Постанова № 72008766, 30.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4387/17 Головуючий у 1-й інстанції - Виниченко Л.М.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/1066/2017 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року Апеляційний суд м. Києва у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г.Шевченка» (ДП «Національна опера України») про визнання права на укладення строкового трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому з урахування збільшених позовних вимог просив визнати за ним право на укладення строкового трудового договору (контракту) з Національним академічним театром опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка на умовах, визначених законодавством України, що регулює укладення вказаних строкових договорів з урахуванням посади, що він займав на момент припинення з ним безстрокового трудового договору; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 352 868,04 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Посилається на те, що Наказом № 209-к від 23.02.2017 року з ним припинено безстроковий трудовий договір згідно п. 9 ст. 36 КЗпП України, п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 28.01.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури». Вважає, що звільнення було проведено без наявних правових підстав, з порушенням нормативно регламентованої процедури прийняття наказу, а також з порушенням відповідачем порядку припинення безстрокового трудового договору.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г.Шевченка» (ДП «Національна опера України») про визнання права на укладення строкового трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилаються на те, що змін істотних умов праці у театрі не відбувалося, а відтак спірний наказ прийнятий всупереч вимогам ст. 32 КЗпП України. Адміністрація театру в порушення вимог законодавства власним одностороннім волевиявленням безпідставно встановила термін дії контракту для ОСОБА_1 строком на 1 рік 4 місяці, умови контракту не було узгоджено між сторонами. Крім того, позивач зазначає, що оскільки він не відмовився від укладення контракту з відповідачем, то відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України від 28.01.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» в адміністрації театру виник обов'язок укласти з ним контракт попередньо узгодивши його умови.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.1 ст.369, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:

1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому з урахування збільшених позовних вимог просив визнати за ним право на укладення строкового трудового договору (контракту) з Національним академічним театром опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка на умовах, визначених законодавством України, що регулює укладення вказаних строкових договорів з урахуванням посади, що він займав на момент припинення з ним безстрокового трудового договору; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 352 868,04 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Посилається на те, що Наказом № 209-к від 23.02.2017 року з ним припинено безстроковий трудовий договір згідно п. 9 ст. 36 КЗпП України, п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 28.01.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури». Вважає, що звільнення було проведено без наявних правових підстав, з порушенням нормативно регламентованої процедури прийняття наказу, а також з порушенням відповідачем порядку припинення безстрокового трудового договору.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено без порушення норм чинного законодавства та у зв'язку з набранням чинності Закону України від 28.01.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», що є підставою для припинення укладеного з ним безстрокового трудового договору згідно п.9 ст.36 КЗпП України. Крім того, норма закону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, а тому керівництво відповідача діяло в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до наказів та записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 було зараховано на посаду артиста сценічного оркестру другої категорії (тромбон) за строковою трудовою угодою терміном на 1 рік - з 23.11.2001 року по 22.11.2002року на 0,5 ставки від посадового окладу наказом відповідача від 22.11.2001 року № 735-к (т.1, а.с. 11-13, т.2, а.с. 10).

Наказом від 26.11.2002 року № 778А-к ОСОБА_1, артисту оркестру другої категорії продовжено термін роботи за строковою трудовою угодою з 23.11.2002 року по 22.11.2003 року на тій же посаді на 0,5 ставки від посадового окладу (т.2, а.с. 11).

Наказом від 17.11.2003 року № 646к ОСОБА_1, артисту оркестру другої категорії продовжено термін роботи за строковою трудовою угодою з 23.11.2003 року по 22.11.2004 року на тій же посаді (т. 2, а.с. 11).

Наказом від 16.11.2004 року № 694к ОСОБА_1, артисту оркестру другої категорії продовжено термін роботи за строковою трудовою угодою з 23.11.2004 року по 22.11.2005 року (т.2, а.с. 13).

Наказом від 10.02.2005 року № 76к ОСОБА_1 переведено на посаду артиста оркестру вищої категорії з 10.02.2005 року на умовах роботи за строковою трудовою угодою по 22.11.2005 року (т. 1, а.с. 12, т. 2, а.с. 14).

З 01.10.2005 року ОСОБА_1 згідно наказу № 650к від 05.10.2005 року вважається таким, що працює за безстроковою трудовою угодою на посаді артиста оркестру вищої категорії (т.1, а.с. 12, т.2, а.с. 15).

Згідно Закону України від 28.01.2016 року №955-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г.Шевченка» № 899-к від 02.12.2016 року «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «Національна опера України імені Т.Г.Шевченка» повідомлено працівників художнього та артистичного персоналу ДП «Національна опера України імені Т.Г.Шевченка» про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП «Національна опера України імені Т.Г.Шевченка» і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт. Зобов'язано начальника відділу кадрів і зарубіжних зв'язків МовленкоЛ.С. у термін до 10.12.2016 року вручити персонально під підпис повідомлення про зміну істотних умов праці; у термін до 15.12.2016 року одержати письмове підтвердження працівників художнього та артистичного персоналу театру, згодних продовжувати роботу за контрактом (т. 1, а.с. 18).

Судом встановлено, що 10.12.2016 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці з 16.02.2017 року (т. 2, а.с. 17).

01.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до генерального директора ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г.Шевченка» з проханням надати в найкоротший термін для ознайомлення та узгодження контракт з конкретно визначеними умовами праці для подальшого його підписання (т. 1, а.с. 31).

06.02.2017 року ОСОБА_1 надав генеральному директору відповідача редакцію свого варіанту контракту (т.1, а.с. 32, 33-43).

14.02.2017 року ДП «Національна опера України» проінформувало ОСОБА_1, що в запропонованій ним редакції контракту є ряд розбіжностей з формою контракту, затвердженого Міністерством юстиції України від 02.08.2016 року № 624 та зареєстрованою Міністерством юстиції України 18.08.2016 року за №1146/2976, що не відповідають вимогам чинного законодавства та нормативних документів, які регулюють творчо-виробничу діяльність театру. Прийнятними є пропозиції щодо виплати компенсації за амортизацію власного музичного інструменту. Стосовно строку дії контракту запропоновано укласти контракт терміном з дня підписання по 30 червня 2018 року (т. 1, а.с. 44).

16.02.2017 року позивач повідомив відповідача, що позиція театру не підтверджена жодною нормою закону або іншого нормативного документу, з якого б вбачалось, що представлена його редакція контракту оформлена з порушенням законодавства та направлено театру підписаний ОСОБА_1 контракт для прийняття та підписання його іншою стороною (т.1, а.с. 47-48, 49-59).

17.02.2017 року ДП «Національна опера України» проінформувало ОСОБА_1, що не бачить підстав для прийняття запропонованої редакції контракту та запропонувала до 23.02.2017 року здійснити своє вільне волевиявлення і підписати або не підписати контракт в редакції, отриманій позивачем 14.02.2017 року, строком дії з дня підписання по 30.06.2018 року (т.1, а.с. 60).

20.02.2017 року ОСОБА_1 повідомив ДП «Національна опера України», що проект контракту, запропонований дирекцією театру містить ряд позицій, які сформовані таким чином, що не забезпечують в повній мірі захист його трудових прав, а також погіршують становище у порівнянні з існуючими умовами трудових відносин. У зв'язку з чим позивачем запропонована остаточна редакція строкового трудового договору (контракту) (т.1, а.с. 61, 62-70).

22.02.2017 року ДП «Національна опера України» направило ОСОБА_1 лист, в якому зазначило, що 23.02.2017 року завершується термін припинення безстрокового трудового договору з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури та укладення контрактів з ними без проведення конкурсу відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 28.01.2016 року «Про внесення деяких змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури». Крім того, проінформувало, що у разі прийняття ОСОБА_1 рішення про неукладення контракту, воно тягне за собою припинення діючого трудового договору відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України, адміністрація театру протягом дня готова провести повний розрахунок за відпрацьований час та вручити трудову книжку (т. 1, а.с. 71).

Як вбачається з акту ДП «Національна опера України» від 22.02.2017 року, артист оркестру ОСОБА_1 22.02.2017 року отримав лист від 22.02.2017 року № 165 з попередженням про припинення безстрокового трудового договору з театром у разі не підписання контракту в термін до 23.02.2017 року включно (т.2, а.с. 43).

Крім того, 24.02.2017 року о 00 год. 23 хв. складено акт, про те, що 23.02.2017 року станом на 23 годину 59 хвилин зазначені у акті працівники театру, у тому числі ОСОБА_1, не прийняли пропозицію дирекції театру про укладення контракту на виконання вимог пункту 2 Прикінцевих положень закону України від 28.01.2016 року №955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів». Натомість в кабінеті генерального директора театру ОСОБА_3 в ультимативній формі вимагали від нього підписати складені ними версії контрактів, які суттєво відрізняються від попередньо узгоджених пунктів, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та викликали поліцію, погрожували генеральному директору у разі не підписання ним їх версії численними зверненнями до Міністерства юстиції України та правоохоронних органів (т. 2, а.с. 54).

Згідно наказу ДП «Національна опера України» № 209-к від 23.02.2017 року припинено 23.02.2017 року безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1, артистом оркестру вищої категорії, згідно ст. 36 п. 9 КЗпП України, з яким позивач ознайомлений 20.03.2017 року (т.1,а.с. 88-89).

Відповідно до Переліку посад професійних творчих працівників театрів та посад (спеціальностей) працівників інших специфічних театральних професій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 року № 208, посада, яку обіймав ОСОБА_1, відноситься до посад професійного артистичного персоналу.

Отже, контрактна форма роботи професійних творчих працівників (художнього та артистичного персоналу) театру, зокрема, і для ОСОБА_1, запроваджена спеціальним Законом, який є обов'язковим для виконання.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 роз'яснено, що відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова.

Згідно п. 9 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

В обгрунтування вимог позивач посилався на те, що запропонований відповідачем контракт порушував його трудові права та не відповідав вимогам законів України і Конституції, оскільки там було зазначено, що у випадку виробничої необхідності він готує партію в порядку термінового вводу у виставу; встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису, проте при цьому не були враховані інфляційні процеси; було визначено збереження і нерозголошення конфіденційної інформації; термін відпустки було зменшено; не було зазначено відповідальності роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати; термін контракту з усіма працівниками встановлено на півтора роки, у той час як законом визначено строк трудового договору до трьох років.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства культури України від 02.08.2016 року № 624 була затверджена форма Контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури (т. 2, а.с. 71-84).

Як вбачається з матеріалів справи, в останній редакції контракту відповідачем зазначалось, серед іншого, посада позивача - артист оркестру вищої категорії симфонічного та сценічного оркестрів ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г.Шевченка»; розділом ІІ визначена оплата праці ОСОБА_1 відповідно до законодавства, Колективного договору, встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису у розмірі 13 553 грн. на місяць, зазначено, що розмір заробітної плати визначається згідно зі штатним розписом закладу культури, але у розмірі, не нижчому від встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, та з урахуванням забезпечення соціальних гарантій, передбачених законодавством, надбавки, доплати, матеріальна допомога та інші виплати відповідно до законодавства та колективного договору, доплата за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу і можливість встановлення роботодавцем додаткових виплат; розділом ІV визначено надання згідно із законодавством щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік і додаткової оплачуваної відпустки за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів в ліній період після закінчення театрального сезону; строк дії контракту з 23.02.2017 року по 30.06.2018 року (т. 2, а.с. 50-53 зв.).

У редакції контракту позивача від 23.02.2017 року, серед іншого, зазначалась його посада, як артиста вищої категорії симфонічного оркестру, також у розділі VІІ була дописка «* строк дії контракту може бути змінено до 3х років з дати його укладення за умови підтвердження фахового (оркестрового) рівня комісією, створеною на ДП «Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г.Шевченко» на паритетних засадах із залученням фахівців, які не є працівниками театру, а також членів трудового колективу та представників профспілок, які існують в театрі» (т. 2, а.с. 45-49).

Представник відповідача в суді першої інстанціїпояснила, що вказана у контракті дописка позивача була неприйнятна за її неконкретизованість та невизначеність, що суперечить засадам укладення договорів.

Судом встановлено, що ряд працівників театру, у тому числі позивач, та адміністрація театру намагалися укласти контракти 23 лютого 2017 року до опівночі, що було останнім строком їх підписання визначений законом, проте контракти не були укладені через недосягнення домовленостей по окремим їх пунктам.

Посилання позивача на те, що відповідачем невірно була вказана його посада, як артиста оркестру вищої категорії симфонічного та сценічного оркестрів, оскільки він фактично працював артистом вищої категорії симфонічного оркестру, суд правильно не прийняв до уваги, оскільки згідно наказів та записів у трудовій книжці ОСОБА_1 був зарахований на посаду артиста сценічного оркестру за строковими трудовими угодами та в подальшому прийнятий на посаду артиста оркестру вищої категорії за безстроковою трудовою угодою.

