Ухвала суду № 72175338, 01.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/721/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Хардіна О.П.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Лашевича В.М.,

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.,

при секретарі судового засідання Корчук І.О.,

з участю:

прокурора Антонець О.В.,

представника власників майна ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах власників майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України Поповичука В.О., яке погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Антонець О.В., і накладено арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м.; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м.; - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м.; - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м., із забороною розпоряджатися вказаним майном, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій органами Державної реєстраційної служби.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_1 подала в інтересах власників майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційні скарги.

Представник ОСОБА_1 в своїй апеляційні скарзі в інтересах власника майна ОСОБА_2 ставить питання про поновлення їй строку на оскарження ухвали слідчого судді та просить скасувати цю ухвалу в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_2, а саме на: - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м.; - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м.

В своїй апеляційні скарзі в інтересах власника майна ОСОБА_3 представник ОСОБА_1 ставить питання про поновлення їй строку на оскарження ухвали слідчого судді та просить скасувати цю ухвалу в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_3, а саме на: - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м.; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м.

В обґрунтування клопотань про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 зазначає, що розгляд клопотання старшого слідчого про арешт майна був здійснений без повідомлення власників майна чи їх представника, копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримували, так як вона не направлялась на їх адресу, а про існування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дізналися випадково в останніх числах грудня 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень та лише 02 січня 2018 року представник ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи № 761/45955/17.

Стосовно ухвали слідчого судді, то представник ОСОБА_1 в своїх апеляційних скаргах вважає її незаконною та необґрунтованою як в частині накладення арешту на майно ОСОБА_2, так і в частині накладення арешту на майно ОСОБА_3

Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 на день розгляду клопотання про арешт майна була і є єдиним власником майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м. і квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м., так як 06 грудня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договори дарування вищевказаного майна, які були посвідчені приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, а накладений арешт позбавив останню гарантованого Конституцією України права на захист та недоторканість майна, чим було грубо порушено ст. ст. 9, 16 КПК України. Крім того, як стверджує апелянт, ні старший слідчий, ні слідчий суддя не зазначили правових підстав арешту майна, а саме яким чином майно, що належить іншій фізичній особі, а саме ОСОБА_2, яка не має жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні № 32017100040000051, може виступати в якості забезпечення виконання покарання за ч. 3 ст. 212 КК України у виді конфіскації майна.

ОСОБА_1 також вказує, що ОСОБА_3 на день розгляду клопотання про арешт майна була і є єдиним власником майна, а саме земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га, житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м., і житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м., так як 07 грудня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договори дарування вищевказаного майна, які були посвідчені приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу ОСОБА_8, а накладений арешт позбавив останню гарантованого Конституцією України права на захист та недоторканість майна, чим було грубо порушено ст. ст. 9, 16 КПК України. Крім того, як стверджує автор апеляції, ні старший слідчий, ні слідчий суддя не зазначили правових підстав арешту майна, а саме яким чином майно, що належить іншій фізичній особі, а саме ОСОБА_3, яка не має жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні № 32017100040000051, може виступати в якості забезпечення виконання покарання за ч. 3 ст. 212 КК України у виді конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, яка підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити, пояснення прокурора Антонець О.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг і просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухали слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 не пропустила, а її апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до матеріалів судового провадження, клопотання старшого слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 20 грудня 2017 року без виклику власників майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чи їх представників. Лише в останніх числах грудня 2017 року власники майна дізналися з Єдиного державного реєстру судових рішень про наявність такої ухвали слідчого судді і 02 січня 2018 року їх представник ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи № 761/45955/17, а 04 січня 2018 року остання подала до Апеляційного суду міста Києва апеляційні скарги в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Таким чином, представник ОСОБА_1 не пропустила п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується безпосередньо апеляційних скарг, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, Управлінням розслідування кримінальних проваджень ГСУ фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017100040000051, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2017 року за підозрою директора ТОВ «Стейт Оіл» ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК України, директора ТОВ «Бел-Ойл» ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, директора ТОВ «Парком Транс» ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що директор ТОВ «Стейт Оіл» ОСОБА_6, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, діючи за попередньою змовою з директором ТОВ «Парком Транс» ОСОБА_10, директором ТОВ «Бел-Ойл» ОСОБА_9 та іншими невстановленими у ході слідства особами, за період з 01 червня 2015 року по 31 березня 2016 року умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 1570436601,44 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Так, директор ТОВ «Стейт Оіл» ОСОБА_6, усвідомлюючи обсяг фактичного товарообігу товариства, з метою умисного ухилення від сплати податків шляхом приховування об'єктів оподаткування в невстановлений слідством час та в невстановленому слідством місці домовився про спільне вчинення злочину з директором ТОВ «Парком Транс» ОСОБА_10, директором ТОВ «Бел-Ойл» ОСОБА_9 та іншими невстановленими слідством особами стосовно приховування від оподаткування реалізації не облікованого палива через мережу автозаправних станцій під брендом «БРСМ-Нафта», орендованих ТОВ «Стейт Оіл», шляхом імітування факту зберігання ПММ на даних автозаправних станціях. При цьому директор ТОВ «Парком Транс» ОСОБА_10 та директор ТОВ «Бел- Ойл» ОСОБА_9 повинні були сприяти вчиненню даного злочину шляхом складання спільно із директором ТОВ «Стейт Оіл» ОСОБА_6 відповідної документації із зберігання палива.

