Постанова № 72001144, 30.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12306/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Могила Р.Г.,

час ухвалення рішення - 14:52:00,

місце ухвалення рішення - м. Рогатин,

дата складання повного тексту рішення - не вказана,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив: визнати протиправними рішення та дії щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, що складає 28783,38 грн, відповідно до п. 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати здійснити нарахування та виплатити грошового допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, що складає 28783,38 грн, відповідно до п. 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв'язку із досягненнями 60 років йому призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Його трудовий стаж складає понад 35 років, які були відпрацьовані на посаді тренера-викладача з кульової стрільби Рогатинської спортивної дитячої юнацької школи олімпійського резерву. Зазначає, що працював на педагогічній посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу та не отримував до цього будь-яку іншу пенсію. Відтак звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, призначених за віком, яка передбачена п.7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги, оскільки посада тренера-викладача не надає право на пенсію за вислугу років.

Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що посада тренера-викладача не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій, згідно п.7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що згідно із Законом України «Про позашкільну освіту», постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад», Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу(затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 05 листопада 2008 року) та Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти(затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78), тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Галицькому об'єднаному УПФ України Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком з 06 лютого 2015 року.

Згідно трудової книжки позивача серія НОМЕР_1, з 15 серпня 1977 року по час призначення пенсії він працював на посаді тренера-викладача з кульової стрільби Рогатинської спортивної дитячої юнацької школи(а.с.15).

29 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача Галицького об'єднаного УПФ України Івано-Франківської області із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій,відповідно до п.7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом відповідача від 14 вересня 2017 року №94/Т-15Р позивачу відмовлено у зв'язку із тим, що посада тренера-викладача не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909(а.с.11-14).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог. Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних підстав.

Відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно до п. 2 вказаного порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Відповідно до п. 7 вказаного порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає в себе, зокрема, позашкільну освіту, яка є частиною структури освіти і спрямовується на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про позашкільну освіту» структуру позашкільної освіти становлять: позашкільні навчальні заклади; інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час, до числа яких належать: загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.

Згідно з ч. 4 ст. 21 цього Закону педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно із ст. 1 вищезазначеного Закону позашкільна освіта - це сукупність знань, умінь та навичок, що отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах».

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» № 1841-III від 22 червня 2000 року передбачено, що позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання), спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів інвалідів, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Постановою КМУ від 06 травня 2001 року № 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено такі типи позашкільних навчальних закладів, як дитячо-юнацькі спортивні школи: комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, клуби фізичної підготовки.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою КМУ від 14 червня 2000 р. № 963 (з наступними змінами), викладачі всіх спеціальностей віднесені до педагогічних працівників.

Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу», що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 05 листопада 2008 року, прямо передбачено такі посади працівників освіти вказаного виду позашкільного навчального закладу, як, зокрема, тренер-викладач, старший тренер-викладач.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78, діяльність на посаді тренера-викладача, старшого тренера-викладача у спортивних школах всіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи.

Тобто, згідно з вищевказаними нормативними актами тренер-викладач, старший тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, в якому посада тренера-викладача, старшого тренера-викладача дитячо-юнацької спортивної школи не була передбачена, однак листом від 16 лютого 1994 року № 01-3/96-02 Міністерство соціального захисту населення України повідомило, що назви посад працівників установ освіти у даному переліку не відповідають їх назвам, передбачених діючими нормативними документами по штатах та оплаті праці, що викликає труднощі при визначенні права на пенсію за вислугу років працівникам установ освіти. Так, діючим законодавством у дитячо-юнацьких спортивних школах передбачаються посади тренерів-викладачів, старших тренерів-викладачів, а не тренерів, викладачів.

Згідно з трудовою книжкою, ОСОБА_1 з 15 серпня 1977 року прийнятий на посаду тренера-викладача по кульовому спорту у Рогатинську дитячу юнацьку спортивну школу, з 09 грудня 1992 року призначений на посаду старшим тренером з кульової стрільби Рогатинської СДЮШОР, на якій працював по день призначення пенсії(а.с.15). Тобто загальний стаж роботи відповідача складає понад 42 роки 01 місяць 28 днів.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що стаж роботи позивача на посаді тренера-викладача по кульовому спорту у Рогатинській дитячій юнацькій спортивній школі з 15 серпня 1977 року, та на посаді старшого тренера з кульової стрільби Рогатинської СДЮШОР з 09 грудня 1992 року входить до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відтак позивач має право на нарахування та виплату допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до змісту норм наведених вище Закону та Порядку призначення та обчислення розміру спірної грошової допомоги належить до компетенції Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, відтак суд не повноважний зобов'язати відповідача виплатити конкретну суму такої допомоги, а може лише зобов'язати відповідача провести її нарахування та виплату відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування і виплати належної грошової допомоги в частині зазначення конкретної суми такої допомоги у розмірі 28783,38 грн.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що відповідачем у справі є Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1344,00 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року у справі № 349/1797/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення та дії Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області сплачений судовий збір у розмірі 1344,00 грн(тисячу триста сорок чотири гривні).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Д. М. Старунський Повний текст судового рішення виготовлено 05 лютого 2018 року.