Рішення № 72059084, 31.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Справа №607/2786/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Видавництво «РІА», третя особа Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Видавництво «РІА», третя особа Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, у якому просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь та гідність і завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 наступну інформацію, розміщену в статті під заголовком «Як «економлять» гроші на утепленні», яка була опублікована 18 січня 2017 року в друкованому засобі масової інформації «RIA плюс»: «...Натомість начальник УКБ наголошує та тому, що пани ОСОБА_7 та ОСОБА_1 займаються вимаганням...»; «...Більше того, «активісти» за те, щоб відчепитися від підрядника, вимагали 100 000 грн. Зокрема, ОСОБА_7 та пан ОСОБА_1 мені сказали: «...або ми отримаємо 100 000 грн. і залишимо вас у спокої, або ми будемо всюди писати», - каже ОСОБА_8». Зобов’язати відповідачів ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Видавництво «PIA» та ОСОБА_2 в 10 денний термін спростувати в засобах масової інформації, а саме в друкованому засобі масової інформації «RIA плюс», інформацію, що не відповідає дійсності і порушує права та свободи, ганьбить честь та гідність і завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 зазначену інформацію. Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача 60 000 грн. моральної шкоди, а також витрати за надання правової допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 18 січня 2017 року в друкованому засобі масової інформації «RIA плюс» на 17-й сторінці була розміщена стаття на під заголовком «Як «економлять» гроші на утепленні». У даній публікації кореспондент видання «RIA плюс» ОСОБА_2 досліджував наявність можливих порушень встановлених законом будівельних норм та зловживань посадовими особами Тернопільської обласної державної адміністрації, проектантами та посадовими особами підрядних організацій при проектуванні та виконанні відповідних будівельних робіт по утепленню будівлі Великоберезовицької школи в Тернопільському районі. У зазначеній статті, зокрема у її розділі під заголовком «Порушень немає», при наданні коментаря ситуації, що склалась з утепленням школи, начальник управління – капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 повідомив недостовірну інформацію про те, що позивач та ОСОБА_7 вимагали у підрядника грошові кошти в сумі 100 000 грн. за те, щоб залишити його та підрядника у спокої щодо наявності можливих порушень та зловживань посадових осіб при утепленні зазначеної вище школи. Вказану вимогу позивач та ОСОБА_7 нібито висунули безпосередньо ОСОБА_5 під час розмови з ним. ОСОБА_1 стверджує, що викладена інформація є недостовірною, спрямованим на формування негативної суспільної думки про позивача та негативної оцінки його діяльності, що грубо ображає та принижує честь, гідність та наносить шкоди діловій репутації позивача, як громадянина Україна та громадського активіста, голови громадської організації «Скеля», який бореться із будь-якими корупційними проявами в органах влади. У вказаному розділі під заголовком «Порушень немає» вищезазначеної статті, стверджується про зазначений вище факт у таких формах: «...Натомість начальник УКБ наголошує та тому, що пани ОСОБА_7 та ОСОБА_1 займаються вимаганням...», «...Більше того, «активісти» за те, щоб відчепитися від підрядника, вимагали 100 000 грн. Зокрема, ОСОБА_7 та пан ОСОБА_1 мені сказали: «...або ми отримаємо 100 000 грн. і залишимо вас у спокої, або ми будемо всюди писати», - каже ОСОБА_8». Позивач вказує на те, що у наведеній вище статті йдеться про події, яких не існувало взагалі. Зокрема, позивач не вимагав у відповідача ОСОБА_5 та підрядника грошових коштів. Також, позивач звернувся в поліцію із заявою про проведення відповідної перевірки щодо зазначеного вище факту вимагання коштів. За результатами його звернення проведено перевірку та встановлено у його діях відсутність події злочину. Крім того, позивач стверджує, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виразилась у розповсюдженні неправдивої інформації про позивача, яка є наклепом на нього, позивачу завдана значна моральна шкода, яку він оцінює у 60 000 грн. Поширення даної інформації призвело до приниження його честі та гідності, що у свою чергу викликало у нього значні особистісні переживання, порушило звичний ритм його життя, викликало напруженні стосунки у сім’ї. ОСОБА_9»єщику А.М. довелось своїм друзям, рідним та близьким неодноразово пояснювати, що інформація про вимагання у цій статті є наклепом на нього та не несе у собі жодної правдивої інформації. Окрім цього, поширення зазначеної інформації завдало значної шкоди його діловій репутації, як громадського активіста та голови громадської організації «Скеля», що також негативно вплинуло на емоційний стан позивача та призвело до сильних душевних переживань. ОСОБА_9»єщику А.М. неодноразово довелось виправдовуватись також і перед своїми товаришами, пояснюючи їм, що це є наклепом і способом боротьби з ним за його принципову позицію у цій ситуації, що склалась із утепленням школи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав що він є автором статті «Як «економлять» гроші на утепленні» опубліковану у друкованому виданні газеті «RIA плюс» 18 січня 20017 року № 3. Зазначив що спірну інформацію у даній статті, а саме «...Натомість начальник УКБ наголошує та тому, що пани ОСОБА_7 та ОСОБА_1 займаються вимаганням...»; «...Більше того, «активісти» за те, щоб відчепитися від підрядника, вимагали 100 000 грн. Зокрема, ОСОБА_7 та пан ОСОБА_1 мені сказали: «...або ми отримаємо 100 000 грн. і залишимо вас у спокої, або ми будемо всюди писати», - каже ОСОБА_8», записана ним зі слів начальника управління капітального будівництва Тернопільської ОДА ОСОБА_5, яка була оприлюднена ним у телефонній розмові. Також зазначив, що перед публікацією зазначеної інформації, з метою її погодження, ним на електрону пошту Управління капітального будівництва Тернопільської ОДА попередньо було надіслано її текст. Оскільки, будь-яких зауважень щодо її змісту не надходило, зазначену публікацію під заголовком «Як «економлять» гроші на утепленні» було розміщено у друкованому виданні газеті «RIA плюс» 18 січня 20017 року № 3. У позові щодо нього просить відмовити, оскільки вважає, що відповідальність за неправдивість змісту спірної інформації повинен нести ОСОБА_5

