
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-cc/796/748/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Новак А.В.
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2018 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Масенка Д.Є.
суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.
секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.
за участю:
прокурора Руденко І.Ю.
представника власника майна, адвоката Шишлова О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотаннястаршого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ГрабчакаO.A., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва МогілевськимB.C.,та накладено арешт нагрошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» (МФО 322313) - №26002000035757, що належать ПП «Семенівська Мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783).
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції,директор ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, щослідчим суддею зазначено підставою для накладення арешту на майно,унеможливлення подальшого перерахування грошових коштів на інші розрахункові рахунки, яка, в свою чергу, не міститься в переліку статті 170 КПК України.Додає, що слідчим не надано доказів наявності обґрунтованої підозри у вчиненніПП «Семенівська мануфактура» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а грошові кошти не можуть бути доказом у даному кримінальному провадженні. Крім того, вказує, що слідчим протягом більше трьох місяців відносно ПП «Семенівська мануфактура» не проведено жодної слідчої дії, не проведено жодного допиту, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність будь-якої підозри у вчиненні ПП «Семенівська мануфактура» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 191 КК України.
Також апелянт зазначає, що ПП «Семенівська мануфактура» є юридичною собою, та не є і не може бути суб'єктом злочину у розумінні статті 18 КК України, оскільки товариство не отримувало жодних грошових коштів чи майна від підозрюваних чи обвинувачуваних. Додає, що відносно ПП «Семенівська мануфактура» не може застосовуватись положення нормативних актів щодо спеціальної конфіскації та конфіскації майна юридичної особи, оскільки жодній особі не повідомлено про підозру.
Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує, що накладення арешту на всі грошові кошти підприємства без встановлення ймовірного розміру шкоди є протиправною дією та тягне за собою повне зупинення господарської діяльності. Додає, що при накладенні арешту на грошові кошти не визначено ні розміру шкоди, ні підозрювану особу у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, автор апеляційної скарги вказує, що ПП «Семенівська мануфактура» є містоутворюючим підприємством м. Семенівска, на якому працюють більше 160 осіб, а накладення арешту на всі грошові кошти підприємства повністю зупиняє виробничу діяльність підприємства, унеможливлює виплату заробітної плати працівникам та сплату податків та зборів.
Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування пропуску строку зазначає, що копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 08.12.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 26.12.2017 року. Додає, що стороною захисту подана скарга про скасування арешту, яка станом на день подачі апеляційної скарги не розглянута.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження№ 12017100010008451, відомості про яке12.09.2017 рокувнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,заознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, по факту привласнення, розтрати майна або заволодіння ним, шляхом зловживання службовим становищем.
Старший слідчий СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Грабчак O.A., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва МогілевськимB.C.,звернувся доГолосіївського районного суду м. Києваз клопотанням про накладення арешту нагрошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» (МФО 322313) - №26002000035757, що належать ПП «Семенівська Мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783), яке ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 рокузадоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.
Як вбачається з матеріалів провадження,старший слідчий СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Грабчак O.A.звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, з посиланням на те, що грошові кошти отримані злочинним шляхом (а.с. 1-4).
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.
Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.
Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.
Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.
Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу.
Іншої мети клопотання слідчого не містить.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Поновити директору ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_2строк на апеляційне оскарженняухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року.
Апеляційну скаргудиректора ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_2, - задовольнити.
Ухвалу слідчого суддіГолосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотаннястаршого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ГрабчакаO.A., та накладено арешт нагрошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» (МФО 322313) - №26002000035757, що належать ПП «Семенівська Мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783), - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотаннястаршого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ГрабчакаO.A., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва МогілевськимB.C.про накладення арешту нагрошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» (МФО 322313) - №26002000035757, що належать ПП «Семенівська Мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783).
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
______ _______ _____
МасенкоД.Є. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.
Судове рішення № 72008762, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 29.01.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 752/21240/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: