Постанова № 72212889, 14.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/81/16-ц Номер провадження 22-ц/786/239/18Головуючий у 1-й інстанції Ларіна О. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді-доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники процесу:

представник відповідача ОСОБА_2

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року, ухвалене суддею Ларіною О.В., повний текс рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року АВТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

05.04.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом № K3T0G115006045 від 04.06.2007 року у розмірі 45 102,51 доларів США (а.с. 76-79).

Уточнена позовна заява мотивована тим, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № K3T0G115006045 від 04.06.2007 року на суму 38 400,00 доларів США. Станом на 30.09.2015 року відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 68 761,61 доларів США. Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21.03.2013 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість в розмірі 27 140,17 доларів США, тому заборгованість за кредитом на час звернення до суду з уточненою позовною заявою становить 45 102,51 доларів США, проте відповідач і надалі не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором. Загальна сума заборгованості грошового зобов'язання ОСОБА_3 станом на 30.09.2015 року складає 45 102,51 доларів США, з яких: 405,02 доларів США - заборгованість за кредитом; 13 414,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 766,14 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 25 357,53 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 11,62 доларів США - штраф (фіксована частина); 2147,19 доларів США - штраф (процентна складова).

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № № K3T0G115006045 від 04.06.2007 року у розмірі 20 149,88 доларів США, з яких: 405,02 доларів США - заборгованість за кредитом; 13 414,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 766,14 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 405,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 11,62 доларів США - штраф (фіксована частина); 2 147,19 доларів США - штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 336,22 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що про порушення зобов»язання відповідачем банк дізнався ще у 2013 році, а до суду звернувся з вимогами про стягнення заборгованості лише 05.04.2016 року, до вказаної дати будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості не вживав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки, тому, виходячи із засад розумності та справедливості, прийшов до висновку про зменшення розміру неустойки (пені) до розміру заборгованості по тілу кредиту, тобто до розміру 405,02 долари США.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, вирішити питання щодо судових витрат. Вказав, що місцевий суд не врахував примусового виконання рішення суду від 21.03.2013 р., вважає, що дана справа підлягає закриттю, оскільки мається попереднє рішення суду, яким вирішено спір, крім цього, суд не взяв до уваги факт пропуску строку позовної давності, має місце трансформація грошового зобов»язання, що виникло з кредитного договору, у нове грошове зобов»язання, що виникло з рішення суду від 21.03.2013 р.

У запереченні (відзиві) на апеляційну скаргу ПАТ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду - без змін, посилаючись на те, що представник відповідача безпідставно вказує на приховування позивачем попереднього судового рішення, яке відповідачем не було виконано у порядку примусового виконання, відсутні підстави для закриття провадження у праві, оскільки позови не є тотожними щодо періоду та розміру заборгованості, наявність судового рішення, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, відповідач та його представник особисто були присутні у судових засіданнях, проте ними не було заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, 04.06.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № K3T0G115006045, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 47 400,00 доларів США а строк по 04.06.2027 р. включно, а відповідач зобов'язався повернути його та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с. 11-13).

Кредитний договір підписаний ОСОБА_3 04.06.2007 р., відповідно до вимог ст.ст.638,640 ЦК є укладеним з цієї дати.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21.03.2013 року позов ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 27 140,17 доларів США, яка складається із: 22 540,74 долара США - заборгованість за кредитом, 2 212,58 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 614,58 доларів США - заборгованість за комісією, 449,70 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором, штраф - 31,37 долари США (фіксована частина), штраф - 1290,90 долари США (складова частина) (а.с. 80-81).

Згідно з наданим розрахунком до уточненої позовної заяви, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № K3T0G115006045 від 04.06.2007 року станом на 30.09.2015 року складає 45 102,51 доларів США , з яких: 405,02 доларів США - заборгованість за кредитом; 13 414,82 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 766,14 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 25 357,53 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 11,62 (доларів США - штраф (фіксована частина); 2147,19 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с. 83-86).

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

По справі вбачається наступне, що 04.06.2007 р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № K3T0G115006045, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти (п.7.1. договору) шляхом видачі готівки через касу на строк з 04.06.2007 р. по 04.06.2027 р. включно, у вигляді непоновлювана лінія у розмірі 38 400,00 доларів США на наступні цілі: купівля квартири, а також у розмірі 8 640 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п.6.2. даного договору, період сплати вважати з 04 по 08 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 504,09 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди (а.с. 11-13).

Позичальник ОСОБА_3 договір підписав та не заперечує факт отримання ним вказаних кредитних коштів за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_3 не подавав місцевому суду заяву про застосування строку позовної давності.

Як вбачається, у даному випадку мало місце кредитування на споживчі потреби - купівлю квартири. Згідно п.7.3. договору забезпеченням виконання позичальником зобов»язань за даним договором виступає іпотека квартири в с. Демидів Вишгородського району Київської області.

Як вбачається із рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21.03.2013 року позов ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором № K3T0G115006045 від 04.06.2007 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 27 140,17 доларів США, яка складається із: 22 540,74 долара США - заборгованість за кредитом, 2 212,58 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 614,58 доларів США - заборгованість за комісією, 449,70 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором, штраф - 31,37 долари США (фіксована частина), штраф - 1290,90 долари США (складова частина) (а.с. 80-81).

Уточнюючи позовні вимоги, позивач відняв від загального розміру заборгованості за кредитним договором - 68 761,61 доларів США, що утворилася станом на 30.09.2015 р., розмір заборгованості, стягнутої за вказаним рішенням суду - 27 140,17 доларів США, та остаточно просив стягнути з відповідача 45 102,51 доларів США, з яких: 405,02 доларів США - заборгованість за кредитом; 13 414,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 766,14 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 25 357,53 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 11,62 доларів США - штраф (фіксована частина); 2 147,19 доларів США - штраф (процентна складова).

