Постанова № 71981343, 01.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/886/18 Головуючий у 1-й інстанції: Карабак Л.Г.

Є.У.№ 336/3648/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

29 червня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом. Зазначав, що 23 травня 2006 року між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останньому був наданий кредит у сумі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На порушення умов кредитного договору позичальник взяті на себе зобов’язання не виконав, кредитні кошти та суму процентів за їх користування не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 31 травня 2017 року становить 54 482,54 грн.

В письмових запереченнях проти позову представник відповідача адвокат ОСОБА_4 просила відмовити Банку у задоволенні позову з підстав пропуску строків позовної давності. Строк дії кредитної картки, а отже і строк повернення кредиту, закінчився в останній день травня 2009 року, з відповідним позовом до суду Банк звернувся тільки у липні 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити позовні вимоги в вному обсязі.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В засідання апеляційного суду відповідач і його представник адвокат ОСОБА_5 не з’явилися, причини неявки суду не повідомили. Повістки про їх виклик у судове засідання вручені завчасно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки ОСОБА_3 13 грудня 2017 року, його представникові ОСОБА_4 – 14 грудня 2017 року (а.с.76-77).

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_4 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін і не приймати до розгляду нові письмові докази, які були надані Банком суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову з огляду на такі обставини.

Відмовляючи Банку у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання грошового зобов’язання настав 31 травня 2009 року, боржник просив про застосування строків позовної давності, з відповідним позовом до суду Банк звернувся лише у липні 2017 року, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України, що у відповідності до ст.267 ч.4 ЦК України є підставою для відмови у задоволення позову.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні фактичних обставин справи, вони суперечать наявним у справі письмовим доказам, а тому з ними не можна погодитися.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Встановлено, що 04 квітня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про видачу кредитної картки з бажаним лімітом 5 600 грн. зі сплатою 3% на місяць, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг ( а.с.9-15).

Того ж дня ОСОБА_3 була видана кредитна картка, строк дії якої скінчився в останній день травня 2009 року.

Даних про те, чи видавалися позичальнику інші кредитні картки, матеріали цивільної справи не містять.

Пунктами 3.1; 3.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг Банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає клієнту картку, його вид і строк дії визначені в Заяві і пам’ятку клієнта, підписанням яких клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата відкриття карткового рахунку, зазначена в розділі «відмітки Банку» заяви.

Підписання даного договору являється прямою і безумовною згодою держателя платіжної картки відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком

Погашення кредиту – поповнення карткового рахунку держателя здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх Банком на картковий1 рахунок, а також шляхом договірного списання з інших рахунків клієнта (п.5.2 Умов і правил).

Строки і порядок погашення кредиту (кредитного ліміту) по платіжній картці з установленим мінімальним обов’язковим платежем наведений в пам’ятці клієнта, яка являється невід’ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і часткою заборгованості по кредиту. Строк погашення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці (п.5.3, 5.4 Умов і правил).

За користування кредитом Банк нараховує проценти в розмірі, установленому Тарифами із розрахунку 360 календарних днів на рік (п.5.5 Умов і правил).

За несвоєчасне виконання боргових зобов’язань держатель сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розмір якої визначається Тарифами (п.5.6 Умов і правил).

За положенням п.3.1.1, 3.1.3 Правил користування платіжною карткою строк дії картки зазначено на лицьовій стороні карти (місяць і рік). Карта дійсні до останнього календарного дня, зазначеного місяця. По закінченню строку дії картка подовжується Банком на новий строк шляхом надання клієнту нової картки з новим строком дії, за умови, що раніше не надійшло письмова заява Держателя картки про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності на рахунку грошових коштів.

Як вбачається із витягу із особового рахунку ОСОБА_3, Банк 13.06.2006 року відкрив картковий рахунок на його ім’я, встановив кредитний ліміт на 5 000 грн. Станом на 31.05.2017 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить 54 482, 54 грн., із яких за тілом кредиту 4 557,61 грн., за процентами – 43 528,56 грн., за комісією 3 200 грн., штрафи – 3070, 60 грн. (а.с.5-8).

Детальний аналіз розрахунку заборгованості, який був доданий Банком до позовної заяви, свідчить про те, що позичальник після закінчення строку дії кредитної картки активно користувався кредитними коштами, фактично щомісячно як знімав кошти зі свого карткового рахунку, так і вносив платежі на погашення кредитної заборгованості, в тому числі, 29.03.2010 року на погашення кредиту ним внесено платіж на суму 2 200 грн., 06.10.2010 року – на суму 2 000 грн., 08.07.2011 року – на суму 4 000 грн., 31.10.2011 року на суму 4 200 грн., після жовтня 2011 року позичальник щомісячно вносив платежі на суму від 50 до 350 грн., останній щомісячний платіж на погашення кредиту був внесений 09.10.2014 року (а.с.5-8).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Як зазначає ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до умов договору, укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки. Строк дії картки, яка була видана позичальнику в день укладання кредитного договору, був встановлений до 31 травня 2009 року.

