Постанова № 72067273, 06.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/493/18 Справа № 206/23/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз», Публічне акціонерне товариство «Дніпрообленерго» про усунення перешкод у здійсненні права власності на домоволодіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 районна у м. Дніпрі рада про усунення перешкод у реалізації права власності шляхом знесення прибудови та ґанку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на домоволодіння.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_3 посилалася на те, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 1999 року, виданого Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, належить 47/100 частин жилого будинку з відповідними господарчими добудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дитинства, 34. ОСОБА_2 є співвласником вказаного домоволодіння 34 по вул. Дитинства в м. Дніпропетровську і їй належить 53/100 його частин. Між ними склалися неприязні стосунки, так як ОСОБА_2 постійно створює конфліктні ситуації, перешкоджаючи їй в користуванні власністю. Частки в домоволодінні є повністю відокремленими, немає будь-яких будівель та споруд у спільному користуванні. Їй в домоволодінні належить: в житловому будинку А-1 приміщення - 2-1 - кухня площею 10,8 кв.м; 2-2 - санвузол площею 6,6 кв.м; 2-3 - коридор площею 11,4 кв.м; 2-4 - житлова кімната площею 26,4 кв.м; 2-5 - житлова кімната площею 9,4 кв.м; 2-6 - житлова кімната площею 7,1 кв.м. Загальна площа належної їй частки будинку складає 71,7 кв.м, а житлова - 42,9 кв.м. Також належать надвірні будівлі та споруди: сараї - Л, И,Н; літня кухня - Д; душ - П; убиральні - М; споруди №№1,2,7,13, 14, 15,17. Належна їй частина будинку та надвірні будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га, яка належить їй на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 16 липня 2009 року № 205/49. Стіни її житлових кімнат 2-5 (2,68 м) та 2-6 (2,03 м) з вікном виходять в двір ОСОБА_2 Також у двір ОСОБА_2 з цієї сторони виходить вікно в погріб. До своїх стін вона доступу не має, тому позбавлена можливості здійснювати догляд за стінами та вікнами (в кімнату та підвал), проводити поточні та капітальні ремонти, не може належним чином регулярно мити вікна. ОСОБА_2 робить так, щоб всі опади потрапляли у вікно погребу. Стіни погребу під приміщеннями 2-5 та 2-6 через постійну вологу руйнуються, покрилися пліснявою, через вологість користуватися погребом за призначенням неможливо. Крім того, належну їй на праві власності стіну ОСОБА_2 використовує на свій розсуд. Так, вона встановила на стіні свої прибору обліку газу та електроенергії, розмістила електродроти біля труб газопостачання. Її згоди на використання стіни ОСОБА_2 не запитувала. На її неодноразові вимоги звільнити стіну від приладів обліку та дротів ОСОБА_2 не реагує. В порушення її прав та законних інтересів ОСОБА_2 встановила зі сторони вулиці паркан, висотою більше двох метрів, який капітально приєднала цементним розчином до стіни її частини будинку (зовнішній кут приміщення 2-5), тому доступу до своєї стіни вона не має. До себе в двір ОСОБА_2 не впускає. Межею зі сторони двору між земельними ділянками її та ОСОБА_2 є старий дерев'яний паркан, який встановлений так, щоб ОСОБА_2 мала можливість обслуговувати свою частину будинку. Тому вона не має можливості підходу до частини своєї стіни (приміщення 2-3). Під цією частиною стіни глухий простір, в якому накопичується сміття, атмосферні опади, в зв’язку з чим через постійну вологу, відсутність провітрювання та доступу сонячних променів належна їй стіна руйнується та потребує догляду та ремонту. Встановлений паркан належить їй. Але ОСОБА_2 заперечує проти того, щоб вона замінила паркан, так як він фактично зруйнований, або хоча б встановила в ньому хвіртку для того, щоб вона могла періодично заходити на земельну ділянку ОСОБА_2 для догляду та ремонту своєї стіни. Всі її спроби закінчувалися сварками та погрозами фізичною розправою. У зв’язку з цим, ОСОБА_3 просила усунути їй перешкоди в здійсненні права власності на домоволодіння №34 по вул. Дитинства та зобов’язати ОСОБА_2: звільнити належну їй стіну житлового будинку А-1 (приміщення 2-5 та 2-6) від приладів обліку газу та електроенергії та всіх дротів; від’єднати паркан від належної їй стіни житлового будинку А-1 (приміщення 2-5); не чинити їй перешкод в постійному доступі на земельну ділянку ОСОБА_2 зі сторони вул. Дитинства для здійснення догляду за своєю частиною житлового будинку (приміщення 2-5 та 2-6) шляхом встановлення хвіртки в паркані ОСОБА_2 біля належної їй стіни житлового будинку; не чинити їй перешкод в ремонті старого паркану №6, встановленні нового паркану замість паркану під №6 згідно технічного паспорту на домоволодіння між земельними ділянками, які перебувають у власності її та ОСОБА_2; не чинити їй перешкод в постійному доступі на земельну ділянку ОСОБА_2 зі сторони належної їй частини домоволодіння (приміщення 2-3) та належної ОСОБА_2 частини домоволодіння (приміщення 1-4) для здійснення догляду за стіною належної їй частини житлового будинку (приміщення 2-3) (т. 1 а.с.2-4, 25-26).

