Вирок № 72203326, 15.02.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1757/17

Провадження № 1-кп/163/22/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря судового засідання Носка А.В.,

прокурора Повшука І.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження №12017030150000240 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, базової середньої освіти, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.345 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, українки, громадянки України, середньої освіти, одруженої, непрацюючої, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 біля 04 години 30 хвилин 08 червня 2017 року поблизу автомобільного міжнародного пункту пропуску «Ягодин», що в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області, рухаючись поза загальною та пільговою чергою автомобілем «Опель», номерний знак LC65491, після зупинки з метою забезпечення безпеки дорожнього руху та черговості проїзду транспортних засобів начальником сектору реагування патрульної поліції №2 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1, який виконував службові обов’язки з охорони громадського порядку, вчинив опір, відмовившись виконати законну вимогу останнього переїхати в загальну чергу транспортних засобів, шарпаючи працівника поліції за одяг, виражаючись нецензурними словами, словесно принижуючи.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 своєї винуватості не визнали.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що біля 23 години 07.06.2017 року на автомобілі «Опель» на польській реєстрації приїхав до автомобільного пункту пропуску «Ягодин». Зайняв смугу руху, де знаходилось найменше автомобілів. Біля 4 години 08.06.2017 року, об’їхавши декілька автомобілів, під’їхав до пункту пропуску. Після спілкування зі своєю тіткою ОСОБА_5 остання домовилась з ОСОБА_1 про те, що той здійснить його пропуск позачергово за умови одержання контрольного талона у прикордонників. Коли всі черги стали рухатись вперед, також виїхав наперед своєї черги і надав талон ОСОБА_1 Той талона порвав і повідомив, що без черги не пропустить. Сів за кермо свого автомобіля, завів двигун і робив «прогазовку», однак руху транспортним засобом не здійснював. ОСОБА_1 стояв попереду його автомобіля і наніс удар поліцейським жезлом по лобовому склі його транспортного засобу, внаслідок чого скло зазнало пошкоджень. Після цього вийшов і став сваритись з ОСОБА_1 Ніяких погроз в сторону ОСОБА_1 не висловлював, бачив його вперше.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що 08.06.2017 року перебувала в черзі на МАПП «Ягодин». Коли здійснювала рух, помітила транспортний засіб свого сина ОСОБА_2 з побитим лобовим склом та осіб, які з ним шарпаються. Підбігла і почала розбороняти. Помітила, що це працівники поліції. ОСОБА_1 схопив її за одяг і відпихнув до колеса автомобіля. Під час конфлікту вона та її син ніяких погроз в сторону працівників поліції не висловлювали.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 07.06.2017 року заступив у добовий наряд Любомльського відділу поліції, а біля 21 години спільно з інспектором поліції ОСОБА_6 відбув до МАПП «Ягодин». Біля 02 години 08.06.2017 року підійшла ОСОБА_5 і попросила здійснити пропуск поза чергою її племінника. Повідомив, що нікого пускати не буде. Біля 04:20 години зі смуги «реверсного руху», де здійснюють рух особи пільгової категорії, здійснив виїзд автомобіль «Опель», якого зупинив. На питання про пільги для руху по цій смузі ОСОБА_2 відповів заперечливо. Тому поставив водію вимогу повернутись в загальну чергу. ОСОБА_2 відмовився та почав висловлюватись нецензурною лексикою, що продовжувалось біля 20 хвилин. Під час запуску автомобілів в пункт пропуску ОСОБА_2 здійснив наїзд на нього. В результаті цього впав на капот автомобіля та ненавмисно поліцейським жезлом розбив лобове скло. ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, вхопив його за формений одяг, намагався нанести удари руками і висловлював погрози, які сприйняв як реальні. В цей час підбігла ОСОБА_3, котра теж намагалась нанести удари. Будь-яких дій, спрямованих на заподіяння шкоди здоров’ю обвинуваченим, не вчиняв, тільки тримав їх за одяг.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що біля пункту пропуску «Ягодин» помітила знайомого ОСОБА_1 Попросила, щоб він пропустив в пункт пропуску її племінника ОСОБА_2 без черги. ОСОБА_1 погодився це зробити при можливості та за наявності контрольного талону. Біля 04 години 08.06.2017 року ОСОБА_2 під’їхав до пункту пропуску. При передачі контрольного талону ОСОБА_1 вирвав його з рук та порвав. Знаходилась разом із ОСОБА_1 попереду автомобіля «Опель». Коли її племінник завів автомобіль, потерпілий поліцейським жезлом наніс удар по лобовому склі. В подальшому працівники поліції почали шарпати ОСОБА_2 Підбігла його матір ОСОБА_3, яка хотіла їх розборонити. Ніяких погроз в адресу працівників поліції не чула, племінник автомобілем на ОСОБА_1 не наїжджав.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що стояв в пільговій смузі руху в черзі до МАПП «Ягодин». Позаду нього в тій же смузі знаходився в автомобілі ОСОБА_2, який об’їхав кілька транспортних засобів і став попереду. Коли відбувся запуск автомобілів в пункт пропуску, ОСОБА_2 також почав рух. Бачив працівників поліції, які контролювали чергу. Моменту, коли б ОСОБА_2 наїхав на поліцейського не бачив, так само як і подію пошкодження лобового скла автомобіля обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що ніс службу в прикордонному наряді. До нього підійшла ОСОБА_5 та просила видати їй контрольний талон. Виписав талон на «зелену смугу руху».

Згідно з протоколом огляду місця події від 08.06.2017 року та доданих до нього фото-таблиць при в’їзді в МАПП «Ягодин», що в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області, виявлено розміщений перпендикулярно напрямку руху автомобіль «Опель», номерний знак LC65491, з наявними механічними пошкодженнями лобового скла у вигляді тріщин.

Згідно з посвідченням серії ВПП №001787 ОСОБА_1 є інспектором поліції Любомльського ВП ГУНП.

З наданих стороною захисту та досліджених в судовому засіданні відео-файлів на компакт-диску вбачається, що між обвинуваченим ОСОБА_2 та інспекторами поліції відбувався словесний конфлікт.

З досліджених в судовому засіданні доказів суд вважає доведеними такі обставини.

Обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували в різних чергах транспортних засобів біля пункту пропуску «Ягодин».

Потерпілий ОСОБА_1 як поліцейський Любомльського ВП ГУНП у Волинській області разом із поліцейським ОСОБА_6 несли службу з охорони громадського порядку в прилягаючій до пункту пропуску «Ягодин» території, в тому числі, в частині регулювання руху автомобілів в чергах.

Між показаннями учасників події, яка є предметом судового розгляду, існують істотні суперечності.

Достовірно доведено факт пошкодження під час цієї події лобового скла автомобіля «Опель», яким керував обвинувачений ОСОБА_2, від удару жезлом потерпілого ОСОБА_1 Такий факт підтверджено показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, протоколом огляду місця події.

Однак дійсний механізм пошкодження скла не встановлений.

Так, потерпілий ОСОБА_1 та його напарник поліцейський ОСОБА_6 стверджують, що такий удав був нанесений ненавмисно і в результаті падіння потерпілого на капот автомобіля, який почав рухатись.

Обвинувачений ОСОБА_2 і його тітка – рідна сестра обвинуваченої ОСОБА_3 – свідок ОСОБА_5 стверджують, що удар ОСОБА_1 наніс умисно, а автомобіль залишався на місці і не рухався.

Осіб, які б не були заінтересованими стосовно учасників події, по справі не встановлено, клопотання про їх допит не заявлено.

Будь-яка криміналістична експертиза з приводу пошкодженого скла не призначалась, відповідний висновок суду не поданий.

Отже, обставини, за яких було пошкоджено лобове скло автомобіля, достовірними і достатніми доказами не встановлені, а суперечності в судовому засіданні не усунуті.

Докази заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час досліджуваних подій, які були б здобуті в ході досудового розслідування і відповідали б критеріям належності і допустимості(виписки з медичної документації, висновки експерта), сторона обвинувачення не надала.

Приєднана до позовної заяви довідка ТМО Любомльського і Шацького районів стосується лише цього позову і не здобута в якості допустимого доказу стороною обвинувачення.

З врахуванням цих міркувань та висновків щодо механізму пошкодження лобового скла автомобіля обвинуваченого суд вважає недоведеним факт руху керованого обвинуваченим ОСОБА_9 автомобіля і наїзду на потерпілого ОСОБА_1

Доведеним є факт виїзду обвинуваченим наперед черги і відсутності в нього пільг чи переваг для позачергового в’їзду в пункт пропуску, що ОСОБА_2 і сам не заперечує.

Доведеним є факт зупинки руху черги транспортних засобів через заблоковану автомобілем обвинуваченого ОСОБА_2 проїжджу смугу і його відмову прийняти свій транспортний засіб. Такі обставини вбачаються з показань самого обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6,ОСОБА_5, ОСОБА_7, протоколу огляду місця події.

Суд із показань тих же осіб та показань обвинуваченої ОСОБА_3 вважає доведеним факт шарпанини між обвинуваченим ОСОБА_2 і потерпілим ОСОБА_1 При цьому основною причиною цієї шарпанини суд вважає дії ОСОБА_2С.(виїзд наперед черги, відмова звільнити проїзд), побічною – пошкоджене лобове скло автомобіля.

Як вбачається з диспозиції ч.2 ст.342 КК України, опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків вчиняється з прямим умислом. Під опором слід розуміти активну фізичну протидію винного здійсненню особою своїх службових обов'язків.

Отже, дії ОСОБА_2 повністю відповідають цьому складу злочину, а винуватість його доведена дослідженими доказами.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується за ч.2 ст.342 КК України у вчиненні опору працівнику поліції ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 при тих же обставинах обвинувачення.

Крім цього, ОСОБА_2 також обвинувачується за ч.1 ст.345 КК України у висловленні погроз працівнику поліції ОСОБА_1 при тих же фактичних обставинах, що стосуються обвинувачення за ч.2 ст.342 КК України.

В діях ОСОБА_3 умислу на опір діям поліцейського ОСОБА_1 суд не вбачає з таких підстав.

Із показань допитаних в судовому засіданні осіб встановлено, що обвинувачена на початку конфліктної ситуації присутньою не була, а вже втрутилась в триваючу між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 шарпанину.

Доказів того, що її дії були спрямовані на перешкоджання затриманню чи іншим передбаченим законом силовим діям ОСОБА_1 не здобуто, оскільки такі дії потерпілим не здійснювались, як не спростовано і показань обвинуваченої про її дії як матері, що захищала свою дитину, в умовах недостатньої видимості, відсутності в поліцейських світло-відбиваючих жилетів, скупчення значної кількості людей, ажіотажу і напруженості серед учасників черги до пункту пропуску.

Відсутні докази того, що ОСОБА_3 вчиняла дії, спрямовані на перешкоджання виконанню ОСОБА_1 службових обов’язків по регулюванню черги.

За вказаних суд обставин суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов’язків, тобто злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, та про недоведеність вчинення такого злочину ОСОБА_3, через що вона підлягає виправданню.

Крім цього, суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.345 КК України.

Відповідальність з вчинення такого злочину настає також за наявності у винної особи прямого умислу, а стосовно суб’єктивної сторони погроза вбивством чи насильством або пошкодженням майна повинна бути реальною та конкретною і такими погрози мають сприйматись як винною особою, так і потерпілим.

Про погрози з боку обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні засвідчили потерпілий та свідок ОСОБА_6, заперечили їх обоє обвинувачених та свідок ОСОБА_5

Незаінтересованих свідків цих подій, як встановлено в судовому засіданні, під час досудового розслідування не встановлено, незважаючи на значну кількість осіб в чергах до пункту пропуску.

Переглянуті в судовому засіданні два файли з відеозаписом, здійсненим після досліджуваних подій, містять словесну суперечку потерпілого з обвинуваченими, однак її характер та зміст не містить погроз потерпілому.

З огляду на фактичні обставини події обвинувачення, характеристику обвинуваченого ОСОБА_2, відсутність негативних відомостей про нього, в тому числі, про притягнення до відповідальності за будь-які адміністративні правопорушення, суд не вбачає достатньо обгрунтованих підстав вважати, що досліджувана подія дала привід обвинуваченому погрожувати потерпілому таким чином, що його дії відповідали б диспозиції ч.1 ст.345 КК України.

Відсутні підстави для сприйняття будь-яких слів обвинуваченого як погрози потерпілим з врахуванням наступної поведінки останнього після конфлікту, оскільки обвинувачений не був затриманий в порядку ст.208 КПК України.

За таких міркувань суд приходить до висновку, що вчинення ОСОБА_2 погроз працівнику поліції при виконанні ним службових обов’язків, тобто злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, не доведене і за цим обвинуваченням його слід виправдати.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_10 в межах доведеного обвинувачення, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується по місцю проживання.

Пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин не встановлено. Інкриміноване як обтяжуюча обставина «вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового обов’язку» підлягає виключенню з обвинувачення, оскільки передбачена ч.2 ст.342 КК України відповідальність настає саме за кваліфікуючою ознакою виконання працівником правоохоронного органу службових обов'язків.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що для попередження вчинення нових злочинів покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити в межах закону, за якими він притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді штрафу. Застосування більш тяжкого покарання відповідно до санкції ч.2 ст.342 КК України не відповідатиме як особі обвинуваченого, так і фактичним обставинам події злочину.

Поданий до судового розгляду потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає з огляду на виправдання ОСОБА_2 за ч.1 ст.345 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України, а заподіяння йому як працівнику поліції моральної шкоди від вчиненого ОСОБА_2 опору, на думку суду, не доведена.

Судові витрати по справі відсутні. Визнаний речовим доказом автомобіль обвинуваченого, щодо якого ухвалою суду від 02.10.2017 року знято арешт і повернуто ОСОБА_2С, слід надати останньому в повне розпорядження.

Запобіжний захід щодо обвинувачених не обирався, клопотання про обрання таких заходів сторонами не заявлено.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400(три тисячі чотириста) гривень.

ОСОБА_2 у пред’явленому йому за ч.1 ст.345 КК України обвинуваченні визнати невинуватим за недоведеністю вчинення злочину і по суду виправданим.

ОСОБА_3 у пред’явленому їй за ч.2 ст.342 КК України обвинуваченні визнати невинуватою за недоведеністю вчинення злочину і по суду виправданою.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди від злочину відмовити.

Визнаний речовим доказом «Опель Зефіра», польський номерний знак LC65491, який передано на зберігання ОСОБА_2, надати останньому в повне розпорядження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_2, виправданій ОСОБА_3 та прокурору.

Головуючий : суддя С.С.Чишій