Як встановлено у суді апеляційної інстанції, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21.03.2013 року не виконане, виконавчий лист перебував на виконанні, але повернутий стягувачу без виконання у зв»язку з відсутністю майна у боржника, виконавче провадження закрите, вказані обставини визнаються та не заперечуються сторонами по справі.

Місцевий суд, ухвалюючи судове рішення про зменшення розміру пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором з 25 357,53 доларів США до розміру тіла кредиту - 405,02 доларів США, виходив з засад розумності та справедливості.

Позивачем рішення місцевого суду в цій частині не оскаржено, з чого слідує, що він з ним погодився.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які пролягають у позбавленні його певних прав або у заміні не виконання обов»язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов»язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов»язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов»язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках твід суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону, не перевірив розрахунок банку відносно стягнення пені та штрафів, не дослідив чи є штраф і пеня одним видом цивільно-правової відповідальності, чи можливе їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме строків виконання грошового зобов»язання за кредитним договором, та чи свідчать такі обставини про недотримання положень, закріплених у Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, не перевірив правильність розміру заборгованості за кредитним договором, не з»ясував за порушення яких грошових зобов»язань нараховано штрафи.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність стягнення місцевим судом з відповідача штрафів, а саме 11,62 доларів США - штраф (фіксована частина); 2 147,19 доларів США - штраф (процентна складова), отже вказані суми підлягають виключенню із мотивувальної та резолютивної частин рішення суду, а рішення місцевого суду підлягає зміні з виключенням з рішення стягнутих сум штрафу, оскільки має місце неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, що є обв»язковою підставою для скасування рішення.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на здійснення примусового виконання рішення суду від 21.03.2013 р. в межах ВП №41676612, до апеляційної скарги додав лише копію постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення забори на його відчуження (а.с.188), проте не надав доказів на якій стадії виконання перебуває виконавчий лист, виданий за рішенням суду від 21.03.2013 р., яка сума сплачена ним за виконавчим листом на час ухвалення судового рішення. Як було встановлено у суді апеляційної інстанції, виконавче провадження закрите, виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання, тобто рішення суду не виконане.

Обов»язок по наданню доказів згідно ст. 60 ЦПК України у редакції 2004 р., яка була чинна на час ухвалення судового рішення, покладений на відповідача по справі.

Доводи відповідача про те, що справа розглянута у його відсутність, не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_3 достовірно знав про те, що дана цивільна справа перебуває у провадженні суду, що підтверджується його розписками про отримання судових повісток (а.с. 33,43,50,53,74,93), 11.02.2016 р. відповідач подав заяву до суду про надання йому копії позовної заяви з додатками, просив перенести розгляд справи (а.с. 51), 25.02.2016 р. був присутнім у судовому засіданні (а.с. 54), 14.03.2016 р. подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечував, вказував на необхідність закриття справи, оскільки мається рішення суду від 21.03.2013 р., у період часу з березня 2016 р. по вересень 2017 р. як відповідач, так і його представник - адвокат ОСОБА_4 брали участь у судових засіданнях, 25.10.2017 р. представник ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 164), ОСОБА_3 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, який відбувся 25.10.2017 р. (а. с. 163). З вказаного слідує, що відповідач та його представник - адвокат ОСОБА_4 мали процесуальну можливість подати належні та допустимі докази на підтвердження заперечень позову, проте, з власних міркувань не скористалися процесуальними правами та не виконали процесуального обов»язку по наданню доказів по справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що дана справа підлягає закриттю з тих підстав, що мається судове рішення від 21.03.2013 р., ухвалене з приводу спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не заслуговують на увагу, оскільки уточнені позовні вимоги пред»явлені за інший період заборгованості, предмет спору- стягнення розміру заборгованості є іншим, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки відповідач та його представник у суді першої інстанції не заявляли клопотання про застосування строку позовної давності, хоча процесуально мали таку можливість, т. я. брали участь у судових засіданнях, знайомилися з матеріалами справи. Не відповідає дійсності твердження представника відповідача про те, що відповідач був відсутній у судовому засіданні та не міг заявити клопотання про застосування строку позовної давності. Представник відповідача в апеляційній скарзі не уточнює до яких саме складових позовних вимог і у зв»язку з якими фактичними обставинами підлягає застосуванню строк позовної давності.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 листопада 2012 року розглянув справу № 6-101 цс 12, при розгляді якої зробив правовий висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відбулася трансформація грошового зобов»язання, що виникло із кредитного договору, у нове грошове зобов»язання, що виникло із рішення суду, що виконання за кредитним договором проведено належним чином, тому відсутні підстави для стягнення кредитної заборгованості, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання рішення суду, а як було встановлено в апеляційному суді, воно не виконане, що не заперечується відповідачем, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату процентів, належних кредитору відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п. 2 ч1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2задовольнити частково, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року -змінити, виключивши із мотивувальної та резолютивної частини рішення суду посилання про стягнення з ОСОБА_3 11,62 доларів США - штраф (фіксована частина); 2 147,19 доларів США - штраф (процентна складова) та остаточно стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № № K3T0G115006045 від 04.06.2007 року у розмірі 17 991 доларів США, з яких: 405,02 доларів США - заборгованість за кредитом; 13 414,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 766,14 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 405,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови складено 14 лютого 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач Дорош А.І.

Судді: Лобов О.А.

Триголов В.М.