майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На підставі викладеного, клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 107, 110, 131, 132, 170-173, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню №12018040630000093 від 10.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 та заборонити будь-яким особам відчужувати вказане майно, розпоряджатися ним та використовувати його.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.Б.Подорець