Таким чином, належним доказом на підтвердження посади ОСОБА_1 є наказ з працевлаштування, а зроблений співробітником кадрів запис у особовій картці позивача «симфонічний оркестр» та телефонні довідники не можуть підмінювати собою виданий роботодавцем відповідний наказ, як акт персонального характеру.

Посилання позивача на положення п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд визнав безпідставними, так як спірні правовідносини регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки фактично предметом спору є проекти контрактів, які сторонами не укладені, тому не несуть за собою правових наслідків, у разі незгоди з якими позивач міг їх оспорювати.

Оскільки норма закону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, суд дійшов обґрунтованого висновку, що керівництво відповідача діяло в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги про те, що в організації виробництва і праці відповідача не відбулися зміни, тому відсутні підстави для зміни істотних умов праці та застосування ст.32 КЗпП України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки така зміна в організації праці відповідача була передбачена Законом України від 28.01.2016 року №955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів».

Твердження апеляційної скарги, що зміни істотних умов праці не були погоджені з профспілковою організацією колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірний наказ був виданий на виконання вимог Закону України, який набрав чинності у встановленому законом порядку і підлягає обов'язковому виконанню, тому запровадження контрактної форми трудового договору з працівниками відповідача не потребувало погодження з профспілковою організацією.

Встановлено, що ДП «Національна опера України» за своїм статусом є державним підприємством, яке створене та входить до сфери управління Міністерства культури України.

Указом Президента України «Про національні заклади культури» від 11 жовтня 1994 року № 587/94відповідачу надано статус національного. Відповідно до п. 2 вказаного указу, статус національних надається закладам культури, майно яких перебуває у загальнодержавній власності. Функції управління майном національних закладів культури здійснює Міністерство культури України, в тому числі затверджує Положення про національні заклади культури. Тому за зазначеним статусом на відповідача розповсюджуються дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

02 грудня 2016 року Державним підприємством видано наказ № 899-к «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «Національна опера України імені Т.Г. Шевченка» про повідомлення працівників про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП «Національна опера України імені Т.Г. Шевченка» і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт до 15 грудня 2016 року (т. а.с.18).

Встановлено, що ОСОБА_1 повідомлявся про зміну істотних умов праці відповідно до вказаних наказів.

Листами-повідомленнями від 17 лютого 2017 року № 126 та 22 лютого 2017 року № 165 дирекція ДП «Національна опера України імені Т.Г.Шевченка» пропонувала позивачу до 23 лютого 2017 року здійснити своє волевиявлення та укласти контракт (т.1 а.с.60, 71).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Доводи апеляційної скарги, що запропонований відповідачем контракт порушував трудові права позивача та не відповідав вимогам законів України і Конституції, а також адміністрація театру в односторонньому порядку безпідставно встановила термін дії контракту строком на 1 рік 4 місяці колегія суддів не приймає до уваги, оскільки строк дії та умови контракту визначались з урахуванням Наказу Міністерства культури України від 02 серпня 2016 року № 624, яким затверджено форму Контракту з професійними працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури, Законів України «Про театри і театральну справу» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Згідно п. 2, 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», набрання чинності вказаного Закону є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 КЗпП України №12-рп/98 від 09 липня 1998 року роз'яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватись лише законом.

Визначено, що виходячи зі змісту частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудові контракти можуть укладатись у випадках, передбачених як законами, так і постановами Верховної Ради України, указами Президента України, декретами та постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень. Нормативні акти Президента України як глави держави (стаття 102 Конституції України) і Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) обов'язкові до виконання на території держави (статті 106 і 117 Конституції України), вони встановлюють загальнообов'язкові правила, мають універсальний характер і є складовою частиною законодавства України.

Судом встановлено, що норма Закону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, тому адміністрація відповідача діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Закону України «Про театри і театральну справу» встановлено, що до професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру. Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.

Встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від контрактної форми трудового договору.

За таких обставин, коли припинення безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 відбулося з підстав, передбачених іншим законом (п. 9 ст. 36 КЗпП України), колегія суддів не вбачає в діях адміністрації відповідача порушень норм трудового законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2018 року.

Головуючий Судді