Постанова № 72087737, 30.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2018 рокусправа № 804/3563/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання – Лащенко Р.В., з участю позивача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №804/3563/17 (головуючий суддя у 1 інстанції - Голобутовський Р.З., постанова ухвалена в залі судового засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду у м.Дніпрі 25 жовтня 2017 року, повний текст постанови складено 30 жовтня 2017 року) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення: №0001421303 від 01.02.2017 року на суму штрафних санкцій 170 грн., №0001431303 від 01.02.2017 року з податку на доходи фізичних осіб у сумі 114416,21 грн. та штрафними санкціями на суму 28604,05 грн., №0001441303 від 01.02.2017 року з військового збору у сумі 8626,89 грн. та штрафними санкціями 2156,72 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001421303 від 01.02.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 170,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001431303 від 01.02.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем 114416,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28604,05 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001441303 від 01.02.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору за основним платежем 8626,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2156,72 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення щодо підтвердження висновків Акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на правильний висновок суду про задоволення позову, з неправильним застосування норм права, встановленням обставин, які не відповідають матеріалам справи та підлягають виключенню за наслідками апеляційного перегляду, просив змінити постанову суду першої інстанції шляхом виключення з мотивувальної частини підтвердження висновків акту перевірки від 23 грудня 2016 року №3939/04-63-13-04/НОМЕР_1 щодо порушення ОСОБА_2 абзацу “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що скасовуючи податкові повідомлення-рішення судом першої інстанції враховано наявність судового рішення про незаконність податкової перевірки та практику Верховного суду України щодо відсутності правових наслідків незаконної податкової перевірки, при цьому, суд безпідставно зазначив про підтвердження висновків акту перевірки від 23 грудня 2016 року №3939/04-63-13-04/НОМЕР_1. Разом з тим, акт незаконної перевірки не може бути використаний для формування висновків та вчинення будь-яких дій на його підставі, оскільки податкова інформація зібрана з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, суд, вказуючи про підтвердження висновків щодо сум податкових зобов’язань, не звернув увагу на наявність у позивача права на податкову знижку. Також, судом не взято до уваги доводи позивача та документи щодо структури прощеної заборгованості та наявності в ній, крім основної заборгованості, процентів за користування валютним іпотечним кредитом, суми яких не співпадають з сумами наведеними в акті перевірки.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з’явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 12.12.2016 року по 16.12.2016 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 78.1.1.2 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України та наказу від 22 листопада 2016 року №1084, було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_2 по операціях з АКІБ “УкрСиббанк” за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.12.2016 року №3939/04-63-13-04/НОМЕР_1, у висновках якого вказано про порушення:

- п.п. 16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 та п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, щодо неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік;

- абзацу “д” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб по операціях з отримання додаткового блага за 2015 рік у розмірі 114416,21 грн.;

- п.п. 1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з військового збору по операціях з отримання додаткового блага за 2015 рік у розмірі 8626,89 грн.

На підставі наведених висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 01.02.2017 року було прийнято :

- податкове повідомлення-рішення №0001421303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001431303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем 114416,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28604,05 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001441303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору за основним платежем 8626,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2156,72 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Колегією суддів встановлено, що висновки акта перевірки від 23.12.2016 року №3939/04-63-13-04/НОМЕР_1 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на наступних обставинах справи.

09.11.2006 року між ОСОБА_2 (позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (банк) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11073862000, відповідно до пунктів 1.1, 1.3 якого позичальнику було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 184960,00 доларів США зі сплатою процентів. Процентна ставка встановлюється у розмірі 10,30% річних.

До вказаного договору встановлений графік погашення кредиту з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 08.11.2027 року.

23.10.2015 року між ОСОБА_2 та банком укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11073862000 від 09.11.20016 року (щодо прощення частини боргу), згідно якої: сторони дійшли згоди, що банк здійснює анулювання (прощення) частини заборгованості позичальника за договором у наступному порядку: подання позичальником банку відповідного клопотання щодо анулювання (прощення) частини заборгованості за договором; погашення позичальником частини заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 1398792,30 грн., у валюті наданого кредиту за договором за курсом уповноваженого банку, а саме за курсом купівлі такої валюти банком на міжбанківському валютному ринку України, що склався на дату купівлі такої валюти.

Згідно з п.1.3 додаткової угоди № 1 від 23.10.2015 року, у разі анулювання (прощення) боргу банк, як кредитор, повідомляє позичальника, як боржника, про анулювання (прощення) боргу в відповідному розмірі як боргу платника податку, анульованого кредитором за самостійним рішенням кредитора, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності та про включення суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, за підсумками звітного року. У разі прощення боргу позичальник зобов’язується самостійно сплатити всі податки та збори, що передбачені чинним законодавством на день анулювання (прощення) боргу з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації за відповідний період, в якому проводиться анулювання (прощення) боргу. Позичальник також підтверджує, що він чітко усвідомлює податкові наслідки вказаного анулювання (прощення) боргу для нього.

27.10.2015 року ПАТ “УкрСиббанк” прийнято рішення про анулювання боргу ОСОБА_2 у розмірі 72850,41 дол. США (що еквівалентно 1668703,92 грн.), про що направлено повідомлення від 27.10.2015 року за вих. № 31-1-61/201, згідно якого кредитна заборгованість в розмірі 71953,72 дол. США (що еквівалентно 1648164,43 грн.) складає сума основного боргу (кредиту).

Так, прощена сума валютного кредиту є додатковим благом та доходом платника податків.

Відповідно до підпунктів 14.1.54 та 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Водночас підпунктом “д” 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу встановлено, що якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Платник податку - боржник, у відповідності до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

Відповідно пункту 49.1 статті 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що банк виконав свій обов’язок щодо повідомлення боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному Податковим кодексом України, та про необхідність сплати податку з такого доходу.

Наведеними нормами податкового законодавства прямо передбачено обов’язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Наведене правило повністю відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов’язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції станом на 23.10.2015 року) було встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

В новій редакції абзацу “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України законодавець уточнив, що оподаткуванню підлягає лише основна сума боргу.

При цьому, згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

- основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

- сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, сума основного боргу (кредиту) прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, складає 71953,72 доларів США.

Несплачені зобов’язання за кредитним договором є доходом фізичної особи та відповідно до абзац “д” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає у річній податковій декларації. Також, загальний місячний оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою у 4 кварталі 2015 року, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, прощеного банком є об’єктом оподаткування військовим збором, а тому з нього повинно бути сплачено військовий збір у розмірі 1,5% від суми доходу.

Оскільки позивачем не було подано у встановлений законом строк податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік та не сплачено податок з доходів та військовий збір за 2015 рік, контролюючий орган прийшов до висновку, що ОСОБА_2 порушено абзац “д” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб по операціях з отримання додаткового блага за 2015 рік у розмірі 114416,21 грн., та, як наслідок, п.п.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору по операціях з отримання додаткового блага за 2015 рік у розмірі 8626,89 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення від 01.02.2017 року №0001421303, №0001431303, №0001441303, прийняті за наслідками безпідставно проведеної перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню, проте у мотивувальній частині рішення визначив, що висновки акта перевірки від 23.12.2016 року №3939/04-63-13-04/НОМЕР_1 щодо порушення ОСОБА_2 вимог податкового законодавства в ході розгляду справи підтверджено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2017 року №0001421303, №0001431303, №0001441303, проте висновки суду зазначені у мотивувальній частині рішення щодо підтвердження виявлених в ході перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства вважає безпідставними та такими, що підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.11.2016 року №1084 “Про організацію проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2”, на підставі якого проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_2 по операціях з АКІБ “УкрСиббанк” за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, було оскаржено в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 року у справі №804/191/17 визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.11.2016 року №1084, у зв’язку з відсутністю підстав та умов, визначених пунктом 78.1.2 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України для його прийняття.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 року у справі №804/191/17 була залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року, отже набрала законної сили 13.09.2017 року.

Слід зазначити, що з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. Зокрема, невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 року в справі №21-425а14 та в постанові від 16.02.2016 року в справі №826/12651/14.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що акт незаконної перевірки не може бути використаний для формування висновків та вчинення будь-яких дій на його підставі, оскільки податкова інформація зібрана з порушенням норм чинного законодавства.

Отже, судом не можуть бути підтверджені висновки акта перевірки, який складений за результатами незаконно проведеної податкової перевірки, оскільки така податкова перевірка не може тягнути за собою жодних правових наслідків для особи щодо якої було проведено таку перевірку.

На підставі викладеного, зважаючи на скасування наказу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.11.2016 року №1084, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, проте висновки суду першої інстанції зазначені у мотивувальній частині рішення щодо підтвердження виявлених в ході перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства підлягають виключенню.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення в його мотивувальній частині.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №804/3563/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень – змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року висновок наступного змісту: "Отже, висновки акта перевірки від 23 грудня 2016 року №3939/04-63-13-04/НОМЕР_1 щодо порушення ОСОБА_2 абзацу “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб по операціях з отримання додаткового блага за 2015 рік у розмірі 114416,21 грн., та, як наслідок, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору по операціях з отримання додаткового блага за 2015 рік у розмірі 8626,89 грн. в ході розгляду справи підтверджено".

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 30 січня 2018 року, в повному обсязі постанова складена 05 лютого 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 ОСОБА_1

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_4