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у реалізації права власності шляхом знесення прибудови та ґанку.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, ОСОБА_2 посилалася на те, що житловий будинок, з відповідною частиною надвірних споруд, який розташований по вул. Дитинства 34 згідно матеріалів технічної інвентаризації (технічні паспорта від 24 грудня 1998 року, 07 липня 2000 року та від 14 листопада 2008 року є домоволодіння спільного заселення та належить: їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2000 року серія ААР № 082917, їй належить 59/100 частин. 41/100 частин належить - ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 1999 року, серія ААР № 082917. Також згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 557231 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2000 року № 2-1330 вона є власником 0,0278 га, та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 557230 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2000 року № 2-1330 вона є власником 0,1000 га. В 2008 році ОСОБА_3, яка є її сусідкою, почала свої незаконні дії по прибудові та будівництва ганку. Вона самовільно без дозволу Департаменту Державної Архітектурної - Будівельної Інспекції у Дніпропетровській області почала виконувати будівельні роботи з будівництва прибудови та ганку. Проведення незаконних будівельних робіт відповідачкою порушують її законні права як землекористувача сусідньої земельної ділянки так і норми законодавства. У результаті проведення незаконних побудовою її земельна ділянка та домоволодіння, оскільки своєю незаконною побудовою ОСОБА_3 цілодобово затінена від сонячного проміння. Також затінено цілодобово кімнати від світла, оскільки виходять вікна, і до вікон цілодобово не поступає світло. Самарським судом м. Дніпропетровська від 15 квітня 2014 року встановлено, що згідно технічного паспорту на садибний індивідуальний будинок, виготовленого станом на 27 жовтня 2010 року за реєстровим № 446-21 та виданого ОСОБА_3Г, на житловий будинок № 34 у м. Дніпропетровську, вбачається, що в дійсності за зазначеною адресою було самовільно збудоване нерухоме майно: А4-1 - прибудову, сарай - ОСОБА_5 прибудова та ганок є самочинним будівництвом, оскільки збудована без належного дозволу та належно затвердженого проекту, з порушеннями норм чинного законодавства. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в реалізації її права власності, шляхом знесення самовільного збудованої - прибудови літ. А4-1 площею 17,4кв.м та споруду та ганку літ. «а» площею 8,10 кв.м, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дитинства 34/2 (т. 1 а.с.82-87, 195-200).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Зобов’язано ОСОБА_2 від’єднати паркан від належної ОСОБА_3 стіни будинку літ.А-1 (приміщення 2-5 та 2-6) за адресою вул. Дитинства, 34 у м.Дніпрі. Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в ремонті паркану №6 та встановленні замість нього нового паркану між земельними ділянками, що перебувають у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою вул. Дитинства, 34 у м.Дніпрі. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено пиання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 05 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду від 05 липня 2017 року в частині відмови в задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних її вимог, посилаючись на його незаконність в цій частині.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до п. «д» ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі.

Положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд лише за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об’єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов’язаних із знесенням об’єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. Замовником робіт із знесення зазначеного об’єкта є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якої прийнято відповідне рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 1999 року ОСОБА_3 належить 41/100 частини житлового будинку з відповідними господарчими побудовами та спорудами, що знаходяться в м.Дніпропетровську, вул. Дитинства, 34, розташованих на земельній ділянці розміром 2765 кв.м. (т.1 а.с.5).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯИ № 096232, виданого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №205/49 від 16 вересня 2009 року, ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована по вулиці Дитинства, будинок 34 у м.Дніпропетровськ. Земельну ділянку було передано для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т.1 а.с.18-19).

Із технічного паспорту на садибний індивідуальний будинок, виготовленого станом на 06 жовтня 2015 року, виданого ОСОБА_3, на житловий будинок № 34 по вул. Дитинства у м. Дніпропетровську, вбачається, що за зазначеною адресою було самовільно збудоване нерухоме майно: А4-1 – прибудова (т.1 а.с.6-16).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2000 року ОСОБА_2 належить 59/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться в м.Дніпропетровську, вул. Дитинства, 34, та земельна ділянка за вказаною адресою площею 1278 кв.м. (т.1 а.с.91).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯГ № 557230 та державного акту на право приватної власності на землю серії ЯГ № 557231, виданих на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2000 року № 2-1330, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1000 га та 0,0278 га, що розташована по вулиці Дитинства, будинок № 34 у м. Дніпропетровськ. Цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т.1, а.с.89-90).

В технічному паспорті на садибний індивідуальний будинок, виготовленого станом на 07 липня 2000 року, виданого ОСОБА_2 на житловий будинок № 34 по вул. Дитинства у м. Дніпропетровську, зазначено, що сарай Н є самочинний (т.1 а.с.101-106).

ОСОБА_2 належить кв. 1, а ОСОБА_3 кв. 2 в буд. 34 літ. А-1 по вул. Дитинства в м.Дніпро.

Таким чином, сторони є співвласниками домоволодіння 34 по вул. Дитинства в м.Дніпро.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради, треті особи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання права вланості на самочинно збудоване нерухоме майно у задоволенні позову про визнання права власності за ОСОБА_3 на самочинно збудоване нерухоме майно – прибудову літ.АІІІІ-1 (поз. 2-1, 2-2) загальною площею 17,4 кв. м, сарай літ. Н загальною площею 4,3 кв. м, що розташовані за адресою вул. Дитинства, 34 у м. Дніпропетровську - відмовлено (т.1 а.с.96, 97, 98, 99).

З листа ОСОБА_4 районної у м. Дніпропетровську ради від 12 серпня 2015 року № К-89 на ім’я ОСОБА_3 вбачається, що господарями будинку № 34/1 по вул. Дитинства встановлено паркан, який прицементований до будинку ОСОБА_3, тим самим перекрито вільний доступ до власного будинку (т.1 а.с.20).

Судом першої інстанції з оглядом на місці встановлено, що паркан №6 є старий та нахилився у сторону земельної ділянки ОСОБА_2, що сторонами не заперечується та ОСОБА_2 в цій частині позов визнала і не заперечує проти заміни вказаного паркану.

Отже, суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині зобов’язання ОСОБА_2 від’єднати паркан від належної ОСОБА_3 стіни житлового будинку А-1 (приміщення 2-5 та 2-6) та відсутність підстав для встановлення нового паркану згідно технічного паспорту на домоволодіння, посилаючись на те, що межа визначається даними зазначеними у державних актах на право власності на землю.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_2 належну їй стіну житлового будинку від приладів обліку газу та електроенергії та всіх дротів слід зазначити наступне.

З листа №2580/6071 від 01 вересня 2015 року ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», вбачається, що для виконання робіт по переносу приладу обліку необхідно звернутися власнику із відповідною заявою та сплатити цю послугу. Після сплати будуть заплановані роботи по переносу приладу обліку (т.1 а.с.50).

Листом ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» роз’яснено, що енергопостачальна компанія за свої кошти проводить встановлення приладів обліку з комунікаційним апаратом в герметичній шафі закритого комплексу обліку електроенергії, який передбачає відключення напруги у випадку виникнення аварійної ситуації. Крім того, при проведенні робіт по виносу приладів обліку на фасад проводиться одночасна заміна наявного, старого вводу на новий виконаний самонесучім ізольованим дротом. Також зазначені причини встановлення приладів обліку саме на фасаді будинку (т. 1 а.с.190).

Листом від 16 березня 2017 року ПАТ «Дніпрогаз» підтверджується, що лічильник газу по вул. Дитинства, буд. 34 встановлено за заявою попереднього власника - ОСОБА_6, а не ОСОБА_2, а згодом 26 листопада 2013 року він лише замінювався (т.2 а.с.74).

Таким чином, прилади обліку були встановлені колишніми власниками, а не ОСОБА_2, та перенесення лічильника можливо лише за зверненням власника.

Крім того дроти та труби йдуть по фасаду будинку, як по частині ОСОБА_3 так і по частині ОСОБА_2, після лічильника дроти йдуть по повітрю, а не по будинку.

Отже, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов’язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в постійному доступі на належну їй земельну ділянку, для здійснення догляду за належними їй частинами будинку, суд вірно відмовив у задоволенні цих позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю та не доведеністю, оскільки ОСОБА_2 зазначила, що хвіртка в її двір постійно відкрита. ОСОБА_3 жодного разу не зверталася до неї з проханням зайти на її земельну ділянку для догляду за своїми спорудами, вона не чинила ОСОБА_3 таких перешкод.

ОСОБА_3 не було надано суду жодних належних доказів з приводу того, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у догляді за своєю частиною будинку.

Як вбачається з листа № 1004-06/589 від 30 вересня 2015 року та з листа № 40-703-19/10093 від 17 листопада 2015 року Державної архітектурно-будівельної інспекції України підтверджується, що по вул. Дитинства, 34 розташовано домоволодіння на два власника, власником частини домоволодіння за № 34/2 є ОСОБА_3 На час перевірки у неї будівельні роботи не ведуться. ОСОБА_3 у 2008 році самовільно виконала будівельні роботи та 21 жовтня 2009 року була притягнута до адміністративної відповідальності. Також встановлено, що ОСОБА_3 подала недостовірні дані до декларації про готовність об’єкту до експлуатації, за що була притягнута до адміністративної відповідальності, видано припис про усунення порушень та скасовано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації щодо прибудови літ. А4-1, сараю літ. Н (т.1 а.с.73-74, 95).

З листа Управління-інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю від 04 червня 2010 року на ім’я ОСОБА_2 вбачається, що на момент проведення візуального обстеження в житловому будинку № 34/2, що належить ОСОБА_3 виконані роботи з реконструкції, шляхом демонтажу частини допоміжних приміщень та влаштування нових прибудов, що призвело до збільшення загальної площі квартири № 2 на 10,2кв.м, крім цього, для входу в будинок з північної сторони прибудовано ганок зі східцями, площею 8,1кв.м на відстані 1,10м від кв. 1 житлового будинку № 34. В житловому будинку № 34/1, що належить ОСОБА_2 із житлової кімнати 4, наявний віконний проріз (1,6м-1,7м) виходить напрямком на схід-північ у двір домоволодіння № 34/2, де самочинно влаштовано вхід до кв. 2. Ганок для входу до будинку № 34/2 прибудований з порушенням вимог діючого законодавства (т.1 а.с.93).

З листа Головного архітектурно-планувального управління від 28 грудня 2015 року № 10/22-1532 вбачається, що будинок по вул. Дитинства, 34 має статус - пам’ятник історії. При реконструкції допускається режим регенерації, реставрації пам’ятки. Зміна розміру прорізу вікна не допускається (т.1 а.с.126).

З акту ідеальних часток від 04 червня 1999 року Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації вбачається, що у користуванні ОСОБА_3, зокрема знаходиться в житловому будинку А-1 приміщення 2-4, 2-5, 2-6, огорожа № 6 (т.1 а.с.127-129).

ОСОБА_4 районної у місті Дніпропетровську ради від 06 липня 2016 року № В-6 підтверджується, що підвальне приміщення будинку № 34/1, що належить ОСОБА_2 має піч для згорання твердого палива, ознак плісняви (грибка) та підтоплення не виявлено. У підвальному приміщенні будинку 34, що належить ОСОБА_3 наявне руйнування стін, волосяні тріщини у підвальному приміщенні, сирість та немає скління вікна на що було рекомендовано привести до ладу приміщення та утеплення. Рекомендовано дотримуватися ст.103 Земельного кодексу України «Добросусідство» (т. 1 а.с.191).

Відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 1150-07 за замовленням ОСОБА_2 судового експерта ОСОБА_7 від 29 липня 2016 року, згідно з яким дослідженню підлягали будівлі та споруди, земельна ділянка домоволодіння, яке розташоване за адресою м. Дніпро вул. Дитинства, буд. 34, встановлено порушення при будівництві ганку літ.а та порушення при будівництві ганку літ.а спільної межі між крапками «6» та «7» державного акту на право приватної власності на землю, що втілилося у викривленні прямої лінії розташування паркану літ. № 6 у «Z» - образну форму шляхом виступу на 0,14м. у північно-східний бік будівлі житлового будинку літ. А-1 напроти стіни південно-західного боку споруди ганку літ.а на довжину 2,44м (т.1 а.с.214-227).

Відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 1172-02 за замовленням ОСОБА_2 судового експерта ОСОБА_7 від 15 лютого 2017 року, згідно з яким дослідженню підлягали будівлі та споруди, земельна ділянка домоволодіння, яке розташоване за адресою м. Дніпро вул. Дитинства, буд. 34, маються порушення меж земельної ділянки, встановлених державними актами на право приватної власності на землю від 23 серпня 2006 року та 06 січня 2010 року їх власниками по фактичному користуванню земельними ділянками домоволодіння, а саме спільної межі між крапками «6» та «7» державного акту від 23 серпня 2006 року, що втілилось у викривленні прямої лінії розташування паркану літ. № 6 у «Z» - образну форму шляхом виступу та накладенні земельної ділянки ОСОБА_3 на земельну ділянку ОСОБА_2 (т.2 а.с.49-59).

Частина домоволодіння ОСОБА_2 зі сторони паркану № 6 була утеплена, тому відстань змінена, що експертом ОСОБА_7 при дослідженні враховано не було і тому це не є належним доказом порушення ОСОБА_3 встановлених меж.

З листа Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради від 23 грудня 2016 року № 3/9002 вбачається, що за даними історико-опорного плану, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 25 липня 2007 № 2/17 у складі генерального плану розвитку міста, будинок № 34 по вул. Дитинства (без збудованих прибудови та ганку) за історико-культурною цінністю відноситься до щойно виявлених об’єктів культурної спадщини за видом «архітектура» - «Особняк"» (т.2 а.с.12, 17).

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 25 липня 2007 року №2/7 про затвердження проекту генерального плану розвитку міста Дніпропетровська до 2026 року в переліку пам’яток архітектури м. Дніпропетровська на які розроблено проекти зон охорони особняк по вул. Дитинства № 34 відсутній (т.2 а.с.43-45).

З протоколу засідання комісії з питань розгляду земельних спорів ОСОБА_4 районної у м. Дніпропетровську ради від 04 травня 2016 року та рішення № 9/6 від 30 травня 2016 року запропоновано та вирішено сторонам вирішувати питання у відповідності до ст. 103 ЗК України «Добросусідство». ОСОБА_3 необхідно звільнити самовільно зайняту земельну ділянку до домоволодіння ОСОБА_2, шляхом знесення добудови і ганку (т.2 а.с.61-65).

