Постанова № 72087736, 30.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2018 року справа № 804/3131/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Юрко І.В. Шальєвої В.А. , розглянувши у порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в м.Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №804/3131/17 (головуючий суддя у 1 інстанції – Сліпець Н.Є, постанова ухвалена в залі судового засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду у м.Дніпрі 14 червня 2017 року, повний текст постанови складено 16 червня 2017 року) за позовом Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Дніпропетровській області (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило стягнути суму податкового боргу в сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 04.04.2017 року по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 обліковується податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн., який виник в результаті несплати у встановлений термін сум грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з платника податку ОСОБА_2 на користь бюджету в рахунок погашення податкового боргу 25000 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що застосування контролюючим органом норми статті 267 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році, оскільки в даному випадку новим бюджетним періодом є 2017 рік. Крім того зазначає, що відповідачу не належним чином вручені податкове повідомлення-рішення та вимога, у зв’язку з чим у позивача, в розумінні пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, не виникало право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу у сумі 25000,00 грн. Також зазначає, що в порушення частини 8 статті 35 та частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом першої інстанції розглянуто справу без участі відповідача, що позбавило його можливості надати свої пояснення та заперечення.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідач та третя особа жодних заяв чи клопотань до суду не надали, тому апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків та є власником транспортного автомобіля LEXUS LX 570, 2011 року випуску, об’єм циліндрів двигуна 5663 куб.см.

03.08.2016 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2016 року №19781-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн., яке отримано відповідачем 18 серпня 2016 року (а.с. 9).

У зв’язку з несплатою суми податкового зобов’язання у встановлений законом термін, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 направлено податкову вимогу від 24 листопада 2016 року №6675-17 про сплату податкового боргу у сумі 25000,00 грн., яка отримана відповідачем 06 грудня 2016 року (а.с. 8).

При цьому, на час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що вищезазначені податкове повідомлення-рішення та податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку відповідачем не оскаржувалися, а отже є узгодженими.

У визначений законодавством строк відповідач суму податкового боргу не сплатив, у зв’язку з чим станом на 13 червня 2017 року його заборгованість по транспортному податку з фізичних осіб складає 25000,00 грн., що підтверджується довідкою, наданою Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (а.с. 22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове зобов’язання відповідачем узгоджене, доказів добровільного погашення сум узгодженого податкового боргу відповідачем не надано, що є підставою для стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 25000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов’язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов’язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті транспортного податку у розмірі 25000,00 грн., яка на час розгляду справи в добровільному порядку не погашена, доказів протилежного до суду не надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у серпні 2017 року оскаржив податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2016 року №19781-13, яким визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14 вересня 2017 року у справі №804/5039/17, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2016 року №19781-13.

Отже, податкове зобов’язання відповідача визначене податковим повідомленням-рішенням від 03 серпня 2016 року №19781-13 є узгодженим, що є підставою для стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 25000,00 грн.

Посилання апелянта на те, що відповідач не повідомлявся судом першої інстанції про розгляд справи спростовується з огляду на наявний в матеріалах справи конверт з поштовою кореспонденцією направленою на адресу відповідача, який повернувся до суду першої інстанції з позначкою поштового відділення про причину невручення адресату «за закінченням терміну зберігання» (а.с.19).

В силу приписів частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент розгляду справи по суті судом першої інстанції) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суму податкового боргу в сумі 25000,00 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №804/3131/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту прийняття та відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 05.02.2018 року.

ОСОБА_4 ОСОБА_1

Судді І.В. Юрко

ОСОБА_5