Ухвала суду № 71942681, 01.02.2018, Франківський районний суд м. Львова

справа № 465/188/17>

2-а/465/50/18

У Х В А Л А

судового засідання

01.02.2018 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі Янковській С.Ю.

В ході чергового судового засідання з розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови № 5 від 05 січня 2017 року та позовом об’єднаним з даною справо до Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина» про визнання протоколу № 0201 від 01 листопада 2016 року, що складений ЛКП «Муніципальна дружина» на ОСОБА_1 нікчемним та незаконним за своєю природою, а дії працівників ЛКП такими, що порушують права людини, -

В С Т А Н О В И В:

Вказана адміністративна справа відповідно до ухвали суду від 30 березня 2017 року об’єднана в одне провадження . Підстави такого рішення викладені в ухвалі суду (т. 1 ас. 91) , а судове засідання перенесено для виклику сторін на 24 квітня 2017 року, після якого, через канцелярію суду представником позивача ОСОБА_2 було подано заяву про відвід судді, яка зареєстрована за вх.. № 10470 від 24 квітня 2017 року та передана судді 25 квітня 2017 року ( т. 1 ас. 103 – 104), тобто заява подана після судового засідання.

Чергове судове засідання було перенесено за клопотанням відповідача, у зв’язку з чим заява про відвід судді не розглядалася.

Судове засідання 29 червня 2016 року не відбулося, з причин перебування головуючого судді на листку непрацездатності, а відтак вказана заява залишилася невирішеною.

За час перебування судді на листку непрацездатності, представник позивача ОСОБА_2 звернувся із скаргою до Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю в якій висловив своє бачення, щодо як на його думку, цинічне та грубе порушення його ОСОБА_2 прав, як прав людини та інваліда збоку головуючого судді Кузь В.Я. у якій також скаржився на невирішений відвід судді за його заявою від 24 квітня 2017 року.

У свою чергу, позивачем ОСОБА_1 13 червня 2017 року подано скаргу до Вищої ради правосуддя у якій він зазначає ряд, як на його, скаржника думку, порушень збоку головуючого судді Кузь В.Я. при розгляді його справи. Станом на сьогоднішній день рішень за даними скаргами не має.

В черговому судовому засіданні головуючим, після встановлення осіб, поставлено на обговорення питання про наявність підстав у учасників процесу вважати, що суддя буде діяти упереджено зважаючи на скарги сторони.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив, що у нього таких підстав не має, натомість його представник ствердив, що вважає таку обставину підставою для відводу судді, а крім того звернув увагу, що відвід судді ним заявлено ще 24 квітня 2017 року і ця заява не розглянута.

Представник відповідача - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в судовому засіданні висловив свою думку, згідно якої не вбачає підстав для відводу судді.

Представник відповідача – ЛКП «Муніципальна дружина» в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Вирішуючи питання відводу, суд відповідно до вимог ст.. 39 КАС України, вважає таку заяву що подана у виняткових випадках, зважаючи на наявність нерозглянутих скарг, яких раніше не існувало.

Під час розгляду заяви ОСОБА_2 про відвід судді, приходжу до висновку про відсутність таких підстав, однак враховуючи вимоги ч. 4 ст. 40 КАС України, у такому випадку рішення повинно прийматися суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, а провадження у справі зупиняється.

Проте, в ході вивчення питань наявності підстав для відводу судді, приходжу до висновку про доцільність заяви про самовідвід, у зв’язку з чим заявляю самовідвід у розгляді даної справи.

Приймаючи дане рішення зважаю на вимоги ст..36 КАС України, згідно якої, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

Зважаючи на твердження та поведінку сторони позивача, і зокрема його представника ОСОБА_2, яка явно спрямована на провокування складу суду, і не тільки головуючого судді Кузя В.Я. , наявність невирішених скарг на дії судді, що перебувають на розгляді Вищої ради правосуддя, а також в силу вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, визнаю сатисфакцією, що дана обставина є саме тими іншими обставинами, які у подальшому викликатимуть сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

При цьому, відхиляю будь - які твердження сторони щодо упередженості чи необ’єктивності судді у розгляді даної справи, як це й відображено у скаргах та заявах про відвід судді, оскільки такі спростовуються носіями технічного запису судових засідань.

Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У розглядуваному випадку, звинувачення судді, які хоч і не є вмотивовані, проте за своєю природою так чи інакше, породжують сумнів.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов’язкові для врахування судами України.

Відповідно до ст. ст. 6,7 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється, а процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому враховую також практику Європейського Суду з прав людини, що знайшла своє висвітлення у справі Golder v. United Kingdom від 21.02.1975 року, згідно якої, право на суд не є абсолютним, то воно може бути обмеженим особливо щодо умов прийнятності скарг, у тому числі й на дії судді, що відповідають вимогам процесуального законодавства, проте, не подобаються стороні. Правила застосування головуючим процесуальних норм, що забезпечують порядок в ході судового процесу і послідовність здійснення своїх прав сторонами, хоч і не подобається стороні, проте, безумовно мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані та розуміти, що їх право закінчується там, де починається право іншої сторони, а тим більше там, де починається обов’язок та право головуючого у процесі.

Зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені обставини, приходжу висновку, що з метою уникнення будь – яких сумнівів у заявника та інших учасників і сторін адміністративного процесу щодо неупередженості судді Кузя В.Я. у розгляді даної справи, заявляю самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 6,7,36, 39 , 241,248 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Заяву про самовідвід судді Кузя В.Я. у адміністративній справі № 465/188/17 (провадження № 2-а/465/50/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови № 5 від 05 січня 2017 року та позовом об’єднаним з даною справо до Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина» про визнання протоколу № 0201 від 01 листопада 2016 року, що складений ЛКП «Муніципальна дружина» на ОСОБА_1 нікчемним та незаконним за своєю природою, а дії працівників ЛКП такими, що порушують права людини, задоволити.

Матеріали справи передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на автоматизований розподіл для повторного визначення судді у порядку, передбаченому ст.. 31 КАС України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь