Рішення № 72157502, 06.02.2018, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/874/17

Провадження № 2/350/37/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Максиміва І.В.

при секретарі Видойник І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Перегінська селищна рада про знесення самочинного будівництва, -

встановив:

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудований нею об'єкт, площа забудови якого в загальному складає 0,083 га (з врахуванням паркана розміщеного на фундаменті), а саме добудови до існуючого магазину по АДРЕСА_1

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 26 грудня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень він придбав торговельний комплекс, що знаходиться у АДРЕСА_2 Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

На підставі вищенаведеної норми 28 січня 2010 року він звернувся з відповідною заявою до Перегінської селищної ради про надання йому як власнику придбаного об'єкту, дозволу на складання проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,4351 га для обслуговування належного йому торгового комплексу. Однак, 16 жовтня 2010 року Перегінська селищна рада своїм рішенням № 245-26/2010 надала йому дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,37 га, що значно менше ніж передбачено у його заяві. Не погодившись з даним рішенням, він оскаржив його до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2012 року, яке набрало законної сили, визнано неправомірною бездіяльність Перегінської селищної ради щодо ненадання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до поданої ним заяви у розмірі 0,4351 га та зобов'язано на черговій сесії Перегінської селищної ради розглянути його заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення йому земельної ділянки, відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України. Цим же рішенням визнано незаконним та скасовано п. 20 рішення № 245-26/2010 від 16 жовтня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою для відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею 0,015 га для обслуговування існуючого магазину «Бібівін».

Окрім того, вже в іншій справі № 876/5351/13, за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування п. 122 рішення Перегінської селищної ради, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, було скасовано п. 122 рішення Перегінської селищної ради від 20 липня 2010 року № 229-24/2010, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для обслуговування самочинного будівництва, яке вона здійснила поряд з своїм магазином. Дана постанова була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року.

Вищезазначеними судовими рішеннями, було встановлено, що саме позивач має право оформити у користування (власність) усю площу земельної ділянки, яка раніше була передана під торговельний комплекс, який він придбав, в тому числі, і на частину земельної ділянки, яку ОСОБА_2 мала на меті оформити для обслуговування своєї незаконної добудови, яка і знаходиться на цій земельній ділянці. Окрім того, було встановлено, що ця добудова, яка розміщена на земельній ділянці площею 0,0101 га, по вул. АДРЕСА_2 є самочинною, тобто збудованою на земельній ділянці яка не відведена для цієї мети, без будь-яких дозвільних документів всупереч містобудівній документації, а саме генеральному плану.

У зв'язку з набранням вищезазначених рішень законної сили він неодноразово звертався до Перегінської селищної ради з заявами про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,0101 га для обслуговування належного йому торговельного комплексу по АДРЕСА_2, однак його заяви були залишені без реагування і не були вирішені по суті, зокрема і з тих підстав, що на даній земельній ділянці знаходиться торгове приміщення, яке було побудоване ОСОБА_2

Про те, що об'єкт побудований ОСОБА_2 на земельній ділянці площею 0,0101 га є незаконним будівництвом вказує акт від 17 травня 2011 року складений комісією, до складу якої входили представники відділу містобудування, архітектури та регіонального розвитку райдержадміністрації, Держкомзему Перегінської селищної ради, яким було встановлено, що на вищезазначеній земельній ділянці знаходиться самовільно добудоване приміщення до існуючого магазину. Також даний факт встановлений відповіддю УДАБІ від 28 квітня 2017 року, в якій було зазначено, що будівництво торгового комплексу на АДРЕСА_3 проведеного ОСОБА_3 до 2009 року самовільно, без відповідної проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, всупереч ЗУ «Про основи містобудування», та без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Отже, наявність самочинно збудованого ОСОБА_2 об'єкта, на земельній ділянці площею 0,0101 га, перешкоджає йому у реалізації встановленого судами права, належним чином оформити у власність (користування) дану земельну ділянку для обслуговування належного йому торговельного комплексу, а тому він змушений звернутися в суд з позовом про знесення даного самочинно збудованого об'єкта.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, просив позов задоволити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 проти позову заперечили та пояснили, що згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2009 року ОСОБА_1 є власником торговельного комплексу по АДРЕСА_2 Проте, в договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2009 року відсутні посилання на земельну ділянку для обслуговування торговельного комплексу по АДРЕСА_2

Рішенням Перегінської селищної ради від 26.06.1996 року ТОВ Торговельній компанії «СТД» було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,56 га, що підтверджує Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1 Однак, рішенням 12-ї сесії 4-го демократичного скликання Перегінської селищної ради від 09.08.2005 року було припинено право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 0,48 га ТЦ «Юлія» АТ «ІФА» та визнано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1 таким, що втратив чинність. Тому земельна ділянка площею 0,0101 га, яка нею використовується для обслуговування існуючого магазину належить територіальній громаді Перегінської селищної ради.

Рішенням Перегінської селищної ради вказана частина земельної ділянки площею 0,0101 га, передана їй за договором оренди земельної ділянки, який було укладено між нею та Перегінською селищною радою. В подальшому даний договір був продовжений. З часу безперервного користування вищезначеною земельною ділянкою, в період до 2007 року, на вказаній земельній ділянці нею збудовано господарським способом нежитлове приміщення загальною площею 126,0 кв.м., яке використовується як магазин, відповідно і сплачуються податки до місцевого та державного бюджету, однак правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку в неї немає.

На даний час вона користується земельною ділянкою площею 0,0367 га по АДРЕСА_4 в смт. Перегінськ, з яких: частина земельної ділянки площею 0,0267 га належить їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2005 року, а частина земельна ділянки площею 0,0101 га використовується нею на підставі договору оренди земельної ділянки який було укладено між нею та Перегінською селищною радою та продовжено 12.02.2010 року.

Вона неодноразово зверталася до Перегінської селищної ради з заявами щодо надання їй дозволу на складання проекту землеустрою та відведення земельної ділянки площею 0,0101 га для будівництва та обслуговування нежитлового будинку по АДРЕСА_4, в смт. Перегінськ Рожнятівського району, Івано-Франківської області, яка належить територіальній громаді Перегінської селищної ради, однак по даний час подані нею заяви не вирішуються.

Також зазначила, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку і в позивача, який згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2009 року є власником торговельного комплексу по АДРЕСА_2

Вважає, що земельна ділянка була виділена їй у відповідності до вимог закону, а саме за договором оренди, і саме на цій ділянці розміщується магазин, який належить їй, а тому жодним чином права позивача не порушуються. Просять в позові відмовити.

Представник третьої особи - Перегінської селищної ради у судове засідання не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступого.

З договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26 грудня 2009 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником торговельного комплексу, що знаходиться в смт. Перегінськ по вул. АДРЕСА_2 Рожнятівського району Івано-Франківської області. (а.с.109, 111)

З Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 з відповідними землевпорядними документами (планами, актами відводу) вбачається, що на підставі рішення Перегінської селищної ради від 26 червня 1996 року, торговому центру «Юлія» торгової компанії СТД, надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,56 га землі. (а.с. 50-55)

З Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 26 квітня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0267 га у межах згідно з планом по АДРЕСА_3. (а.с.57)

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 грудня 2006 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником крамниці із стоматкабінетом, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с. 62)

З витягу з рішення сесії Перегінської селищної ради від 9 серпня 2005 року вбачається, що сесія Перегінської селищної ради вирішила припинити право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 0,48 га торговому центру «Юлія» торгової компанії СТД та визнати Державний акт на право постійного користування землею ділянкою площею 0,56 га від 29.11.1996 року НОМЕР_3 таким, що втратив чинність. (а.с.56)

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердила, що нею, у період до 2007 року, на орендованій земельній ділянці площею 0,0101 га, збудовано господарським способом нежитлове приміщення загальною площею 126,0 кв.м., яке використовується під магазин.

Рішенням сесії Перегінської селищної ради від 20.07.2010 року № 229-24/2010 (пункт 122 Рішення) ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для обслуговування існуючого магазину. (а.с.60)

З акту обстеження земельної ділянки від 17 травня 2011 року, висновку про погодження проекту землеустрою від 06 червня 2011 року, висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області № 05-39/1636 від 06 червня 2011 року вбачається, що на земельній ділянці площею 0,0101 га, яка знаходиться в смт. Перегінськ по АДРЕСА_4 розташований об'єкт нерухомого майна, а саме самовільно збудоване приміщення магазину. (а.с.58, 63-64)

Разом з тим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі № 876/5351/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення, було визнано протиправним та скасовано п. 122 рішення Перегінської селищної ради від 20 липня 2010 року № 229-24/2010 «Про розгляд відношень юридичних та фізичних осіб та заяв громадян селища» відповідно до якого ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для обслуговування існуючого магазину. Вказане рішення набрало законної сили. (а.с.13-16)

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_2 самовільно (без відповідних документів та дозволу) здійснила добудову до придбаного нею приміщення магазину «Коровай». А відтак на думку суду п. 122 рішення Перегінської селищної ради від 20 липня 2010 року № 229-24/2010 є незаконним, оскільки надано дозвіл на складання проекту землеустрою для відведення землі для обслуговування самовільно збудованої добудови, яка не передбачена генеральним планом забудови смт. Перегінськ, тобто всупереч данному плану.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2006 року при розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року залишено без змін.

Вказаними рішеннями судів також встановлено, що ОСОБА_1 є власником торговельного комплексу по вул. АДРЕСА_2 в смт. Перегінськ, який розташований на земельній ділянці площею 0,56 га, яка була виділена у користування одному з попередніх власників будівлі у 1996 році. При цьому, як зазначено судом, підстав вважати, що при кожному наступному переході права власності на торговельний комплекс разом з ним переходило право на земельну ділянку в іншому ніж 0,56 га розмірі немає.

Крім цього, постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2012 року у справі № 913/33/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання неправомірною бездіяльності Перегінської селищної ради, визнання незаконними та скасування рішень сесії селищної ради, визнано неправомірною бездіяльність Перегінської селищної ради Рожнятівського району щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до поданої ним заяви у розмірі 0,4351 га. Цим же рішенням зобов'язано на черговій сесії селищної ради розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення йому земельної ділянки відповіднодо вимог ст. 123 ЗК України. Визнано незаконним та скасовано п. 20 рішення № 245-26/2010 від 16 жовтня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою для відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею 0,015 га для обслуговування існуючого магазину «Бібівін». (а.с.8-12)

Даним рішенням Рожнятівського районного суду встановлено, що станом на 01 січня 2011 року за попереднім власником приміщення торгового комплексу числиться земельна ділянка площею 0,4657 га. Також встановлено, що за придбаним ОСОБА_1 торговельним комплексом по АДРЕСА_2 передбачена земельна ділянка площею 0,4657 га. Відповідно до генплану, забудова земельної ділянки перед фасадом торгового комплексу та земля для обслуговування такої забудови не передбачена, на земельній ділянці від фасаду торгового комплексу до центральної дороги запроектовані клумби. Жодних змін щодо розміщення будь-яких інших об'єктів містобудування на закріпленій за торговельним комплексом земельній ділянці генеральним планом не передбачено і зміни до нього не вносились.

Як вбачається з листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 28.04.2017 року будівництво торгового комплексу по АДРЕСА_4 в смт. Перегінськ Рожнятівського району проведено ОСОБА_2 до 2009 року самовільно, без відповідної проектної документаціі та без дозволу на виконання будівельних робіт, всупереч Закону України «Про основи містобудування» та без правовстановлюючих документів на земельну ділянку. (а.с.27)

З викопіровки плану забудови вбачається, що площа забудови нежитлового приміщення разом з бетонним парканом що в смт. Перегінськ по АДРЕСА_1, за межами Державного акту становить 0,0083 га. (а.с.28)

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 самочинно здійснила добудову нежитлового приміщення площею 126,0 кв.м. до існуючого магазину та паркан, площа забудови яких в загальному складає 0,083 га, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0101 га по АДРЕСА_1 в смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області. Земельна ділянка площею 0,0101 га входила до складу земельної ділянки площею 0,56 га, яка була надана попереднім власникам торговельного комплексу по АДРЕСА_2, яке придбав позивач ОСОБА_1 у 2009 році. Забудова земельної ділянки перед фасадом торгового комплексу та земля для обслуговування такої забудови не передбачена.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п. 5, 17 постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.

Така ж сама позиція міститься у правових висновках ВСУ викладених у постанові від 19.11.2014 у справі № 6-180цс14 та у постанові від 24.06.2015 у справі №6-381цс15 згідно яких, за змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва можуть заявляти інші особи, окрім органів місцевого самоврядування чи власників земельної ділянки, а також Інспекції ДАБК, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 та п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача ОСОБА_2 щодо самочинного будівництва на земельній ділянці перед фасадом торговельного комплексу по АДРЕСА_2, площею 0,0101 га, порушують права позивача ОСОБА_1 як власника торговельного комплексу, оскільки останній, відповідно до рішень судів, має право на вказану земельну ділянку, а тому слід зобов'язати відповідача ОСОБА_2 знести самочинно збудовані нею об'єкти нерухомості.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно збудовані нею об'єкти нерухомості, а саме добудову до існуючого магазину та паркан, площа забудови яких в загальному складає 0,083 га, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0101 га по АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12.02.2018 року.

Суддя Максимів І.В.