Постанова № 72129806, 06.02.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м.Суми

Справа №587/2307/17

Номер провадження 22-ц/788/48/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачів: Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3, Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області в особі представника Добровольського Олександра Володимировича,

третьої особи - Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»,

представників третьої особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 01 листопада 2017 року в складі судді Дашутіна І.В., постановлену у м. Суми,

в с т а н о в и в:

19.08.2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними електронні торги з реалізації нежитлового приміщення продовольчого магазину загальною площею 147,8 кв.м з надвірними побутовими будівлями та земельної ділянки,площею 0,0275 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 224914), а саме: протокол проведення електронних торгів № 275649 від 31.07.2017 року; акт про реалізацію предмета іпотеки від 08.08.2017 року.

Свої вимоги мотивував тим, що реалізоване на електронних торгах вищевказане нежитлове приміщення з надвірними будівлями та земельна ділянка є предметом іпотеки. В порушення Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку» та розділів ІІ,V Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, початкова вартість майна, що виставляється на торги не відповідала, на його думку, ринковій ціні, не було проведено публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації, не здійснено письмового повідомлення іпотекодавця про дату та час проведення електронних торгів та про початкову ціну предмета торгів. Такі дії фактично привели до порушення прав та законних інтересів позивача.

Одночасно з позовною заявою представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення - продовольчий магазин загальною площею 147,8 кв.м з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,0275 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 21.08.2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28.09.2017 року, відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у зв'язку з її необґрунтованістю (а.с.12, 51).

30.10.2017 року представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 587/2307/17 користуватись та розпоряджатись спірним майном, а саме: нежитловим приміщенням - продовольчим магазином загальною площею 147,8 кв.м з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,0275 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Заяву мотивував тим, що 30.10.2017 року ОСОБА_1 було отримано від ОСОБА_3 листа з вимогою негайно звільнити спірні приміщення магазину та земельну ділянку. Вважає, що в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалення судового рішення на користь останнього, виконання судового рішення може бути значно утрудненим, оскільки для відновлення права власності та права користування майном, слід буде додавати додаткових зусиль.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 01.11.2017 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не взяв до уваги того факту, що на адресу ОСОБА_1 від ОСОБА_3 надійшов лист з вимогою негайно звільнити приміщення спірного магазину та земельну ділянку, тобто відповідач, як власник придбаного з електронних торгів майна, вживає заходів, спрямованих на вільне користування та розпоряджання майном. Вважає, що у разі задоволення позову його довірителя про визнання електронних торгів недійсними та визнання акту про реалізацію предмета іпотеки, виконання такого рішення може бути утрудненим, оскільки майно, стосовно якого існує спір (придбане за заниженою ціною), буде використовуватись ОСОБА_3 на власний розсуд, а для відновлення права власності та права користування майном позивачу доведеться в судовому порядку вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності, що в свою чергу, завдасть шкоди правам та законним інтересам позивача.

Відповідач ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив, надіславши відзив, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін. Вважає, що ухвала постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства та є законною і обґрунтованою. Вказує, що позивач у апеляційні скарзі не вказав, у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість рішення і які саме обставини були невірно встановлені судом. Фактично позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що він не погоджується з рішенням суду, а в чому саме полягає незгода - не зазначено. Не зважаючи на те, що спірне майно на праві власності належить йому (ОСОБА_3), однак позивач ОСОБА_1 продовжує ним користуватись на власний розсуд, а він, як власник, позбавлений права вільно користуватися своєю власністю. На його думку, подавши заяву про забезпечення позову, позивач намагається узаконити своє незаконне користування речами, що йому не належать.

У запереченні на апеляційну скаргу Сумський районний відділ ДВС ГТУЮ у Сумській області просить скаргу відхилити, а ухвалу залишити без змін. Вважає, що державним виконавцем було дотримано вимоги чинного Закону України «Про виконавче провадження» та права сторін виконавчого провадження порушено не було, оскільки звіт про оцінку майна до ДВС було надано 11.04.2017 року і державним виконавцем направлено для ознайомлення сторонам виконавчого провадження 12.04.2017 року, одночасно роз'яснено право на оскарження визначеної вартості чи оцінки майна у судовому порядку в 10 - денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Представник позивача 03.05.2017 року звернувся до відділу ДВС із заявою про рецензування звіту про оцінку майна, оскільки постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні була винесена державним виконавцем 27.05.2016 року, тобто ще під час дії Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21.04.1999 року № 606 - ХIV, а 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404- VІІІ. 08.08.2017 року за результатами проведених електронних торгів державним виконавцем було винесено Акт про реалізацію предмета іпотеки та направлено до ДП «Сетам», тобто всі вище перелічені дії були здійснені у відповідності до чинного законодавства. Крім того, позивач вже звертався до Сумського окружного суду про визнання протиправними дій Сумського районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області в частині відмови в проведенні рецензування звіту. 03.08.2017 року судом було ухвалено постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, яку судом апеляційної інстанції залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа у справі - ПАТ «ПроКредитБанк» просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, оскільки ним не надано належних, допустимих та переконливих доказів, які б підтверджували необхідність забезпечення позову, та доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, посилається лише на власні підозри та припущення і, при цьому, не наводить доказів, які б свідчили про потенційну можливість відчуження майна.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідачі та його представник просили скаргу відхилити, а ухвалу залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, але про час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до п.3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, за умови, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставами звернення до суду із завою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 користуватись та розпоряджатись спірним майном до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 є отримання останнім 30.10.2017 року листа від ОСОБА_3 з проханням до 31.10.2017 року звільнити займане спірні нежитлове приміщення та земельну ділянку (а.с. 92), право власності на які набуто ОСОБА_3 на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки від 08.08.2017 року, що складений за результатами проведення електронних торгів, які просить визнати недійсними ОСОБА_1 у своєму позові.

Відповідно до положень ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже вимога про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 користуватись спірним майном у зв'язку із витребуванням останнім свого майна з володіння позивача обмежить, в супереч закону, право власності.

Що стосуються вимог про заборону розпоряджатись спірним майном, то стороною позивача не було доведено у відповідності до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, що дійсно існують обставини, які можуть утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову, та що існує загроза вибуття спірного майна з володіння відповідача ОСОБА_3 за час судового розгляду позову, чим утрудниться виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381,382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий - С.С.Ткачук

Судді: В.І. Криворотенко

О.І.Собина