Постанова № 72001142, 31.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12166/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року у справі № 350/616/16-а (суддя Калиній Г.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Перегінської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Івано-Франківська філія Українського державного науково - дослідного інституту проектування міст імені Ю.М. Білоконя «Діпромісто» про визнання незаконним та скасування рішення сесії, дату виготовлення повного тексту не зазначено, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.05.2016р. позивач звернулась з адміністративним позовом та просить визнати незаконним і скасувати пункт 20 рішення сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року №176-42/2014, яким встановлено при розробці технічної документації проектній організації врахувати генплан селища щодо заїзду до господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_5, поновивши їй строк звернення до суду з даним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що даним рішенням порушується право позивачки на приватизацію належної їй земельної ділянки, сусідній землекористувач ОСОБА_1 відмовилась погодити межі земельної ділянки, тому рішенням сесії селищної ради позивачці надано дозвіл виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки без погодження суміжного землекористувача.

Проте, Перегінською селищною радою по даний час не погоджено межі земельних ділянок, оскільки, як вважає відповідач, при розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ділянка №1 площею 0,0428 га та ділянка №2 площею 0,0111 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1, проектною організацією не враховано вимоги п.20-а рішення сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року щодо влаштування заїзду до господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_5, чим фактично порушено право позивачки на реєстрацію права власності на належні їй земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із винесеною постановою суду, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу і просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в позові.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що Генеральним планом смт. Перегінськ 2005 року чітко відображений існуючий заїзд до її господарства, який суд першої інстанції з посиланням на лист №7/15 Івано-Франківської філії Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст імені Ю.М. Білоконя «Діпромісто» від 20 січня 2015 року, називає існуючою пішохідною доріжкою (стежкою) шириною орієнтовно 3 метри.

Земельне законодавство не містить поняття «стежка», а містить поняття «екологічна стежка», про яке йдеться в ст. 51 ЗК України і яке відноситься до земель рекреаційного призначення.

Вважає, що даний спір про категорію земель житлової та громадської забудови, де поняття стежка слід розуміти в контексті ст. 83 ЗК України, як вулиці, проїзди, шляхи, тощо.., які є землями загального користування, перебувають у комунальній власності і не можуть передаватись у приватну власність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників апелянта, які просять задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням сесії Перегінської селищної ради від 28 липня 1998 року позивачці передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Перегінською селищною радою 07 жовтня 2009 року, позивачці належить домоволодіння по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 є суміжнім землекористувачем, що також підтверджується копіями планів земельних ділянок (а.с. 14-17) .

Рішенням сесії Перегінської селищної ради від 28 серпня 1998 року позивачці передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1. (а.с. 7).

Рішенням сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року № 167/42-2014 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» надано дозвіл позивачці на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): ділянки №1 орієнтовною площею 0,0428га та ділянка №2 площею 0,0111 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1. Пунктом 20-а вказаного рішення проектну організацію зобов»язано при розробці технічної документації враховувати генплан селища щодо заїзду до господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується копією рішення сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року (а.с. 6).

Відповідно до Генерального плану смт. Перегінське 2005 року земельна ділянка по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 відноситься до садибної житлової забудови. На генеральному плані відображена існуюча пішохідна доріжка (стежка) шириною орієнтовно 3 метри, що підтверджується копією листа №7/15 Івано-Франківської філії Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст імені Ю.М.Білоконя «Діпромісто» від 20 січня 2015 року (а.с. 8, 39).

Генеральним планом смт. Перегінське, розробленим філією ДП «Діпромісто» у 2017 році проїзд (громадську дорогу) через земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 не передбачено, що підтверджується листом від 26 вересня 2017 року № 7/464 та Фрагментом з генерального плану АДРЕСА_1 (а.с. 112, 127).

Позивачка та ОСОБА_1 мають у користуванні земельні ділянки для обслуговування своїх житлових будинків, що знаходяться у смт. Перегінське, які на даний час перебувають у процесі приватизації. Оскаржуваним рішенням Перегінська селищна рада надала дозвіл на розробку технічної документації позивачці з обмеженням, а саме останню зобов»язано при виготовленні технічної документації враховувати генплан селища щодо заїзду до господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вправі прийняти рішення про обмеження чи обтяження лише тієї земельної ділянки, яка вже передана у власність чи користування, і таке обтяження чи обмеження повинно ґрунтуватися на законі чи договорі та повинно бути зареєстровано в Державному земельному кадастрі або в Державному реєстрі речових прав. Оскаржуване рішення селищної ради в частині обмеження позивачки врахуванням заїзду до господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при розробці технічної документації на земельну ділянку, яку вона має намір приватизувати, не відповідає нормам Земельного кодексу України та порушує законні права та інтереси позивачки на приватизацію землі, тобто порушує її право на землю.

Колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.16 та ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

ч.2 та ч.4 ст.83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

Вимогами ч.7 ст. 118 ЗК України встановлено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об»єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 5, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місці ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов»язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об»єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Оскільки розроблена ПП «Луги» на замовлення позивачки документація на земельну ділянку по АДРЕСА_1, без врахування встановленого рішенням сесії селищної ради обмеження щодо врахування заїзду до господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується відповідною схемою (а.с. 128), то така не погоджена Перегінською селищною радою у зв»язку з тим, що при її розробці не дотримано пункту 20-а оскаржуваного рішення сесії.

При цьому колегія суддів враховує, що і в додатково досліджених судом матеріалах справи (а.с.39) та оглянутих судом апеляційної інстанції планах земельних ділянок інших суміжних землекористувачів по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, встановлена наявність «проходу - проїзду - стежка», як факт частини земельної ділянки, якою користуються суміжні власники домоволодінь для спільного доступу до дороги.

Колегія суддів вважає, що Перегінська селищна рада діяла в межах наданих повноважень, а тому прийняте нею рішення є законним.

Щодо поновлення строку звернення до суду з даним позовом, то такий слід вважати пропущеним з поважних причин, оскільки позивачка своєчасно звернулась до суду з даним спором, в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову, оскільки така прийнята за неповного з»ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.1, 4 ч.1 ст.317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року у справі № 350/616/16-а - скасувати та постановити нову, якою в позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 05.02.18