Вирок № 72161786, 13.02.2018, Близнюківський районний суд Харківської області

612/499/17

1-кп/612/11/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Масло С.П.,

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

за участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора Ваховського Я.В., потерпілого ОСОБА_1, з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_2, захисника Остапенко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Уплатне Близнюківського району Харківської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та такого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1. раніше судимого: 1. 07.10.2010 Близнюківським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 2. 16.08.2011 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 20.09.2013 року з Холодногірської ВК № 18 за постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.2013 умовно-достроково на невідбутий термін 11 місяців 4 дні; 3. 03.04.2015 Близнюківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі сі. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, маючи не зняті та непогашені у встановлену законом порядку судимості, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин за наступних обставин.

Так, на початку травня 2016 року, більш точної дати в ході проведення досудового розслідування та судового розгляду встановити не представилось можливим, ОСОБА_2 діючи з прямим умислом направленим на таємне викрадення чужою майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з корисливого мотиву, з метою збагачення, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, шляхом вільного доступу проник в приміщення літньої кухні, яка належить громадянину ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, звідки таємно викрав 3 пластикові каністри, ємкістю по 20 літрів, в кожній з яких знаходилось по 20 літрів дизельного пального, загальною ємкістю 60 літрів дизельного пального, які належать ОСОБА_1, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи ХНДЕКЦ МВС України в Харківській області № 5777 від 07.12.2016 - 1098 гривень 60 копійок. Після вчинення вказаного злочину ОСОБА_2 з викраденим майном, з місця злочину зник та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_2, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що в 2015 році, точної дати він не пам'ятає, ввечері, близько 18:00 години, взяв у ОСОБА_1, з його дозволу, з приміщення літньої кухні три каністри дизельного палива, по 20 літрів кожна. Потім він зателефонував ОСОБА_4, який приїхав до домоволодіння ОСОБА_1 на автомобілі та відвіз вказані три каністри із дизельним паливом на свою ферму. Дизельне паливо він віддав ОСОБА_4 так як був винен йому гроші. Потім вранці наступного дня він зателефонував ОСОБА_1 та сказав, що ОСОБА_4 поверне дизельне паливо, тому що він знайшов гроші, щоб віддати ОСОБА_4. Потім ОСОБА_4 зателефонував йому та повідомив, що повернув ОСОБА_1 дизельне паливо. В судових дебатах обвинувачений вину визнав, попросив вибачення у потерпілого та зазначив, що розкаюється у скоєному.

Суд критично ставиться до зазначених вище пояснень обвинуваченого ОСОБА_2, оцінюючи їх як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення злочинного діяння, так як винність останнього підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

-показами свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що на початку травня 2016 року близько 20:30 години йому з невідомого номера зателефонував ОСОБА_2 та запропонував зустрітися. Він погодився та на автомобілі приїхав до автобусної зупинки де зустрівся з ОСОБА_2, який запропонував купити в нього дизельне паливо по 10 грн. за літр. Потім ОСОБА_2 пішов у бік домоволодіння ОСОБА_1 та через 2-3 хвилини повернувся із двома каністрами з дизельним паливом, а потім пішов і приніс ще дві. Вже тоді він зрозумів, що дизельне паливо ОСОБА_2 викрав у ОСОБА_1 та сказав ОСОБА_2, що гроші віддасть наступного дня. Наступного дня він зателефонував односельцю ОСОБА_5 та запитав, чи не зникло в нього дизельне паливо, на що останній відповів, що дійсно в нього було викрадено 60 літрів дизельного палива та 20 літрів гербіциду. Після цього він повернув вказане майно ОСОБА_5 та ОСОБА_1;

-показами свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що в травні 2016 року йому зателефонував ОСОБА_4 та запитав чи нічого в них не викрадали. Після цього він в приміщенні літньої кухні виявив крадіжку 60 літрів дизельного палива. Потім він разом з братом ОСОБА_1 поїхав до ОСОБА_4 та забрав вищевказані каністри з дизельним паливом. Також додав, що ОСОБА_4 пояснив, що вказане дизельне паливо йому намагався продати ОСОБА_2 як власне. Крім того, доповнив, що з проханням взяти дизельне паливо ОСОБА_2 до нього не звертався і він йому не надавав дозвіл заходити на територію їх домоволодіння;

-показами свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що він має фермерське господарство членом якого є його син ОСОБА_1 У своїй господарській діяльності вони використовують трактор, який заправляється дизельним паливом. Від свого сина ОСОБА_1 він дізнався про крадіжку дизельного палива та каністри з гербіцидом. Крадіжку виявив ОСОБА_4, який зателефонував його синам і розповів про виявлену крадіжку 60 літрів дизельного палива з домоволодіння ОСОБА_1 Після цього його син забрав вказане дизельне паливо у ОСОБА_4 З ОСОБА_2 він ніколи не бачився, ні про що не домовлявся і ніяких дозволів брати будь-що ОСОБА_2 не давав;

-показами потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що його батько придбав дизельне пальне для потреб фермерського господарства, яке він зберігав у себе в приміщенні літньої кухні. Він є членом фермерського господарства, яке заснував його батько, і вона разом проводять господарську діяльність. В травні 2016 його брату ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 та запитав, чи не зникло в них дизельне паливо. Після вказаного дзвінка до нього приїхав брат, і вони разом виявили крадіжку 60 літрів дизельного палива. Потім вони разом з братом поїхали до ОСОБА_4, який повернув їм 60 літрів дизельного палива, розповівши, що вказане дизельне паливо йому продав ОСОБА_2 Крім того, доповнив, що він ніколи не надав дозволу ОСОБА_2 брати у нього дизельне паливо. Заяву в правоохоронні органи він написав добровільно після розмови з батьком.

Крім показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_1 вина обвинуваченого ОСОБА_2 також підтверджується наступними доказами, дослідженими судом, а саме:

-протоколом огляду місця події від 09.11.2016 та фото-таблицею до нього, з яких вбачається, що безпосереднім місцем огляду є домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. На території домоволодіння розташований сарай - одноповерхова будівля зі шлакоблоку. Входом в сарай є одностворчасті дерев'яні двері, які зачиняються навісним замком. У вказаному сараї знаходяться три каністри ємкістю по 20 літрів з дизельним паливом та одна каністра з хімічною речовиною (гербіциди) (а.с. 9-13 т. 2);

-висновком експерта № 5777 від 07.12.2016 з якого вбачається, що ринкова вартість 60 літрів дизельного палива, станом на 01.05.2016 складає 1098,60 грн.;

-протоколом слідчого експерименту від 12.08.2017 та ДВД-диском до нього, якими встановлено, що свідок ОСОБА_4 показав, де саме він зустрівся з ОСОБА_2 та де саме він продав йому 60 літрів дизельного палива (а.с. 140-144 т. 2);

-протоколом огляду речей від 10.11.2016 року згідно якого були оглянуті три пластикові каністри світлого кольору ємністю 20 літрів кожна, в яких знаходилось 60 літрів дизельного пального та одна пластикова каністра темного кольору ємністю 20 літрів, в якій знаходиться розчин гербіциду (а.с. 29. Т. 2);

-протоколом слідчого експерименту від 12.08.2017 та ДВД-диском до нього, якими встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 показав, приміщення літньої кухні звідки ОСОБА_2 викрав у нього 60 літрів дизельного палива (а.с. 145-148 т. 2);

Аналізуючи вищевказані докази, які суд вважає належними та допустимими, і які за своїм змістом співвідносяться та доповнюють один одного, враховуючи встановлені обставини по кримінальному провадженню, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення, вчинена повторно.

Суд вважає неспроможною позицію ОСОБА_2 в тій частині, що дизельне паливо взяв у ОСОБА_1, з його дозволу, а з ОСОБА_4 зустрівся біля домоволодіння ОСОБА_1 , так як свідок ОСОБА_4 під'їхав саме туди на своєму автомобілі, оскільки, по-перше, така позиція спростовується показами свідка ОСОБА_4 та протоколом слідчого експерименту від 12.08.2017 за його участю, згідно яких він зазначив, що з обвинуваченим зустрівся на автобусній зупинці, по-друге, показами потерпілого ОСОБА_1 та протоколом слідчого експерименту від 12.08.2017 за його участю, а також показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно яких підтверджується, що ОСОБА_2 дозволів заходити на територію домоволодіння потерпілого та брати дизельне пальне ніхто не давав.

При цьому, суд зазначає, що вказані свідки та потерпілий попереджались про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показів і у суду не має підстав не довіряти показанням цих осіб, оскільки такі нічим не скомпрометовані.

Від допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 прокурор відмовився, заявивши відповідне клопотання, яке було задоволено судом. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що вказані свідки не були очевидцями подій і під час досудового розслідування допитувались лише з підстав розшуку обвинуваченого.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_2 суд враховує відсутність відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України обставин, які пом'якшують його покарання.

Відповідно до ст.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 є рецидив злочинів.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2, відноситься до тяжкого злочину.

Вивченням даних про особу ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, в тому числі, за умисний злочини, кримінальне правопорушення вчинив в період іспитового строку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра Близнюківської ЦРЛ не перебуває, не працює, не одружений, на обліку у військоматі не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

При призначенні покарання ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання та відсутність обставин, що пом'якшують покарання.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст.185 КК України, без застосування ст. 75 КК України, в зв'язку з тим, що він скоїв новий злочин в період іспитового строку.

При цьому суд, керуючись ч.ч.1,4 ст.71 КК України, дійшов висновку, що остаточне покарання ОСОБА_2 слід призначити за правилами призначення покарання за сукупністю вироків, застосувавши принцип часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі. Кримінальне правопорушення, яке ОСОБА_2 вчинив за даним кримінальним провадженням у травні 2016 року, було вчинене ним в період іспитового строку за вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 03.04.2015, відповідно до якого, ОСОБА_2 було засуджено до 3 років 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України на 2 роки.

На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також є достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, суддя враховує те, що ОСОБА_2 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально, скоєння нового кримінального правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком, знаходження обвинуваченого у розшуку. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_2 переховуватись від суду, суд залишає без змін раніше обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань № 27, продовживши його на строк до набрання вироком законної сили.

За правилами ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з 10 серпня 2017 року до набранням цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов не пред'являвся. Арешт на майно не накладався.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи за цим кримінальним провадженням.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_2 за цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі за вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 03.04.2015 і визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 5777 від 07.12.2016 в сумі 351 (триста п'ятдесят одна) грн. 84 коп. (код доходів 24060300 р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 ГУДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: три пластикові каністри в яких знаходиться 60 літрів дизельного палива, ємкістю 20 літрів кожна, пластикова каністра, ємкістю 20 літрів в якій знаходиться 20 літрів гербіциду «Раундап макс», які знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 - повернути останньому як законному володільцю.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань № 27, продовживши дію такого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 10 серпня 2017 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення з 10.08.2017 до набранням цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право копію вироку суду отримати в суді.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.П. Масло

13 лютого 2018 року