Рішення № 72111139, 09.02.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3262/16-ц

2/212/461/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., з участю: секретаря судового засідання Конограй В.В., без присутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_1 цивільну справу №212/3262/16-ц, 2/212/461/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа – ПрАТ « Страхова компанія УНІКА-Життя» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства « ІДЕЯ-БАНК», третя особа – ПрАТ «Страхова компанія УНІКА-Життя», в якій просила визнати недійсним Кредитний договір № Р30.185.71328 від 04.09.2013 року, також просила зобов’язати ПАТ « ІДЕЯ-БАНК» прийняти у неї суму залишкової заборгованості у розмірі 3419 грн. в термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту. 04.09.2013 року вона з ПАТ « ІДЕЯ-БАНК» уклала Кредитний договір № Р30.185.71328, відповідно до якого отримала кредитні кошти на поточні потреби в розмірі 8717,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, які зобов’язалася повернути разом з процентами і комісіями, згідно з умовами договору. Вказала у заяві, що працівники ПАТ «ІДЕЯ-БАНК» з умовами кредитування належним чином не ознайомлювали її, оформлення проходило без тривалої затрати часу, після чого їй було вручено Кредитний договір з додатками до нього, які вона не маючи змоги прочитати через дрібний шрифт підписала, сподіваючись на добросовісність працівника банку. Тому, вважає, що відповідач скориставшись її необізнаністю, навмисно, грубо порушив вимоги законодавства України, у зв’язку із чим вона не мла часу ознайомитися з умовами кредитного договору, оцінити ризики підписання, оскільки дуже дрібний текст. Також 04.09.2013 року нею подано заяву № Р30.185.71328 страховику – ПрАТ « Страхова компанія УНІКА-Життя», як зазначено в договорі , як послуга добровільного страхування, вона вважає, що ця послуга є нав’язаною та несправедливою, оскільки відповідно до законодавства, прямий обов’язок такого страхування, не встановлений. ОСОБА_2 в період з 04.09.2013 року та на момент звернення до суду сплатила відповідачу щомісячні платежі на суму 5298 грн., тому вважає, що відповідач повинен їй повернути 3419 грн. та у зв’язку із чим вимушена звернутися до суду із вищезазначеною позовною заявою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2016 року позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року скасовано. Позовну заяву ОСОБА_2 направлено до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2016 року відкрито провадження по справі з призначенням до відкритого судовго засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року відкладено розгляд справи в зв’язку з неявкою в судове засідання сторін.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року відкладено розгляд справи в зв’язку з неявкою в судове засідання сторін.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року скасовано. Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 направлено до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Позивач до суду не з’явилась, її представник ОСОБА_4 одночасно із позовною заявою звернувся до суду із заявою про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача ПАТ «ІДЕЯ-БАНК» ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, з огляду на територіальну віддаленість суду просила справу розглядати у відсутності представника банку. Також нею були надані до суду письмові заперечення проти позову, в яких вона вказала, що покликання позивача про невідповідність оспорюваного договору загальним вимогам, передбаченим ст. 203 ЦК Україн, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не відповідають дійсності, а тому відсутні будь-які підстави, передбачені чинним законодавством для визнання Кредитного договору недійсним в цілому, а відтак і покладення на Банк обов’язку щодо прийняття у Позичальника суми залишкової заборгованості у розмірі 3419 грн. у термін, передбачений для погашення кредиту. У зв’язку із чим просила відмовити у задоволенні позовної заяви.

Представник третьої особи – ПрАТ « Страхова компанія «УНІКА – Життя» ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, надав письмові пояснення по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 04.09.2013 року ОСОБА_2 з ПАТ «ІДЕЯ-БАНК» уклала Кредитний договір № Р30.185.71328, відповідно до якого отримала кредитні кошти на поточні потреби в розмірі 8717,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж , які зобов’язалася повернути разом з процентами і комісіями, згідно з умовами договору.

Також, 04.09.2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія УНІКА-Життя» було укладено Договір добровільного страхування життя № НПБ 2 від 20 березня 2013 року, який було підписано і ОСОБА_2

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими (частина 5 статті 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з Довідки-повідомлення, власноручно підписаної ОСОБА_2 вона підтвердила, що Кредитодавець 04 вересня 2013 року до підписання Кредитного договору надав їй у письмовій формі інформацію про умови кредитування, а саме: можлива сума кредиту - 8717 грн.; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі, між зобов'язаннями споживача - готівкова та безготівкова,недоліки пропонованих схем кредитування - переваги (проценти нараховуються на залишок кредиту), недоліки (мінімальний вік Позичальника із довідкою про доходи 21 р., без довідки про доходи - 23 р., ануїтета схема погашення кредиту, яка призводить до подорожчання продукту; орієнтовна сукупна вартість кредиту складає 9023,51 грн.

Відповідно до п.5.1 Кредитного договору, Позичальник заявляє та гарантує, що Банк перед укладенням кредитного договору повідомив йому у належній формі у повному обсязі інформацію, передбачену ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначена інформація йому відома та зрозуміла, з вказаним законом він ознайомлений; ознайомився з тарифами Банку і згідний з ними; умови даного Договору вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам.

Відповідно до з п. 5.5 Кредитного договору, згідно постанови НБУ №168 від 10 травня 2007 року реальна річна процентна ставка складає 144%. Абсолютне значення подорожчання кредиту складає 9023,51 гривень. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення Позичальником грошових зобов'язань відповідно до п.2.1 Договору.

Отже, дані про подорожчання продукту були ОСОБА_2 відомі під час укладення Договору, і Відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 було введено в оману щодо вартості продукту.

Кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту (п.1.1), так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та відсоткову ставку (п.1.4).

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставами для визнання недійсним укладеного між сторонами Кредитного договору позивач зазначив: невідповідність Кредитного договору вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що виразилось в ненаданні йому відповідачем у повному обсязі інформації про умови кредитування ; умови Договору є несправедливими.

Частинами 1,2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору, встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

В частині 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Кредитним договором чітко визначені кредитні умови, а саме: мету надання кредиту; форми його забезпечення; розмір процентів за користування кредитом; суму кредиту, строк, на який надається кредит, детальний розпис загальної вартості платежів по договору, що включає в себе суми платежів по поверненню кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Таким чином, перед укладенням сторонами кредитного договору банк у письмовій формі надав позивачу у повному обсязі усю необхідну інформацію, передбачену ч. ч. 2,4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

При укладені цього договору сторони узгодили всі його істотні умови. У Договорі зазначені сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Позивач особистим підписом засвідчив, що до підписання (перед його підписанням) Кредитного договору він уже ознайомився з умовами кредитування, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі. Виконання Банком зазначених умов підтверджено позивачем, який особисто підписав кредитний договір, чим засвідчив отримання вищевказаної інформації та те, що він погодився з умовами договору. На момент укладення кредитного договору позивач не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину, протягом тривалого часу виконував свої обов'язки за договором по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом. Всі ці обставини підтверджуються поясненнями самого позивача в судовому засіданні.

Посилання позивача про незаконність встановлення Банком плати за обслуговування кредитної заборгованості, несправедливості умов оспорюваного договору в частині умов, що стосуються послуг страхування, неправомірність положень договору про невідкличність його згоди на обробку персональних даних, не може служити підставою для задоволення позову. Вся інформація щодо істотних умов кредитного договору міститься в тексті підписаного сторонами договору, ця інформація є чіткою і зрозумілою. Будь-яку іншу інформацію щодо форм кредитування та відмінностей між ними позивач мав можливість отримати до підписання Договору або відмовитись від підписання Договору у разі ненадання йому такої інформації.

Позивачем не доведено несправедливість умов укладеного між сторонами Кредитного договору від 04 вересня 2013 року.

За положеннями ч. 5 ст.11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Відповідно до ч. 5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Зі змісту укладеного сторонами оспорюваного кредитного договору не вбачається жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими.

До того ж, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконав його умови.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 року по справі № 6-1341цс15.

На підставі викладеного суд вважає, що у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства « ІДЕЯ-БАНК», третя особа – ПрАТ « Страхова компанія УНІКА-Життя» необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 626, 628, 1054 ЦК України, ч. 5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 263-265, 267, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа – ПрАТ «Страхова компанія УНІКА-Життя» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2018 року і підписано без його проголошення.

Суддя: О. Г. Пустовіт