Товариством ТОВ «Стейт Оіл», згідно з даними бухгалтерського обліку, за період з 01 червня 2015 року по 31 березня 2016 року було придбано нафтопродуктів на загальну суму 4468999423 гривень. Реалізовано нафтопродуктів, у відповідності з даними бухгалтерського обліку, за період з 01 червня 2015 року по 31 березня 2016 року на загальну суму 4521151003 гривень.

В той же час в результаті співставлення даних місячних звітів реєстраторів розрахункових операцій стосовно реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС з даними бухгалтерського обліку даного товариства встановлено розбіжність по кількості палива у розмірі 130801465,99 літрів на загальну суму 2965519472 гривень.

Таким чином підприємством ТОВ «Стейт Оіл» за вказаний період реалізовано палива на суму 7486670475 гривень.

Отже, директор ТОВ «Стейт Оіл» ОСОБА_6, переслідуючи мету умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою з директором ТОВ «Парком Транс» ОСОБА_10, директором ТОВ «Бел-Ойл» ОСОБА_9 та іншими невстановленими слідством особами, приховав від оподаткування реалізацію не облікованого палива на суму 2965519472 гривень шляхом імітування факту зберігання ПММ на автозаправних станціях, орендованих ТОВ «Стейт Оіл», і також шляхом реалізації ПММ за цінами вищими від тих, що відображені в бухгалтерському обліку товариства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 1570436601,44 гривень.

До матеріалів кримінального провадження долучений акт офісу великих платників податків ДФС України «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стейт Оіл», код ЄДРПОУ 39436796, з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року до 31 березня 2016 року» № 1593/28-10-14-01/39436796 від 06 жовтня 2016 року, за результатами якого були встановлені вищевказані порушення податкового законодавства України.

26 жовтня 2016 року Офісом великих платників податків ДФС України винесені податкові повідомлення-рішення про донарахування підприємству ТОВ «Стейт Оіл» вищевказаних податкових зобов'язань, які на теперішній час узгоджені.

30 листопада 2017 року директору ТОВ «Стейт Оіл» ОСОБА_6 було повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

У даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, у тому числі до директора ТОВ «Стейт Оіл» ОСОБА_6, згідно якого необхідно відшкодувати майнову шкоду, завдану державним інтересам, в розмірі 1570436601,44 гривень, солідарно участі у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як вказують органи досудового розслідування, ОСОБА_6 належать на праві власності наступні об'єкти нерухомого майна:

- земельна ділянка , кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761014546109;

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 757567046109;

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 730914146109;

- квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 16949562;

- квартира за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22250955.

На теперішній час податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань, які винесені Офісом великих платників податків ДФС, являються узгодженими. Згідно рішень адміністративних судів, були визнані правомірними встановлені Офісом великих платників податків ДФС порушення за результатами діяльності підприємства ТОВ «Стейт Оіл» за період 2015 - 2016 років.

15 грудня 2017 року старший слідчий з ОВС першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України Поповичук В.О., за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Антонець О.В., звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту намайно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761014546109; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 757567046109; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 730914146109; - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 16949562; - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22250955. Це клопотання мотивовано необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

20 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва це клопотання старшого слідчого було задоволене. Причому, слідчий суддя не тільки наклав арешт на майно, про яке ставилося питання в клопотанні старшого слідчого, а і заборонив розпоряджатися вказаним майном та проводити щодо нього будь-які реєстраційні дії органами Державної реєстраційної служби, про що в клопотанні старшого слідчого питання не ставилося.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32017100040000051, про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м.; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м.; - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м.; - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м., причому, із забороною розпоряджатися вказаним майном та проведенням щодо нього будь-яких реєстраційних дій органами Державної реєстраційної служби, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення старшого слідчого Поповичука В.О. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з огляду на необхідність забезпечити конфіскацію майна підозрюваного ОСОБА_6 як виду покарання, передбаченого ч. 3 ст. 212 КПК України.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо насамперед тому, що в клопотанні старшого слідчого ставилося питання про накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі вказує, що в клопотанні старший слідчий наводить підставу арешту майна - забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна, передбаченого ч. 3 ст. 212 КПК України, і саме цим в подальшому мотивує в оскаржуваній ухвалі необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_6

Наведене може свідчити лише про те, що слідчий суддя не ознайомився належним чином з клопотанням старшого слідчого про арешт майна, підтвердженням чому є і той факт, що слідчий суддя не тільки наклав арешт на майно, про яке ставилося питання в клопотанні старшого слідчого, а і заборонив розпоряджатися вказаним майном та проводити щодо нього будь-які реєстраційні дії органами Державної реєстраційної служби, про що в клопотанні старшого слідчого питання не ставилося.

За таких обставин оскаржувана ухвала слідчого судді в будь-якому разі не може бути визнана законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, з рішенням слідчого судді погодитися неможливо також і з інших обставин, які встановлені колегією суддів під час апеляційного розгляду, виходячи з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону старший слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, та слідчий суддя не дотрималися.

Зокрема, старший слідчий при внесенні клопотання про арешт майна, не перевірив, хто на час його внесення, тобто станом на 13 грудня 2017 року, є дійсним власником майна, на яке ставилося питання накласти арешт, а посилається лише на інформаційну довідку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була сформована 04 грудня 2017 року, в якій власником вказаного майна значиться ОСОБА_6.

Не здійснив таку перевірку і слідчий суддя під час розгляду 20 грудня 2017 року клопотання старшого слідчого про арешт вищезгаданого майна, хоча мав це здійснити з огляду на те, що ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ще 30 листопада 2017 року.

Між тим, як встановила колегія суддів, на день внесення старшим слідчим та розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна єдиним власником майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м. і квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м., є ОСОБА_2, яка 06 грудня 2017 року набула це майно у власність на підставі договорів дарування, укладених між нею та її батьком ОСОБА_6 та посвідчених приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 Викладене підтверджується, окрім вказаних договорів дарування, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який був сформований 06 грудня 2017 року.

Також колегія суддів встановила, що на день внесення старшим слідчим та розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна єдиним власником майна, а саме земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га, житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м., і житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м., є ОСОБА_3, яка 07 грудня 2017 року набула це майно у власність на підставі договорів дарування, укладених між нею та її батьком ОСОБА_6 та посвідчених приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_8 Наведене підтверджується, окрім вказаних договорів дарування, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який був сформований 07 грудня 2017 року.

Таким чином, на перелічене вище майно, як вважає колегія суддів, в даному випадку не може бути накладено арешт ні з метою його конфіскації як виду покарання, про яку вказано в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, ні з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, як то ставиться питання в клопотанні старшого слідчого, оскільки на час внесення та розгляду цього клопотання підозрюваний ОСОБА_6 вже не був власником зазначеного майна, а його дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які стали власницями цього майна до часу внесення старшим слідчим клопотання про його арешт, не мають жодного відношення до даного кримінального провадження.

З іншою метою накласти арешт на це майно, а саме передбаченою п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, в клопотанні старшого слідчого питання не ставилося, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перевірки можливості накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів або з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скаргапредставника ОСОБА_1 задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна як такого, що внесено до суду з порушенням вимог ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах власників майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України Поповичука В.О., погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Антонець О.В., і накладено арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м.; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м.; - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м.; - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м., із забороною розпоряджатися вказаним майном, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій органами Державної реєстраційної служби, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України ПоповичукаВ.О., погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Антонець О.В., про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,043 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761014546109; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 75,1 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 757567046109; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 224 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 730914146109; - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 16949562; - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22250955, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

В.М. Лашевич В.В. Дзюбін Т.В. Росік