Постанова № 72025154, 30.01.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 648/4477/16-ц Головуючий в І інстанції: Строілов С.О.

Номер провадження: №22-ц/791/266/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

ОСОБА_1

секретар Цвєткова І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу судді Білозерського районного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Сведбанк", публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (третя особа – ОСОБА_3) про визнання правочинів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

10 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 15.08.2008 року в загальній сумі 47134,22 євро, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 36530,42 євро та відсотків за користування кредитом в сумі 10603,80 євро.

Позов обґрунтував наступним. 25.04.2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в свою чергу 15.06.2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до яких відбулося відступлення права вимоги на користь ПАТ "Альфа Банк" за кредитним договором №2102/0808/71-137 від 15.08.2008 року, що був укладений між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 За вказаним кредитним договором банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 51800 євро, а вона зобов'язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в певні строки. Строк дії договору з 15.08.2008р. по 15.08.2028р. У зв'язку із порушенням умов кредитного договору станом на 29.09.2016р. у ОСОБА_4 наявна вказана заборгованість.

13 грудня 2016 року ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_4, звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсними: договори купівлі-продажу прав вимоги укладені 25.05.2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" та від 15.06.2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа Банк" в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_4

Позов обґрунтував тим, що спірні договори фактично є договорами факторингу, які укладені з порушенням вимог діючого законодавства та порушують її права, як споживача фінансових послуг ВАТ "Сведбанк". При цьому послався на ухвалу від 25.02.2014р. по справі № К/991/3380/12, яка постановлена Вищим адміністративним судом України.

Представник ПАТ "Дельта Банк" подав письмові заперечення проти зустрічного позову, в яких зазначив про недоведення порушення права ОСОБА_4 як споживача оспорюваними правочинами, зазначив про те, що ні ОСОБА_4, ні третя особа – ОСОБА_3 не є сторонами тих оспорюваних правочинів. Також вказав, що укладення правочинів між відповідачами по зустрічному позову ніяким чином не впливають на обсяг прав та обов'язків ОСОБА_4 і ОСОБА_3, не порушують жодного суб'єктивного права та змінюють лише особу- кредитора за первісним кредитом. Крім того, зазначив, що в даному випадку ОСОБА_4 не звільняється від сплати судового збору, оскільки вказані відносини не регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".

Представник ПАТ "Альфа-Банк" подав письмові заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких, з урахуванням доповнень, зазначив, що вказані висновки спеціалізованого суду касаційної інстанції, а не Верховного Суду, до того ж суди мають право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду з одночасним наведенням відповідних мотивів. Також вказав, що за наслідками укладення договорів факторингу обсяг прав та законних інтересів ОСОБА_4 не змінений. Крім того зазначив, що п.10.5 умов кредитного договору №2102/0808/71-137 передбачає право банку повністю або частково перевести свої права та зобов’язання за цим договором третій особі без згоди позичальника, а тому ПАТ "Сведбанк" як первісний кредитор мав право на укладення договорів купівлі-продажу прав вимог за грошовим зобов’язанням, а відповідачі за первісним договором були обізнані про такі обставини та попереджені, надавши письмову згоду. Зазначив, що а ні ЦПК, а ні Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, відносно яких може здійснюватися відступлення права вимоги. До того ж вказав, Конвенція УНІДРУА підлягає застосуванню виключно у випадках, коли грошові вимоги, що відступаються, випливають із договорів між постачальником та боржником, які знаходяться на території різних держав.

Рішенням суду від 02 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20.11.2017р. про виправлення описки, позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Альфа-Банк" 47134,22 євро в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором від 15.08.2008 року. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ"Альфа-Банк" по 9873,15 грн. з кожного в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ "Сведбанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Альфа-Банк" (третя особа – ОСОБА_3В.) про визнання правочинів недійсними відмовлено.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2017 року.

Ухвалою судді Білозерського районного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року було відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі за заявою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, про перегляд заочного рішення від 02.10.2017 року у справі №648/4477/16-ц.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати зазначену ухвалу судді і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на положення ст.224 ЦПК України і, не зважаючи на розгляд справи за відсутності його довірителя та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності, не зважаючи на відсутність даних про заперечення позивача проти заочного розгляду справи, помилково вважав, що справу було розглянуто в загальному порядку. Також вказав, що суд першої інстанції не вказав якій саме вимозі зі ст.229 ЦПК України не відповідає вказана заява про перегляд заочного рішення.

У своєму відзиві представник ПАТ "Альфа-Банк" просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом (а.с.1-3).

13 грудня 2016 року ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_4, звернувся до суду із зазначеним зустрічним позовом (а.с.72-74),

Рішенням суду від 02 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20.11.2017р. про виправлення описки, первісний позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.219-220; 249).

ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, подав заяву про перегляд заочного рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2017 року (а.с.243-244).

Згідно положенням ст.224 ЦПК України в редакції, чинній на момент винесення рішення від 02.10.2017р.: у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч.1); у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (ч.2).

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у вказаній справі за заявою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, про перегляд заочного рішення від 02 жовтня 2017 року, суддя суду першої інстанції, пославшись на п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, виходив з того, що заява не відповідає вимогам ст.229 ЦПК України, що вказане рішення суду першої інстанції не є заочним, а прийнято в загальному порядку і на теперішній час оскаржено ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки по суті він є правильний, зроблений на підставі правильної оцінки обставин справи та відповідає процесуальному законодавству. Так, з матеріалів справи вбачається, що справу було розглянуто в загальному порядку, ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, брав участь у судових засіданнях 16.02.2017 року (а.с.160) та 14.06.2017 року (а.с.187), що підтверджується відповідними журналами судових засідань, подавав 16 лютого та 09 березня 2017 року до суду відповідно заперечення та клопотання, а сама ОСОБА_4 у своєму клопотанні від 04.07.2017 року, яке надійшло до суду 05.07.2017 року, просила суд розглянути справу за її відсутності. Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що у справі ОСОБА_4 пред’явлено зустрічний позов, отже вона вже виступає як позивач за зустрічним позовом, в якому ОСОБА_3 виступає як третя особа. Тобто, і ОСОБА_4, і ОСОБА_3 вже не є тільки відповідачами, що унеможливлює заочний розгляд справи.

Отже, у при розгляді цієї справи відсутні такі ознаки заочного розгляду справи, як неявка в судове засідання всіх відповідачів, а також відсутність заяви відповідача про розгляд справи за його відсутності. Тобто, вбачається, що рішення суду від 02 жовтня 2017 року не є заочним.

А тому вказане рішення підлягає оскарженню в загальному порядку.

Відповідно до ст.230 ЦПК України прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи та повідомляє усіх учасників про час та місце розгляду справи.

Прийнявши оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених в ній, суддя суду першої інстанції по суті прийняв рішення про неможливість розгляду заяви про перегляд заочного рішення, що по суті, з огляду на встановлені обставини, є правильним, адже рішення, яке прийнято в загальному порядку не може бути переглянуто за заявою як заочне.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, оскільки вони не обґрунтовані вимогами закону та не містить у собі підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Посилання заявника на розгляд справи за відсутності його довірителя, неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності та відсутність заперечення позивача проти заочного розгляду справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як зазначено вище (явка в судове засідання представника одного з відповідачів, подання одним з відповідачів заяви про розгляд справи за його відсутності), матеріалами справи підтверджується розгляд справи в загальному порядку.

Оскільки суддя суду першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу судді Білозерського районного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_6

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_7

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1