Постанова № 72221235, 07.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Київ

Справа № 22-1816 Головуючий у суді першої інстанції - Кізюн Л.І.

Унікальний № 760/16468/17-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Пікуль А.А., Невідомої Т.О.

при секретарі Телятник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» за довіреністю Оленко НаталіїОлександрівни на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Груп», Публічного акціонерного товариство «Кристалбанк», треті особи: ОСОБА_4, Кредитна спілка «КС Володар», про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якому просила накласти арешт на майно та грошові кошти ПАТ «Кристалбанк» в межах 118 827 630 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона від 27 липня 2017 року була власником заставної серії НОМЕР_2

Предметом заставної були нежилі приміщення надбудови напівпідземної стоянки (літ. В), загальною площею 2 628,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1.

Стан загальної заборгованості на 27 липня 2017 року - дату передачі заставної складала 5 474 216 грн. 12 коп.

Внаслідок дій ПАТ «Кристалбанк» було скасовано право власності позивача на нежилі приміщення надбудови напівпідземної стоянки (літ В).

Враховуючи факт недобросовісності ПАТ «Кристалбанк», який проявився в позбавленні позивача права власності на нежилі приміщення вартістю 118 827 630,00 гривень, коштів у ПАТ «Кристалбанк» на балансі для відшкодування позивачу 118 827 630,00 грн. шкоди, недостатньо, враховуючи також характер спору, а також те, що дії ПАТ «Кристалбанк» можуть привести до неможливості виконання рішення суду, позивач вважає за необхідне в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти ПАТ «Кристалбанк» в межах 118 827 630,00 гривень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на майно та грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» в межах позовних вимог на суму 118 827 630,00 гривень, крім видатків, спрямованих на виплату заробітної плати, пенсії та стипендії, допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» за довіреністю Оленко НаталіяОлександрівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції передчасно, незаконно, не розібравшись та не пересвідчившись чи насправді існує спір між ОСОБА_3 та Банком постановив невмотивовану ухвалу про забезпечення позову фактично заблокувавши роботу банківської установи в частині, зокрема, накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються Банками відповідно до вимог ЗУ «Про банки і банківську діяльність» на кореспондентських рахунках в інших банківських установах.

Крім того, апелянт зазначає, що подана позивачем заява від 01.11.2017 року про збільшення позовних вимог судом першої інстанції не прийнята та не розглянута, разом з тим за неї не сплачено судовий збір, а тому вважає, що ПАТ «Кристалбанк» взагалі не є відповідачем на час розгляду заяви про забезпечення позову.

Також апелянт посилається на те, що ПАТ «Кристалбанк» не вчиняв жодних дій по відношенню до майна ОСОБА_3, а предмет спору у цій справі взагалі відсутній.

На думку апелянта жодне забезпечення позову у справі, що не розглянута, не може бути підставою для зупинення господарської діяльності банку та до порушень прав вкладників Банку, до чого фактично призвела оскаржувана ухвала суду.

Вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував в ухвалі про забезпечення позову, підстави того, які саме потрібно вжити заходи забезпечення позову та чому саме в такий спосіб.

Учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справ, належним чином повідомлених про дату, час, і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року було забезпечено позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Груп», Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк», треті особи: ОСОБА_4, Кредитна спілка «КС Володар», про звернення стягнення на предмет іпотеки та позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Накладено арешт на майно та грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк», в межах позовних вимог на суму 118 827 630,00 гривень, крім видатків, спрямованих на виплату заробітної плати, пенсії та стипендії, допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю.

Предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки з Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» на користь позивача 118 827 630,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої ОСОБА_3 діями Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк», які призвели до позбавлення ОСОБА_3 права власності на нежилі приміщення надбудови напівпідземної стоянки (літ. В), загальною площею 2 628,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Лебедєва-Кумача, будинок 5.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України (в редакції 2004 року) забезпечення позову допускається як до пред'явлення так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи не уможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1.ч. 2 ст. 152 ЦПК України (в редакції 2004 року) позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як роз`яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до проміжної фінансової звітності про фінансовий стан за період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року ПАТ «Кристалбанк», наданої позивачем, баланс ПАТ «Кристалбанк» станом на 30.09.2017 року складає, усього зобов'язань та власного капіталу активів 847 903 000 грн.; усього власного капіталу 274 840 000грн.; дохід за 09 місяців 2017 року 36 782 000 грн., тощо (а.с. 42,43).

Ліквідність банків (тобто співвідношення ліквідних активів до зобов'язань) щоденно контролюється НБУ на підставі Постанови Національного банку України від 28.08,2001 року № 368 «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні». У разі виявлення відхилення від показників ліквідності НБУ застосує методи впливу на банківські установи.

Відповідно до рішення № 13071-А/FСR-16/СRST001-003 про оновлення кредитного рейтингу від 19.09.2017 року, вбачається, що ПАТ «Кристалбанк» має стабільний кредитний рейтинг та в змозі виконувати свої зобов'язання перед кредитором банку.

Особа яка подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти має навести перелік такого майна та знаходження коштів.

Колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно та кошти ПАТ "Кристалбанк" без встановлення дійсних обставин, щодо можливих перешкод заходів забезпечення позову господарської діяльності юридичної особи, не вирішення процесуальних питань щодо участі банку в справі, порушує права банку та є перешкодою у здійсненні ним господарської діяльності, та може бути підставою для порушення прав інших осіб та заподіяння шкоди вказаними заходами забезпечення позову.

На данні обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.01.2018 року заходи забезпечення позову було скасовано, а тому відпали підстави для вирішення питання про їх скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року скасуванню.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» за довіреністю Оленко Наталії Олександрівни задовольнити частково.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року скасувати, в решті вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді