Рішення № 72200892, 14.02.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2018 р.

Справа № 924/1221/17

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сороці Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр", с. Красносілка, Старокостянтинівського району

до фермерського господарства "Білогірський сокіл", смт.Білогір'я, Хмельницької області

про стягнення суми боргу 10677,05 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – приватне акціонерне товариство "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр", с. Красносілка, Старокостянтинівського району звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача - фермерського господарства "Білогірський сокіл", смт.Білогір'я, Хмельницької області на свою користь 25 500,09 грн., з яких 14 823,04грн. - основного боргу, 2 145,00грн. - інфляційних втрат, 4 145,92грн. - 25% річних та 4 386,13грн. - пені.

Ухвалою суду від 22.12.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №924/1221/17 за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони про час, дату і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, підтвердженням чого є поштові повідомлення про вручення. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами.

В судовому засіданні 16.01.2018р. представником позивача надано суду в порядку ст.46 ГПК України заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв"язку із частковою проплатою відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 1000,00грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №126 від 20.12.2017р., просив суд, стягнути з відповідача 13 823,04грн. - основного боргу, 2 145,00грн. - інфляційних втрат, 4 145,92грн. - 25% річних та 4 386,13грн. - пені із врахуванням суми проплати.

В судовому засіданні 30.01.2018р. представник позивача надав суду, в порядку ст.46 ГПК України, заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій, у зв"язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме суми основної заборгованості в розмірі 13 823,04грн., та компенсації судового збору в сумі 1600,00грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №147 від 29.01.2018р. та №148 від 29.01.2018р., просив суд, стягнути з відповідача на свою користь 2 145,00грн. - інфляційних втрат, 4 145,92грн. - 25% річних та 4 386,13грн. - пені.

Дані заяви про зменшення розміру позовних вимог судом розглянуті та прийнятті.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак від позивача 14.02.2018р. в адресу суду надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути дану справу без присутності представника позивача на підставі вже поданих документів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов чи заперечення суду не надав.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

06 жовтня 2016року між публічним акціонерним товариством „Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" (з 3 травня 2017 р. ПрАТ„Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр") та Фермерським господарством "Білогірський сокіл" укладено договір поставки за №06/10-16 від 06.10.2016 р. у відповідності до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу гранітну продукцію, а відповідач в свою чергу прийняти товар і оплатити його вартість.

Асортимент та види товару, його кількість, вартість вказуються у залізничних накладних, видаткових накладних (в залежності від умов поставки товару), які вважаються невід'ємною частиною договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та/або в Додатках до договору. (п.1.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до його повного виконання.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

06.10.2016р. сторонами підписано додаток №1 до договору та 01.11.2016р. додаток №2 до договору, якими погодили товар, його кількість та вартість.

На виконання умов даного договору та додатків до нього, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 26785,84грн., а саме:

-згідно додатка №1 від 06.10.2016 р. до Договору поставки №06/10-16 від 06.10.2016 р.:

Щебінь фракції 20-40 мм в кількості 20.65 тон на суму 2725,80 гри. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №4940 від 07.10.2016 р.

Щебінь фракції 5-20 мм в кількості 20,75 тон на суму 3237,00 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5118 від 19.10.2016 р.

Щебінь фракції 10-20 мм в кількості 16,40 тон, щебінь фракції 15-30 мм в кількості 29,15 тон, щебінь фракції 20-40 мм в кількості 39,50 топ, щебінь фракції 5-Ю мм в кількості 37,40 тон на суму 18024,64 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5188 від 22.10.2016 р.

-згідно додатка №2 від 01.11.2016 р. до Договору поставки №06/10-16 від 06.10.2016 р.:

Суміш фракцій щебеню 20-70 мм в кількості 21,20 тон на суму 2798,40 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5343 від 01.11.2016р.

Згідно розділу 4 договору, оплата товару здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або накладної чи додатка до договору. Покупець зобов'язаний оплатити замовлену кількість товару авансом (до поставки товару) шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі або в рахунку-фактурі, суми передоплати в розмірі 100% вартості замовленого товару, якщо щодо окремої партії товару Сторонами не встановлені інші умови оплати. 3а взаємним погодженням сторін поставка товару може здійснюватись з відстрочкою платежу. В даному випадку Покупець проводить оплату за товар до останнього числа (31, 30, 29, 28 - в залежності від кількості днів в місяці) поточного місяця в якому було отримано Покупцем Товар. Підтвердженням погодження є отримання товару Покупцем. Розрахунок за партію товару отриманого з відстрочкою платежу здійснюється Покупцем згідно (та/або): рахунку-фактури, видаткових накладних, залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару).

За товар Відповідач провів частковий розрахунок на суму 11962,80 з них:

- 2725,80 грн. - платіжне доручення №784 від 13.10.2016 р. ( Загальна сума перерахована за даним платіжним дорученням становить 7286,94 грн. з них 4561,14 грн. - це погашення заборгованості станом на 01.10.2016 року згідно рахунка на оплату №792 від 13.10.2016р.),

- 3237,00 грн. - платіжне доручення №788 від 25.10.2016 р.,

- 5000,00 грн. - платіжне доручення №418 від 09.11.2016 р.

- 1000,00 грн. - платіжне доручення №113 від 27.1 1.2017 р.

Сума боргу по договору поставки №06/10-16 від 06.10.2016 р. станом на день звернення до суду з позовом (21.12.2017р.) становила 14823,04 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі порушення термінів оплати товару (п.4.3. Договору), покупець за вимогою постачальника сплачує на користь постачальника суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 25 відсотків річних від суми заборгованості пеню у розмірі 0,3 % від суми несплати за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 6.4 договору сторони погодилися встановити позовну давність тривалістю у три роки для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 6.5 сторони погодилися, що неустойка (штраф, пеня) за цим договором стягуються за весь період прострочення, без урахування норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно обмеження такого строку шістьма місяцями.

Окрім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 145,00грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2016р. – листопад 2017р., 4 145,92грн. - 25% річних за період з 01.12.2016р. по 19.12.2017р. та 4 386,13грн. – пені за період з 01.12.2016р. по 19.12.2017р.

В процесі розгляду справи в суді відповідач частково розрахувався перед позивачем за отриманий товар, перерахувавши на його рахунок кошти в сумі 1000,00грн. згідно платіжного доручення №126 від 20.12.2017р., згідно платіжного доручення №147 від 29.01.2018р. 13 823,04грн. та 1600,00грн. згідно платіжного доручення №148 від 29.01.2018р. як компенсація судового збору.

Таким чином на момент винесення рішення предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 2 145,00грн. - інфляційних втрат, 4 145,92грн. - 25% річних та 4 386,13грн. - пені.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки за №06/10-16 від 06.10.2016 р. у відповідності до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу гранітну продукцію, а відповідач в свою чергу прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно розділу 4 договору, оплата товару здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або накладної чи додатка до договору. Покупець зобов'язаний оплатити замовлену кількість товару авансом (до поставки товару) шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі або в рахунку-фактурі, суми передоплати в розмірі 100% вартості замовленого товару, якщо щодо окремої партії товару Сторонами не встановлені інші умови оплати. 3а взаємним погодженням сторін поставка товару може здійснюватись з відстрочкою платежу. В даному випадку Покупець проводить оплату за товар до останнього числа (31, 30, 29, 28 - в залежності від кількості днів в місяці) поточного місяця в якому було отримано Покупцем Товар. Підтвердженням погодження є отримання товару Покупцем. Розрахунок за партію товару отриманого з відстрочкою платежу здійснюється Покупцем згідно (та/або): рахунку-фактури, видаткових накладних, залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару).

На виконання умов даного договору та додатків до нього, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 26785,84грн., який відповідачем оплачено частково і станом на 19.12.2017р. рахувалася заборгованість в сумі 14823,04 грн.

В процесі розгляду справи в суді відповідач розрахувався перед позивачем за отриманий товар, перерахувавши на його рахунок кошти в сумі 1000,00грн. згідно платіжного доручення №126 від 20.12.2017р., 13 823,04грн. - платіжне доручення №147 від 29.01.2018р. та 1600,00грн. – платіжне доручення №148 від 29.01.2018р. як компенсація судового збору.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі порушення термінів оплати товару (п.4.3. Договору), покупець за вимогою постачальника сплачує на користь постачальника суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 25 відсотків річних від суми заборгованості пеню у розмірі 0,3 % від суми несплати за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 6.4 договору сторони погодилися встановити позовну давність тривалістю у три роки для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 6.5 сторони погодилися, що неустойка (штраф, пеня) за цим договором стягуються за весь період прострочення, без урахування норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно обмеження такого строку шістьма місяцями.

Окрім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 145,00грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2016р. – листопад 2017р., 4 145,92грн. - 25% річних за період з 01.12.2016р. по 19.12.2017р. та 4 386,13грн. – пені за період з 01.12.2016р. по 19.12.2017р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом при здійсненні перерахунку заявлених до стягнення сум приймається до уваги, що у разі, якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені та інфляційних нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, суд провів перерахунок заявленої суми пені та прийшов до висновку, що задоволенню підлягає пеня в сумі 4363,92грн., виключивши з періоду за який нараховується пеня, день фактичної сплати суми заборгованості, тобто 27.11.2017р.

Таким чином, у задоволенні 22,21 грн. пені суд відмовляє.

Крім цього, позивачем у відповідності до п. 6.3 договору та ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 2 145,00грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2016р. – листопад 2017р., та 4 145,92грн. - 25% річних за період з 01.12.2016р. по 19.12.2017р.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано 25% річних в розмірі 4 145,92грн. за період з 01.12.2016р. по 19.12.2017р.

Суд, провівши перерахунок заявленої суми 25% річних, прийшов до висновку, що задоволенню підлягає сума в розмірі 4134,85грн., виключивши з періоду за який нараховуються річні, день фактичної сплати суми заборгованості, тобто 27.11.2017р.

Таким чином, у задоволенні 11,07 грн. 25%річних суд відмовляє.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 2 145,00грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2016р. – листопад 2017р.,

Судом враховується, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань в системі „Законодавство”, вважає, що правомірною до стягнення буде сума у розмірі 1984,73грн. за період грудень 2016р. – жовтень 2017р.

Таким чином, у задоволенні 160,27 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 4134,85 грн. 25% річних, 1984,73 грн. інфляційних втрат та 4363,92грн. пені. В решті позову суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр", с. Красносілка, Старокостянтинівського району до Фермерського господарства "Білогірський сокіл", смт.Білогір'я, Хмельницької області про стягнення суми боргу 10677,05 грн. задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Білогірський сокіл", смт.Білогір'я, Хмельницької області, вул.Ломоносова, 15А, код ЄДРПОУ 33707634) на користь приватного акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр", с.Красносілка, Старокостянтинівського району, вул. Кар’єрна, 26, код ЄДРПОУ 05471885) – 1984,73грнгрн. (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят чотири грн.. 73коп.) інфляційних втрат, 4134,85 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири грн.. 85коп.) 25% річних, 4363,92грн. (чотири тисячі триста шістдесят три грн.. 92коп.) пені.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.02.2018 року

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 – позивачу – Староконстянтинівський район, с.Красносілка, вул.Кар"єрна, 26;

3 - відповідачу - смт.Білогір"я, вул.Ломоносова, буд.15А.