Відповідно до листа Управління державного-архітектурно-будівельного контролю від 17 березня 2017 року № 9/1-62 та листа від 28 березня 2017 року № В-4/3 вбачається, що 09 березня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1, з боку ОСОБА_3, встановлено порушення вимог містобудівної діяльності на об’єкті містобудування, а саме: роботи по будівництву прибудованого приміщення площею 17,4 кв.м і споруди ганку, площею 8,1 кв.м, до АДРЕСА_2, були виконані у 2008 році, та закладений віконний проріз на фасаді будинку виконані без дозвільної документації на виконання таких робіт та наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, що є порушенням ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; при виконанні робіт по будівництву ганку, площею 8,1 кв.м до АДРЕСА_2, стіна ганку виконана на межі ділянки, чим не забезпечена нормативна відстань до межі сусідньої ділянки, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни, яку слід приймати не менше 1,0 м. що є порушенням п 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». За результатами перевірки складено акт та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також Управлінням було складено обов’язковий до виконання припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за вищезазначеною адресою (т.2 а.с.75-76).

Управлінням державного-архітектурно-будівельного контролю було надано матеріали з приводу позапланової перевірки об’єкта АДРЕСА_3 від 09 березня 2017 року, з якого вбачається порушення ОСОБА_3 вимог містобудівельної діяльності на об’єкті містобудування. В наслідок чого ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та складено припис про усунення порушень (т.2, а.с.87-95).

В п.п. 5, 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року, роз’яснено право на звернення до суду, згідно до вимог статті 376 ЦК, з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. Відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об’єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред’явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 Земельного кодексу України.

В пункті 22, 23 цієї ж Постанови зазначено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з’ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Таким чином, знесення самочинно збудованого нерухомого майна саме у судовому порядку допускається тільки у тому разі, якщо зазначене майно збудовано з істотним порушення будівельних норм і правил, з істотним відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, у разі неможливості провести відповідну перебудову цього майна або відмови особи від проведення цієї перебудови і право на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, на підставі статті 376 ЦК України, належить відповідним органам державної влади або органам місцевого самоврядування.

З відповідними позовними вимогами органи державної влади або органам місцевого самоврядування у даній справі не зверталися.

Судом встановлено прибудова літ.А4-1 та ганок літ. «а» світло ОСОБА_2 не затуляють. Цеглина ганку зовсім у висоту не доходить до вікна (т.2 а.с.19, 20, 29). Затуляє світло лише поставлена ОСОБА_3 шафа, яку не просить прибрати ОСОБА_2К.(т.2 а.с.31).

ОСОБА_2 не доведені підстави для крайньої міри шляхом знесення спірних побудов.

Таким чином, суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, пославшись на те, що право на звернення до суду з вимогами про знесення самочинного будівництва, на підставі статті 376 ЦК України, належить відповідним органам державної влади або органам місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, правильно відмовив у їх задоволенні та обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_3 в часині зобов’язання ОСОБА_2 від’єднати паркан від належної стіни будинку літ.А-1 (приміщення 2-5 та 2-6) за адресою вул. Дитинства, 34 у м.Дніпрі, та не чинити перешкод ОСОБА_3 в ремонті паркану №6 та встановленні замість нього нового паркану між земельними ділянками, що перебувають у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою вул. Дитинства, 34 у м.Дніпро.

Доводи апеляційної скаргиОСОБА_2 стосовно того, що вона як власник земельної ділянки має право вимагати знесення прибудови та ганку, які збудовані без додержання будівельних норм і внаслідок існування яких погіршуються умови землекористування є безпідставними.

Доводи апеляційної скаргиОСОБА_3 про незаконність рішення в частині відмови зобов’язання ОСОБА_2 звільнити належну їй стіну житлового будинку А-1 (приміщення 2-5 та 2-6) від приладів обліку газу, електроенергії та всіх дротів, а також не чинити їй перешкод в постійному доступі на земельну ділянку ОСОБА_2 зі сторони вул.Дитинства для здійснення догляду за своєю частиною житлового будинку (приміщення 2-5 та 2-6) шляхом встановлення хвіртки в паркані, належному ОСОБА_2 біля належної їй стіни житлового будинку; не чинити їй перешкод в постійному доступі на земельну ділянку ОСОБА_2 зі сторони належної їй частини домоволодіння (приміщення 2-3) та належної ОСОБА_2 частини домоволодіння (приміщення 1-4) для здійснення догляду за стіною належної їй частини житлового будинку (приміщення 2-3) є необґрунтованими.

Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді