Ухвала суду № 72141455, 06.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5154/16-к Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 11-кп/783/1250/17 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді Гуцала І.П.,

суддів Березюка О.Г., Романюка М.Ф.,

з участю секретаря Стойка Р.З.,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,

прокурора Телепка В.В.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 –

адвоката ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року

в с т а н о в и л а :

ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014140110002846 від 16.12.2014 року відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору.

Не погоджуючись з ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті міститься обвинувачення, яке є неконкретизованим, є надуманими та такими, що не передбачені ст. 101 КПК України.

Також прокурор заперечив висновки суду про те, що в обвинувальному акті не зазначено форму вини, мотив і мета вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_1, так як в обвинувальному акті зазначено форму вини та мотив і мету кримінального правопорушення.

Щодо не зазначення в обвинувальному акті потерпілого, то вважає, що оскільки жодна особа на досудовому слідстві не подала письмової заяви про визнання її потерпілою в обвинувальному акті у кримінальному провадженні відомості про потерпілого відсутні.

Щодо невиконання прокурором обов’язку про вручення під розписку копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування як підозрюваному, так і його захиснику, то зазначає, що оскільки сторона захисту не з’являлася для отримання таких, тому зазначені процесуальні документи були скеровані підозрюваному та його захиснику цінними листами з описом від 27.07.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора Дубіль О.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Для суду такий процесуальний документ, як обвинувальний акт, є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду та визначення його меж, який, зокрема проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах.

Вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта викладені в ст. ст. 109, 291 КПК України, зокрема такий повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з системного аналізу вказаної норми, закон вимагає обов’язкове відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, зокрема, із зазначення обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад інкримінованого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Однією з гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. З огляду на це, обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а тому обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом, а правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не лише для аргументації висновків слідчого, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Аналіз змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140110002846 від 16.12.2014 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, дає підстави вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що він не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону та такий за своєю структурою є непослідовним.

Зокрема, в порушення вимог п.2 ч.1 ст. 91 КПК України в обвинувальному акті не в повній мірі вказано на обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, форма вини, мотив і мета вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, а тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є безпідставними.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Разом з тим, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 в порушення таких вимог КПК України відсутні анкетні відомості потерпілого.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, зокрема у розтраті бюджетних коштів шляхом зловживання службовим становищем на загальну суму 1 300 грн. та у змісті обвинувального акта зазначено, що кримінальним правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду державному бюджету на суму 1 300 грн., проте відповідні відомості про потерпілого в обвинувальному акті відсутні.

Відповідно до положень ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Вказаних вимог закону прокурором в повній мірі не було дотримано, оскільки як вбачається з матеріалів провадження, копію обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_2 не отримали, а копії обвинувального акта та реєстру до нього ОСОБА_1 надіслано поштовим зв’язком. В матеріалах провадження міститься конверт про надіслання ОСОБА_1 поштою процесуального рішення, поряд з тим відсутні будь-які повідомлення про вручення такого поштового відправлення адресатам, що, на переконання колегії суддів, не може визнаватися належним врученням під розписку копії обвинувального акта.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014140110002846 від 16.12.2014 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, відтак підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6