Питання про те, чи видавалися позичальнику інші кредитні картки після закінчення строку дії першої картки судом першої інстанції не з’ясовувалося.

Разом з тим, зважаючи на те, що після травня 2009 року позичальник активно користувався кредитними коштами, щомісячно вносив платежі на погашення кредиту, в тому числі на суми, розмір яких значно перевищував розмір встановлених договором щомісячних платежів, тобто вчиняв дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, останній платіж на погашення кредиту був здійснений 09 жовтня 2014 року, а з відповідним позовом до суду Банк звернувся у липні 2017 року, висновки суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту і процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У зв'язку з наведеним висновок суду про пропуск Банком строку позовної даності за щомісячними платежами, що мав здійснити позичальник після 30 червня 2014 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Із наданого Банком розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість за тілом кредиту виникла у позичальника з 30 травня 2014 року, станом на 30 червня 2014 року прострочений борг за тілом кредиту становив 125, 77 грн., за відсотками 592, 53 грн. Протягом липня-жовтня 2014 р.р. розмір щомісячних платежів, які вносилися позичальником на погашення кредиту, був меншим, ніж передбачено умовами кредитного договору (7% від суми кредиту), вказані платежі були спрямовані банком на погашення комісії і відсотків, а тому розмір заборгованості, що підлягає стягненню, визначається в межах строку позовної давності, тобто за період з 30 червня 2014 року і станом на 31 травня 2017 року становить 53 713 грн. 64 коп., із яких

4 557, 61 грн. - заборгованість за тілом кредиту, розмір якої з урахуванням строків позовної давності визначається як різниця загальної заборгованість за кредитом 4 557, 61 грн. і простроченої станом на 30.06.2014 року заборгованості у сумі 125,77 грн.;

42 936, 03 грн. - несплачені проценти, нараховані з 30.06.2014 року і до 31.05.2017 року, які визначаються як різниця загальної заборгованості за процентами 43 528, 56 грн. станом на 31.05.2017 року і загальної заборгованості за процентами станом на 30.06.2014 року у розмірі 592, 53 грн.;

3 150 грн. – комісії, нарахованої в межах строку позовної давності

3 070 грн. – судових штрафів,

Доводи відповідача, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу щодо несвоєчасно надання Банком додаткових доказів є неспроможними. Уточнення Банком інформації про дату видачі позичальнику кредитної картки і строку дії кредитної картки не є додатковим доказом, а викладення фактичних обставин справи.

Із детального розрахунку заборгованості, яка надавалася суду першої інстанції і надсилалася відповідачеві разом з позовною заявою, вбачається, що після травня 2009 року останній активно користувався кредитними коштами.

За положенням ст. 27 ч.2,3 ЦПК України (в редакції Закону на час вирішення справи у суді) особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, або до початку розгляду справи по суті; особи зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Діючим ЦПК України на учасників справи також покладено обов’язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які встановлюються судом.

Та обставина, що відповідач і його представник не виконали покладений на них нормами ЦПК України обов’язок надати суду повні і достовірні пояснення з питань, що стосуються предмету спору, не повідомили суд про факт повторного отримання позичальником кредитних карток у лютому 2009 і червні 2013 р.р.(строк дії останньої скінчився в останній день травня 2017 року), а суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не дав оцінки розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, не є підставою для ігнорування судом апеляційної інстанції цієї фактичної обставини справи, яка судом першої інстанції безпідставно не була з’ясована, хоча вона має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанцій на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового – про часткове задоволення позову і стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за кредитним договором, розмір якої станом на 31 травня 2017 року становить 53 713 грн. 64 коп., із яких за тілом кредиту 4 557, 61 грн., за відсотками 42 936, 03 грн., за комісією 3 150 грн., штрафи – 3070 грн. Правильність нарахування Банком відсотків відповідачем і його представником не оспорювалася ні в суді першої інстанції, ні в запереченнях проти апеляційної скарги і судом апеляційної інстанції відповідно до ст.367 ЦПК України не аналізувалася.

В задоволенні решти позовних вимог Банку слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

На підставі ст.141 ч.13 ЦПК України з відповідача на користь Банку підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанції пропорційно задоволеному позову в загальній сумі 3 312, 58 грн.

Керуючись ст. ст.367, 374 ч.1 п.2, 376,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року по цій справі скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 23 травня 2006 року, розмір якої станом на 31 травня 2017 року становить 53 713 грн. 64 коп. (п’ятдесят три тисячі сімсот тринадцять гривень 64 коп.), із яких за тілом кредиту 4 557, 61 грн., за відсотками 42 936, 03 грн., за комісією 3 150 грн., штрафи – 3070 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанцій на загальну суму 3 312 , 58 грн. (три тисячі триста дванадцять гривень 58 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: