Постанова № 72085318, 07.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/1189/17 Провадження № 22-ц/795/142/2018 Головуючий у I інстанції - Савченко О. А. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2017 року (рішення ухвалене о 16 год. 40 хв., повний текст рішення складено 13 листопада 2017 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяних злочином, -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ПрАТ СК «Україна» на її користь в якості компенсації моральної шкоди, завданої злочином, 100 000 грн та витрати на поховання в сумі 7 020 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду (витрати на поховання) в розмірі 7 020 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.02.2016 з вини відповідача ОСОБА_2 її дочка - ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді політравми, внаслідок яких померла. Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 03.11.2016, зміненим ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.04.2017, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Позивачка зазначає, що вказаним злочином їй завдано матеріальну шкоду, яка включає витрати в сумі 7 020 грн на поховання дитини. Також через передчасну смерть доньки вона пережила сильний стрес, перебуває в депресії, в неї погіршився стан здоров'я, порушився сон, вона постійно перебуває в пригніченому стані, тобто зазнала моральної шкоди, яку, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, глибини душевних та нервових страждань, вимог розумності та справедливості оцінила в 200 000 грн.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 08.11.2017 позов задоволено частково; стягнуто з ПрАТ СК «Україна» на користь позивачки 2 550 грн моральної шкоди та 7 020 грн майнової шкоди; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 100 000 грн моральної шкоди; в решті позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 100 000 грн та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, до 20 000 грн, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та невідповідність вимогам ст. 213 ЦПК України, а також на порушення судом норм матеріального права. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції не було з'ясовано справжніх родинних стосунків між ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_4, які взагалі між собою не спілкувалися, а тому глибина моральних та душевних страждань позивачки є сумнівною. На думку заявника розмір моральної шкоди є занадто великим та необґрунтованим. Заявник вказує, що ним неодноразово пропонувалась матеріальна допомога, однак сторона позивача в категоричній формі відмовлялась від її отримання.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 100 000 грн, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 23, 1167 ЦК України, виходив з того, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в перенесеному психологічному стресі та сильних душевних переживаннях та враховуючи вимоги розумності і справедливості погодився із визначеною позивачкою сумою її відшкодування.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що 26 лютого 2016 року приблизно о 20 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем MITSUBISHI Carisma, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в селі Волосківці Менського району Чернігівської області по автодорозі Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч зі швидкістю 60 км/год., у напрямку з м. Чернігова до м. Мени, на заокругленій ділянці проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та на 54 км + 850 м. вказаної автодороги здійснив зіткнення з мікроавтобусом VOLKSVAGEN T4, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався по смузі свого руху у напрямку з міста Мени до міста Чернігова.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля MITSUBISHI Carisma, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми: внутрішньочерепної травми з багатоуламковими переломами кісток черепа, забоєм головного мозку, закритої тупої травми живота: розривів прямої долі печінки по її нижній поверхні; забійних ран лівого коліна, лівої гомілки, правого стегна, забійних ран обличчя; закритої травми грудної клітки: непрямих переломів 4-9 ребер справа, 4-8 ребер зліва, забоїв та розривів тканини легень; синців і саден обличчя, ніг, китиць, передньої черевної стінки грудей, які за ступенем тяжкості, в своїй сукупності, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок внутрішньочерепної травми, що супроводжувалась багатоуламковими переломами кісток черепа, крововиливами в м'які тканини черепа, забоєм та набряком головного мозку.

Вищевикладене встановлено та підтверджується вироком Менського районного суду Чернігівської області від 03.11.2016, зміненим ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.04.2017, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами (а.с. 6-13). Вказаним вироком цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Загибла ОСОБА_4 була рідною дочкою позивача ОСОБА_3 (а.с. 34-35).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожна людина має невід'ємне право на життя (ст. 27 Конституції України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано визначення моральної шкоди, під якою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 постанови).

В п. 10 даної постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

З огляду на обставини справи, беручи до уваги вищевказані норми чинного законодавства та принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, враховуючи ступінь вини відповідача, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості, глибини душевних страждань, яких зазнала позивачка у зв'язку з передчасною смертю рідної дочки, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом розмір моральної шкоди є співмірною та справедливою сатисфакцією. За таких обставин доводи заявника про те, що розмір моральної шкоди є занадто великим та необґрунтованим є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано справжніх родинних стосунків між ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_4, які взагалі між собою не спілкувалися, а тому глибина моральних та душевних страждань позивачки є сумнівною, не заслуговують на увагу, оскільки вони є голослівними та будь-яких доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не надано.

Апеляційний суд також не приймає до уваги посилання апеляційної скарги на те, що відповідачем неодноразово пропонувалась матеріальна допомога, однак сторона позивача в категоричній формі відмовлялась від її отримання, так як моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, переглянуте в межах доводів та вимог апеляційної скарги, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08.11.2017 без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:Судді: