Рішення № 72060609, 29.01.2018, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1189/17

2/729/19/18 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2018 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Демченко Л.М.,

за участю секретарів Іллюши Т.Л., Олійник Ю.М.

представника позивачки ОСОБА_1, відповідача

ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 30.08.1985 року по 03.08.2016 року перебувала у зареєстрованому Бобровицьким ВРАЦС шлюбі з відповідачем, який рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03.08.2016 року розірвано. Після реєстрації шлюбу вона постійно проживала з відповідачем, вела з ним спільне господарство та виконувала інші подружні обов`язки, вони мали спільний сімейний бюджет, разом планували та погоджували значні витрати та покупки. Кошти, які вона заробляла, витрачала на поліпшення добробуту сім`ї. Під час перебування в шлюбі, 11.02.1993 року відповідач з її відома за спільні кошти придбав квартиру №8 по вул. Воровського (Чернігівській), 17-а в м.Бобровиця Чернігівської області за договором купівлі-продажу, який посвідчений державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №289. Дана квартира є об`єктом спільної сумісної власності, тому просить визнати нерухомість спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ними на праві спільної власності по ? частині вказаної квартири.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.75).

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, визначених у позові.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. При цьому відповідач не заперечував відносно придбання квартири в період шлюбу із позивачкою.

Допитана в судовому засіданні свідок, ОСОБА_6, дочка позивачки в справі в судовому засіданні пояснила, що її мати за час перебування у шлюбі із відповідачем на спільні кошти придбали квартиру №8 по вул. Воровського (Чернігівській), 17-а в м.Бобровиця Чернігівської області .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідача та його представника, свідка, суд приходить до наступного висновку, виходячи із слідуючого.

Судом встановлено, що з 30.08.1985 року сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому у Бобровицькому відділі ВРАЦС, актовий запис №81, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-ЕЛ №476272 (а.с.7).

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03.08.2016 року шлюб розірвано (а.с.8).

Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.1993 року Бобровицька районна рада народних депутатів в особі начальника житлово-експлуатаційної дільниці, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири №8 по вул. Воровського (перейменована на Чернігівську згідно рішення 13 сесії міської ради 3 скликання) 17-а в м.Бобровиця Чернігівської області загальною площею 59,7 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м. за 10197 руб. Договір посвідчений державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори, ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі під номером 289 (а.с.10-11).

Відповідно до приписів статей 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинних на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, відносилося до спільної сумісної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке перебувало в спільній сумісній власності подружжя, їх частки визнавалися рівними.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що на набуте подружжям під час шлюбу майно поширюється статус спільної сумісної власності, якщо не буде встановлено, що майно є особистою власністю одного з подружжя (ст.24 ч.1 КпШС України), а саме: яке належало кожному з подружжя до одруження, одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування .

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем та його представником не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність підстав вважати, що придбана квартира в період шлюбу є його особистою власністю, всупереч вимогам ст. 76 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно довідки трудового архіву Бобровицького району Чернігівської області №01-15/227 від 09.10.2017 року та копії трудової книжки позивачки в справі, ОСОБА_4 в період придбання квартири працювала на посаді бухгалтера центральної контори Бобровицького колгоспу-технікуму з 03.05.1991 року по 01.04.1997 року та отримувала дохід (а.с.19,20).

Частиною 1, 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що квартира №8 по вул. Воровського (Чернігівській) 17-а придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_4 і є їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Оскільки квартира є спільною сумісною власністю, то частки сторін в даній справі є рівними, тому суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частку квартири та за ОСОБА_2 теж слід визнати право власності на ? частку вищезазначеної квартири без її реального поділу.

Одночасно з ухваленням судового рішення підлягають скасуванню заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, накладеного ухвалою суду 01 листопада 2017 року.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені, судовий збір, сплачений позивачкою при звернені із позовом підлягає стягненню з відповідача на її користь у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 258,259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 22, 28 КпШС України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 (17400, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати, за ОСОБА_4 (17400, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) право власності на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_2 (17400, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2 ) право власності на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_3.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений ухвалою суду 01 листопада 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (17400, вул.Чернігівська, 17-а, м.Бобровиця, Чернігівська область, рнокпп НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (17400, вул.Чернігівська, 17-а, м.Бобровиця, Чернігівська область, рнокпп НОМЕР_1) в повернення судового збору 1691 (одну тисячу шістсот дев`яносто одну) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М.Демченко