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, подали суду письмові заперечення згідно яких зазначив, що 18 січня 2017 року в друкованому засобі масової інформації «RIA плюс» на 17- й сторінці була розміщена стаття на під заголовком «Як «економлять» гроші на утепленні». Зазначив, що журналіст, який спілкувався із ОСОБА_10 по телефону, не вірно зрозумів його вислови та трактував слова останнього із перекрученням змісту посилаючись на джерело інформації - ОСОБА_8. Зокрема, журналісту було повідомлено, що на виконання умов договору про закупівлю робіт за державні кошти від 04.10.2016 р. підрядником ПП «Надра-Тернопіль» 21.11.2016 р. проводились роботи із капітального ремонту школи по вул. Лесі Українки, смт. Велика Березовиця Тернопільського району. Також, кореспонденту доведено до відому, що 22.11.2017 р. від директора ПП «Надра-Тернопіль» ОСОБА_11 поступив лист та повідомлено в усному порядку про те, що сторонні особи систематично втручаються у процес реалізації умов вищевказаного договору, шляхом незаконного проникнення на територію будівництва, оглядом будівельних матеріалів та блокуванням роботи працівників. Крім того, під час виконання даних робіт до ОСОБА_11 - керівника підрядної організації виконання робіт, підійшов гр. ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які представившись громадськими активістами висловили прохання надати неправомірну вимогу в розмірі 100 000 грн. за їхнє не втручання у процес виконання робіт шляхом неподання скарг та розголошення порушень які вони виявили. Інформація опублікована газетою «RIA плюс» у тому вигляді яким висвітлено кореспондентом ОСОБА_2 не відповідає дійсності в частині посилання на джерело інформації - ОСОБА_10, як особу якій висловили пропозицію у наданні неправомірної вигоди ОСОБА_7 та пан ОСОБА_13. З огляду на вищевказане, ОСОБА_10 до TOB «Видавництво «RIA» та кореспондента ОСОБА_2 надіслано вимогу про спростування інформації в цій частині. ОСОБА_10 із посиланням на первинне джерело інформації - директора ПП «Надра-Тернопіль» ОСОБА_11 повідомив про обставини, що мали місце при виконанні будівельних робіт Великоберезовицької школи. Надавши таким діям активістів відповідну оцінку як вимагання неправомірної вигоди. Підстав для сумнівів у правдивості інформації, що відображена у листі та відповідних доводах підрядника ПП «Надра-Тернопіль» у ОСОБА_10 не було. Як вбачається із позовної заяви позивач позиціонує себе громадським активістом, посадовою особою громадської організації, що здатна вплинути на суспільні відносини у тій чи іншій сферах суспільного життя у зв'язку із чим поширена інформація щодо порушення ним законодавства України суттєво впливає на його ділову репутацію. Однак, такою публічною особою доказів не надано, а також не доведено, що відповідач поширив таку інформацію із знанням її неправдивості. Крім того, позивачем не наведено доказів, які б свідчили, про заподіяння йому ОСОБА_10 моральної шкоди, а тому позов в частині стягнення із ОСОБА_5 моральної шкоди також не підлягає до задоволення.

Представник ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Видавництво «РІА» в судове засідання не з’явився, однак подав клопотання про розгляд справи у відсутності їй представника, зазначивши, що TOB «Видавництво «RIA» дійсно є видавцем газети «RIA плюс» та виконує функції редакції вказаного друкованого засобу масової інформації. 18 січня 2017 року на 18 сторінці газети «RIA плюс» було розміщено статтю «Як «економлять» гроші на утепленні» за авторством журналіста ОСОБА_2. В даній статті було висвітлено ситуацію щодо проведення будівельних робіт по утепленню Великоберезовецької школи в Тернопільському районі, а також можливих порушень при їх проведенні. При написані даної статті, журналістом було отримано коментар від начальника управління капітального будівництва Тернопільської ОДА ОСОБА_8, щодо проведених будівельних робіт. Саме ця частина статті (яка містить висловлювання пана ОСОБА_8), на думку позивача є недостовірною та порушує його особисті немайнові права. Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб’єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб. Крім того, відповідно до частини другої статті 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. При цьому, фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов’язана робити посилання на таке джерело. Вважають, що підстави для притягнення TOB «Видавництво «RIA» та журналіста ОСОБА_2 до відповідальності за публікацію коментаря посадової особи органу державної влади відсутні. При цьому, TOB «Видавництво «PIA» не заперечує проти публікації спростування, оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру. Однак, спростування повинно стосуватись саме опублікованого коментаря пана ОСОБА_8, який, на думку позивача, містить недостовірну інформацію, а не всієї статті загалом.

Представник третьої особи - Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації в судовому засіданні вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

18 січня 2017 року в друкованому засобі масової інформації «RIA плюс» №3 на 17-й сторінці була розміщена стаття на під заголовком «Як «економлять» гроші на утепленні» за підписом автора ОСОБА_2.

У зазначеній статті, зокрема у її розділі під заголовком «Порушень немає», зазначено: «...Натомість начальник УКБ наголошує на тому, що пани ОСОБА_7 та ОСОБА_13 займаються вимаганням...», «...Більше того, «активісти» за те, щоб відчепитися від підрядника, вимагали 100 000 грн. Зокрема, ОСОБА_7 та пан ОСОБА_13 мені сказали: «...або ми отримаємо 100 000 грн. і залишимо вас у спокої, або ми будемо всюди писати», - каже ОСОБА_8».

Як зазначено у висновку «Про результати розгляду заяви ОСОБА_9»єщика А.М., ОСОБА_12 та ОСОБА_14О.» від 16.02.2017 року, складеним оперуповноваженим СКР Тернопільського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області, за результатами перевірки заяв ОСОБА_9»єщика А.М., ОСОБА_12, ОСОБА_14 за фактом вимагання ОСОБА_12 та ОСОБА_9»єщиком А.М. у начальника управління капітального будівництва та підрядчика директора ПП «Надра Тернопіль» ОСОБА_14 грошових коштів в сумі 100 000 гривень за не перешкоджання у проведенні ремонтно-будівельних робіт ЗОШ смт В.Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, «…як вбачається із матеріалів дослідчої перевірки, що будь яких дій які вказані в санкції статті 189 КК України ОСОБА_12 та ОСОБА_9»єщик А.М. по відношенню до директора ПП «Надра Тернопіль» ОСОБА_14 та начальника Управління капітального будівництва Тернопільської ОДА ОСОБА_5 не вчиняли та в ході перевірки даних не отримано та не надано для проведення перевірки їхньої достовірності, що дає підстави вважати, що події як такої не було. Крім цього, даних прор причетність ОСОБА_9»єщика А.М. до вимагання грошових коштів в сумі 100 000 грн. за не перешкоджання проведення утеплювально-ремонтних робіт ЗОШ в смт.В.Березовиця вул..Л.Українки,4 Тернопільського району не отримано…» .

Як вбачається із змісту інформації, яку було надіслано автором спірної статті ОСОБА_2 16 січня 2017 року на адресу електронної пошти Управління капітального будівництва Тернопільської ОДА (ukb_ternopil@ukr.net) з метою її погодження та опублікування, у ній, зокрема зазначено, «…окрім цього, начальник УКБ наголосив на тому, що пани ОСОБА_7 та ОСОБА_9»єщик займаються вимаганням. ОСОБА_15 претендував на виконання робіт по Великоберезовицькій школі, не маючи на це відповідної ліцензії та досвіду роботи. Більше того, «активісти» за те щоб «відчепитися» від підрядника вимагали 100 000 гривень. Зокрема, ОСОБА_7 та пан ОСОБА_9»єщик мені сказали «…або ми отримуємо 100 000 гривень і ми вас залишаємо в спокою, або ми будемо всюди писати…» повідомляє редакцію ОСОБА_8. Часто так звані «активісти» в нашому місті протестують проти новобудов, проте отримавши від підрядника кошти, роботи знову продовжуються. Такий бізнес на широку ногу процвітає в будівництві.». Заперечень щодо змісту наведеної статті та її опублікування не надходило.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 суду повідомили що будь-яких фактів про вимагання ОСОБА_9»єщиком А.М. у ОСОБА_5 та інших підрядників грошових коштів за продовження проведення утеплювальних робіт у Велико-Березовицькій ЗОШ Тернопільського району їм не відомо.

Позивач ОСОБА_9»єщик А.М. є директором громадської організації «Протидія корупції та моніторинг екології «Скеля».

Відповідно ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 р. за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Також у пункті 4 Пленумом Верховного Суду України роз»яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Частиною 1 ст. 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори», ч.4 ст.10 ЦПК України, свідчить про обов»язковість застосування судом.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2, свобода вираження стосується не лише «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. (рішення ЄСПЛ у справі «Гейдісайд проти Сполученого Короліства» від 07.12.1976 року). При цьому ЄСПЛ наголошує на необхідності розрізнення фактів та оціночних суджень. Так, зокрема «…На думку Суду, слід уважно розрізняти факти оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна…Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу не можливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованою статті 10 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Легенс проти Австрії» від 08.07.1986 року).

Проаналізувавши матеріали справи, докази надані суду, суд вважає, що інформація, викладена у статті «Як «економлять» гроші на утепленні» опублікована 18 січня 2017 року у друкованому засобі масової інформації – газеті «RIA плюс» №3 наступного змісту «…пан ОСОБА_13 займається вимаганням…», «…Зокрема, ..пан ОСОБА_13 мені сказали: «…або ми отримаємо 100 000 гривень і залишаємо вас у спокої, або ми будемо всюди писати…», є не правдивою та такою, що порушує немайнові права позивача, його честь, гідність та ділову репутацію. Тому, суд вважає, що позов ОСОБА_9»єщика А.М. підлягає до часткового задоволення в частині спростування та визнання такою, що не відповідає дійсності, порушує честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_9»єщика ОСОБА_18 цьому, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь і гідність і завдає діловій репутації ОСОБА_9»єщика А.М. інформацію в частині ОСОБА_12 та інших «активістів», не підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_7 не звертався до суду із такою вимогою, а ОСОБА_9»єщик А.М. звернувся до суду в якості позивача лише як фізична особа, а не директор очолюваної ним громадської організації. При цьому, суд вважає за необхідне зазначати, що на думку суду, спірна інформація не є оціночним судженням в розумінні частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оскільки містить фактичні дані щодо факту вимагання позивачем 100 000 гривень у відповідача, та не є такою, що характерна із використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Наявність зазначеної інформації, зокрема фактів вимагання коштів можна довести. Крім цього, суд вважає, що спірна інформація є такою, що завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_9»єщика А.М., оскільки останній є директором громадської організації «Протидія корупції та моніторинг екології «Скеля».

Відповідно до п.25 Постанови від 27.02.2009, №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво РІА» та ОСОБА_2 спростувати зазначену інформацію підлягають до задоволення шляхом опублікування у черговому виданні друкованому засобі масової інформації – газеті «RIA плюс» резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по даній справі, в місячний термін, після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ч. 1 cт. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 cт. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутацїї, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що позов ОСОБА_9»єщика А.М. в частині відшкодування йому моральної шкоди підлягає до часткового задоволення. При цьому суд вважає, що спірною інформацію, яку було опубліковано у засобах масової інформації, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у його душевних переживаннях, зобов»язанням її спростування, що призвело до порушення звичайного ритму життя позивача, яку суд оцінює у розмірі 2000 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 34, 68 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 270, 275, 276, 277, 297, 299, 1167 ЦК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «RIA», третя особа Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_9»єщика ОСОБА_19 інформацію викладену у статті «Як «економлять» гроші на утепленні» опубліковану 18 січня 2017 року у друкованому засобі масової інформації – газеті «RIA плюс» №3 наступного змісту «…пан ОСОБА_1 займається вимаганням…», «…Зокрема, ..пан ОСОБА_1 мені сказали: «…або ми отримаємо 100 000 гривень і залишаємо вас у спокої, або ми будемо всюди писати…».

Зобов’язати ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Видавництво РІА» та ОСОБА_2 спростувати зазначену інформацію шляхом опублікування у черговому виданні друкованому засобі масової інформації – газеті «RIA плюс» резолютивну частину рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по даній справі, в місячний термін, після набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду за поширення зазначеної інформації щодо нього, у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В решті позовних вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Видавництво РІА» у користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень, тобто по 960 (дев’ятсот шістдесят) гривень, із кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_20