Постанова № 72085313, 08.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6155/17 Провадження № 22-ц/795/250/2018 Головуючий у I інстанції - Рахманкулова І. П. Доповідач - Вінгаль В. М.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

голови судового засідання - судді Вінгаль В.М.,

суддів: Губар В.С., Онищенко О.І.,

позивач за первісним позовом: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2,

відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2,

оскаржується рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту;

прізвище судді: Рахманкулова І.П.; час і місце ухвалення рішення: 10 год. 56 хв., м. Чернігів;

дата складання повного тексту рішення: 12 грудня 2017 року,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 заборгованість, що виникла внаслідок невиконання договору про надання споживчого кредиту №11170739000 від 15 червня 2007 року, а саме: 2559,76 доларів США - заборгованість по відсоткам, нарахованих за час користування кредитними коштами за строк з 01.02.2015 по 31.05.2017, 1341 грн. 23 коп. - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 06.02.2017 по 20.06.2017, 16844 грн. 51 коп. - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 20.06.2016 по 20.06.2017 та 7081 грн. 24 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11170739000 від 15.06.2007 року по кредиту та процентах у розмірі 10887,65 дол. США, що станом на 03.02.2015 року за курсом НБУ еквівалентно 175802,84 грн. та пеню у розмірі 3090.68 грн., а також звернуто стягнення на предмет іпотеки.

На виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2015 року на рахунок банку 29 січня 2017 року надійшли кошти в сумі 447,24 грн., 894,48 грн., 179340,76 грн., а всього 180682,48 грн.

ПАТ «УкрСиббанк» зазначає, що оскільки сума боргу по кредиту не була погашена у повному обсязі, то відповідно до п. 1.3 договору на непогашену суму кредиту нараховуються проценти до повернення коштів у власність банку у повному обсязі та пеня відповідно до п. 7.1 договору, а також банк відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України має право на стягнення 3% річних.

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому просив визнати недійсним кредитний договір №11170739000 від 15 червня 2007 року. Посилаючись на те, що банк не виконав взятих на себе зобов'язань щодо зарахування коштів в сумі 25800 доларів США на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1, ОСОБА_2 просив суд визнати спірний договір позики неукладеним (недійсним) з підстав, передбачених ст.ст.203, 215, 628, 1046, 1047, 1051 ЦК України, ст.ст.18,22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2017 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по відсотках, нарахованих за час користування кредитними коштами за строк з 01.02.2015 по 31.05.2017 за договором про надання споживчого кредиту №11170739000 від 15 червня 2007 року в сумі 2559,76 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 06.02.2017 по 20.06.2017 в сумі 1341 грн. 23 коп., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 20.06.2016 по 20.06.2017 в сумі 16844 грн. 51 коп. та 3% річних в сумі 7081 грн. 24 коп., а всього 25266 грн. 98 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1600 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору №11170739000 від 15 червня 2007 року та визнати недійсним вказаний кредитний договір.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що перерахування коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 може бути підтверджено тільки відповідним платіжним дорученням встановленої форми, яке банк не надав, і більше нічим. На думку скаржника, посилання суду першої інстанції на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2015 року, як на преюдицію щодо отримання ОСОБА_2 від банку грошових коштів у доларах США є порушенням ст.ст.54-66 ЦПК України (2004 р.) та ст.77 ЦПК України (2017 р.).

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2017 року ОСОБА_2 не оскаржує.

Розгляд справи проведений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 15 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (зміна найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11170739000, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлюваної кредитної лінії, що дорівнює 25800 доларів США 00 центів, та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює 130290 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Відповідно до п.1.4 вказаного договору кредит надається шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

26 серпня 2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (зміна найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11170739000 від 15 червня 2009 року, за яким сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту за договором та виклали п.п. 2.1. договору в іншій редакції, а саме: у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком прийнято: іпотека нерухомості, згідно договору іпотеки №30007Z198 від 15 червня 2007 року; порука, згідно договору поруки №30007Р184 від 15 червня 2007 року та порука, згідно договору поруки №2400085 від 26.08.2009 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2015 року, яке набрало законної сили, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11170739000 від 15.06.2007 року по кредиту та процентах у розмірі 10887,65 дол. США, що станом на 03.02.2015 року за курсом НБУ еквівалентно 175802,84 грн. та пеню у розмірі 3090.68 грн.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру №93 загальною площею 44,7 кв.м, житловою площею 30,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_5 з метою погашення заборгованості на користь ПАТ «УкрСиббанк», що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №11170739000 по кредиту та процентах у розмірі 10887,65 дол. США, що станом на 03.02.2015 року за курсом НБУ 16.146996 грн. за 1 дол. США еквівалентно 175802,84 грн. та по пені у розмірі 3090.68 грн., встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судового збору між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку, а також встановивши обставини справи, правильно виходив із недоведеності заявлених вимог.

Посилання скаржника на те, що банк не виконав взятих на себе зобов'язань про перерахування на поточний рахунок позичальника доларів США, тобто спірний договір є неукладеним і не створює ніяких правових наслідків спростовується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який підтверджує добровільну сплату ОСОБА_2 коштів за договором про надання споживчого кредиту №11170739000 від 15 червня 2007 року у доларах США, що підтверджує виконання умов договору.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2015 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 отримав від банку грошові кошти у доларах США, що в силу ч.3 ст.61 ЦПК України (2004 р.) не доказується. Доводи скаржника зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання ОСОБА_2 на те, що перерахування коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 може бути підтверджено тільки відповідним платіжним дорученням встановленої форми, яке банк не надав, і більше нічим, не звільняє ОСОБА_2 від виконання зобов'язань взятих на підставі договору про надання споживчого кредиту №11170739000 від 15 червня 2007 року.

Відтак, не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_2 про те, що договір №11170739000 від 15 червня 2007 року неукладений (недійсний) з підстав, передбачених ст.ст.203, 215, 628, 1046, 1047, 1051 ЦК України, ст.ст.18,22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги є законним, обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, а тому апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: