Постанова № 72087742, 16.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 рокусправа № 804/6078/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Чумака С.Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 оку (суддя Дєєв М.В.). по справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" про підтвердження обґрунтованості арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето», в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 0 жовтня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засідання представник позивача за довіреністю (ОСОБА_1О.) підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не прибув. Від представника відповідача за довіреністю (ОСОБА_2Е.) надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи, оскільки представник задіяний в іншому судовому засіданні.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справ, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що 29.06.2017 на підставі пп.20.1.4 п 20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області видано наказ №3373-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вето»» терміном 10 робочих днів, починаючи з 30.06.2017 року.

На підставі наказу від 29.06.2017 року №3373-п та направлення на перевірку №9633 від 29.06.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 30.06.2017 року було здійснено вихід на перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето».

Проте, відповідач не допустив податкових інспекторів до проведення перевірки, у зв'язку з чим працівниками податкового органу було складено акт “Про недопущення посадових осіб до проведення документальної позапланової перевірки ТОВ “ВЕТО”” від 04.07.2017 року №7049/04-36-14-04/32653295.

05 липня 2017 року о 09 год. 05 хв. ГУ ДФС у Дніпропетровській області стосовно ТОВ “ВЕТО” було прийнято рішення про застування адміністративного арешту майна платника податків.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до приписів ст. ст. 94.1, 94.3, 94.4 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом та полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт (умовний або повний) може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з ст. 94.2.3 Податкового кодексу України відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є обставиною, за якої податковим органом може бути застосовано арешт майна.

Порядок накладення арешту на майно врегульовано статтею 94.10 Податкового кодексу України, відповідно до якої арешт майна може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При цьому, зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Вищенаведене кореспондується з приписами статті 183-3 КАС України (в редакції на час звернення до суду з адміністративним позовом), якою встановлено особливості провадження у справах за зверненням до суду органів державної податкової служби .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно із ч.8 ст. 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

В свою чергу, нормами ч. 6 ст. 183-3 КАС України встановлено, що відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі недопуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Саме тому ст. 183-3 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

При цьому тільки суд може вирішити чи є між сторонами спір про право, що унеможливлює розгляд питання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в скороченому порядку та вимагає розгляду такого спору в загальному порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведеними процесуальними нормами не встановлено право вибору порядку - скороченому чи загальному, звернення до суду після прийняття рішення про накладення арешту на майно.

Тобто законом передбачено безальтернативний порядок звернення до суду органів доходів і зборів із вимогами про підтвердження обгрунтованості арешту майна – протягом 24 годин з моменту прийняття рішення про накладення арешту, і лише якщо суд відмовить у відкритті провадження, позивач має право звернутися до суду із такими вимогами в загальному порядку.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року подання про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків повернено, у зв’язку з невиконання вимог ухвали від 05.07.2017 року, а саме несплати судового збору.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 94.19.1 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку , зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Тому колегія вважає правильним посилання суду, що юридична дія власного рішення контролюючого органу про застосування арешту майна платника податків у спірних правовідносинах припинена, а відтак, не може бути відновлена за будь-яких умов, адже за своїм характером та правовим змістом строк у 96 годин є присікальним і поновленню чи продовженню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог контролюючого органу та наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. В свою чергу суперечать вищенаведеним приписам законодавства доводи апелянта щодо необхідності застосування у даному випадку строків, встановлених ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки позивач звернувся до суду з позовом в загальному порядку.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 р. по справі № 804/6078/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко