Вирок № 72194196, 13.02.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3834/16-к

Номер провадження 1-кп/629/28/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018р. Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участі: секретаря судового засідання - Габор В.В.,

прокурора - Шульги Ю.М.,

захисника - Цувіної О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Панютине міста Лозова Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

1) 02.03.1999 року Лозівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 206 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням ст. 46-1 КК України - відстрочка виконання вироку суду на 2 роки, штраф 200 грн.;

2) 02.08.1999 року Лозівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна. Звільнений 02.12.2002 року у зв'язку з закінченням строку відбування покарання;

3) 07.10.2003 року Лозівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 3 роки;

4) 04.04.2007 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ч. 4 ст. 296 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнений 26.01.2008 року у зв'язку з закінченням строку відбування покарання;

5) 14.10.2009 року Ялтинським міськрайонним судом АР Крим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. 20.03.2012 року на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області від 12.03.2012 року звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 3 місяці 19 днів;

6) 04.07.2014 року Близнюківським районим судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців. На підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.01.2016р. звільнений від покарання по закінченню іспитового строку,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

10.03.2016 року близько 16.00 год. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 знаходились на території домоволодіння ОСОБА_3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, де спільно вживали спиртні напої. Через деякий час після того, як спиртні напої закінчились, ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, запропонувала ОСОБА_2 здати її два золоті ланцюги: золотий ланцюг 500 проби, загальною вагою 2.44 гр. та золотий ланцюг 585 проби, загальною вагою 4.82 гр. в ломбард м. Лозова, щоб на виручені кошти купити ще спиртні напої та їжу. ОСОБА_2 погодився та, оскільки ОСОБА_4 перебувала в стані сильного алкогольного сп'яніння і не могла зняти ланцюги самостійно, ОСОБА_2 підійшов і власноручно зняв з шиї вказані ланцюги. Так як на той момент у ОСОБА_2 не було свого паспорту, він звернувся до своєї падчерки ОСОБА_6 з проханням здати, за допомогою її паспорту, золоті ланцюги в ломбард м. Лозова. ОСОБА_6 погодилась і вони разом поїхали в м. Лозова, де звернулись до філії «Відокремлений Підрозділ № 14 Ломбард «Гроші в строк»», яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Р.Люксембург 55. ОСОБА_6 за допомогою свого паспорту самостійно здала вказані золоті ланцюги, загальна вартість яких склала 3675 грн. 00 коп. Дані кошти і квитанцію ОСОБА_6 віддала в повному обсязі ОСОБА_2 Після чого, повернувшись в смт. Панютине, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи в результаті раптово виниклого умислу на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_4 і бажаючи їх настання, повторно, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, шляхом обману заволодів грошовими коштами у сумі 3675 грн. 00 коп. Тобто, повернувшись до місця мешкання ОСОБА_3, повідомив ОСОБА_4 завідомо неправдиву інформацію про те, що її ланцюги не є виробами із золота і що йому заплатили за них тільки 200 грн., на які він купив спиртні напої та їжу. Грошовими коштами ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_2 17.08.2016 року з 02.00 години знаходився в магазині «Купечеський амбарь» по вул. І. Середи, 6 у смт. Панютине м. Лозова Харківської області, де вживав алкогольні напої. Знаходячись біля магазину, ОСОБА_2 побачив чоловіка, який спав на стільці біля магазину та велосипед, який знаходився біля огорожі магазину без нагляду, який він вирішив викрасти. В той же день о 03.38 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою наживи, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливого мотиву, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, заволодів велосипедом марки «FОRМULA DАКАR» вартістю 3229 грн.00 копійок.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе визнав повністю та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв інкриміновані йому злочини при зазначених обставинах. Щиросердно розкаявся у скоєних ним злочинах.

Враховуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, доказів щодо витрат по кримінальному провадженню та речових доказів.

Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_2, суд находить його вину повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а також за ч.2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв середньої тяжкості злочини.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2встановлено, що він раніше судимий, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом синдром залежності від алкоголю з 1999 року, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується формально позитивно.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття у скоєному.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, обставини і тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого необхідно застосувати покарання в межах санкції відповідних статей.

Суд при призначенні покарання застосовує ч.1 ст.70 КК України, призначає обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів, а саме за кожний злочин окремо, та остаточно призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Прокурор вважав наявними правові підстави для застосування закону про амністію до обвинуваченого ОСОБА_2

Захисник клопотання обвинуваченого підтримала.

Як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як вбачається з свідоцтва про народження НОМЕР_1, ОСОБА_2 являється батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с. 242).

Кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим 10.03.2016 року та 17.08.2016 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», у відношенні ОСОБА_2 судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_2, що амністія в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосована.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 4666 від 13.09.2016 року в розмірі 263,88 грн.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України, та призначити покарання:

- за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі,

- за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, обвинуваченому ОСОБА_2призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Обвинуваченому ОСОБА_2 скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити з під варти негайно з зали суду.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2на користь державивитрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 4666 від 13.09.2016 року в розмірі 263,88 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речовий доказ: диск з матеріалами відеоспостереження магазину«Купечеський амбарь» за 17.08.2016 року, приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя: О.Г. Попов