Постанова № 72042655, 06.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Таран Н.Г.

№22-ц/796/1667/2018 Доповідач Кравець В.А.

Справа №754/14031/17-ц

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії :

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря Виноградової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, про заборону вчинення реєстраційних дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив заборонити вчинення реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_2 та щодо квартири АДРЕСА_1 до завершення розгляду справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про іпотечний кредит, іпотечних договорів та набрання чинності рішення суду у цій справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали від 27 жовтня 2017 року позивачем було надано заяву з уточненням змісту позовної заяви та копію позовної заяви, аналогічній змісту та формі позовної заяви, яка була подана раніше.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 24 листопада 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала Деснянського районного суду м.Києва від 24 листопада 2017 року постановлена з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що позовні вимоги, на його думку, були викладені чітко, обґрунтовано, вимоги висунуті відповідно до чинного законодавства, а тому висновки суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує, що просив суд заборонити реєстраційні дії відносно квартири АДРЕСА_2 та щодо квартири АДРЕСА_1, зазначив, на підставі яких документів та на який термін накласти таку заборону. Зокрема зазначав, що вимоги було пред'явлено до відповідача у справі (ПАТ «Укрсоцбанк»), оскільки реєстраційні дії проводяться за заявою правонабувача, яким може виступати тільки відповідач по справі суб»єкт державної реєстрації від імені держави. В той же час, у суб»єкта державної реєстрації не має спільних чи однорідних прав та обов»язків стосовно нього, а тому вказаний суб»єкт не може бути залучений в якості відповідача. Отже, на думку позивача, державний реєстратор повинен бути залучений до справи в якості третьої особи. Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-УІІІ від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. З п. З розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що у встановлений судом строк позивач не виконав вимоги ч. 5 ст. 119 ЦПК України (положення статті, які діяли на момент постановлення ухвали) та не усунув недоліки позовної заяви, а саме: не було подано позовну заяву, в якій було б чітко викладені позовні вимоги; не були зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; з матеріалів позову було не зрозуміло до кого висунуто позовні вимоги, чи до відповідача, чи до третьої особи.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з огляду на наступне.

Колегія суддів переглядає ухвалу на підставі норм ЦПК, які діяли на час постановлення ухвали.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 надав суду заяву з виправленими недоліками і, зазначив зміст своїх вимог з посиланням на докази та викладенням обставин справи так, як вважав за потрібне.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦПК України, позивач розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно з п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України у позовній заяві мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, проте ст.131 ЦПК України передбачено, що докази сторонами можуть надаватися до або під час попереднього судового засідання, або до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.7 ст. 130 ЦПК України питання про необхідність проведення попереднього судового засідання вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.

Зазначена норма процесуального права вказує на те, що всі питання, які виникають щодо процедури проведення судового засідання, можуть бути вирішені в попередньому судовому засіданні.

Разом з тим, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права вказав, що позивач не конкретизував позовні вимоги, що саме (не було подано позовну заяву, в якій було б чітко викладені позовні вимоги; не були зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; з матеріалів позову було не зрозуміло до кого висунуто позовні вимоги, чи до відповідача, чи до третьої особи), оскільки конкретизація та уточнення позовних вимог проводиться на стадії попереднього судового засідання.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, 15 листопада 2017 року, на виконання ухвали суду першої інстанції від 27 жовтня 2017 року, позивачем було надано заяву з уточненням змісту позовної заяви та копію позовної заяви, аналогічну змісту та формі позовної заяви, яка була подана раніше (а.с.9). В заяві позивачем було зазначено, що суб»єкт державної реєстрації не має спільних чи однорідних прав та обов»язків стосовно нього, а тому вказаний суб»єкт не може бути залучений в якості відповідача, отже, на його думку, державний реєстратор повинен бути залучений до справи в якості третьої особи.

Враховуючи те, що позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та в подальшому повернута з підстав не конкретизації вимог, ухвала суду про визнання заяви неподаною та повернення її не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Апеляційна інстанція також вказує на те, що повернення позивачу його позовної заяви з підстав, що вказані в ухвалі суду від 24 листопада 2017 року, є фактичною відмовою у доступі до правосуддя, оскільки законодавець передбачив усунення таких недоліків заяв наявністю попереднього судового засідання, де ч.6 ст. 130 ЦПК України було передбачено, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд:

уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;

визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;

з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин.

Таким чином, посилання апелянта на порушення норм процесуального права - є обґрунтовані.

Відповідно до ч.6 ст.374, ст.379 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права.

Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, така ухвала підлягає до скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повний текст постанови складено 06.02.2018 року.

Головуючий

Судді