Постанова № 71942459, 23.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/385/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/783/4932/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4149625323575652 від 4 червня 2008 року у розмірі 22 969 грн. 39 коп. та витрат, понесених у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1218 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеної додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 7 червня 2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 12 676 грн. 09 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм особистим підписом відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписання додаткової угоди разом з запропонованими умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, становить між ним та банком договір. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, відповідач, в свою чергу, порушив зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 1 грудня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 22 969 грн. 39 коп.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 17 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №4149625323575652 від 4 червня 2008 року у розмірі 22 969 грн. 39 коп. та витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1 218 грн., а всього 24 187 гривень 39 копійок.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 березня 2016 року - залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивач не надав суду доказів щодо видачі та не повернення кредитних коштів, а кредитний договір не підтверджує факту отримання коштів чи їх повернення/неповернення. Вважає, що розрахунок заборгованості є лиш письмовим поясненням банку щодо суми заборгованості, яку він бажає стягнути. Вказує, що судом не з'ясовано наявності основної суми боргу, періоду часу прострочення та підставу виникнення пені в сумі 5314,09 грн. Крім цього посилається на те, що рішення було ухвалено у його відсутності внаслідок чого він був позбавлений можливості подати суду докази на заперечення позову, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, представник позивача - Жарський І.Р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 4 червня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 4149625323575652, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Даний договір укладений відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

ОСОБА_2 своїм підписом на заяві засвідчив факт укладення з Банком договору банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору. Також своїм підписом на заяві ОСОБА_2 взяв на себе зобов"язання виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку http://privatbank.ua.

Отримання і користування відповідачем кредитним лімітом підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, які знаходиться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 07.06.2012 року.

Доводи апелянта про те, що Додаткова угода є нікчемною, не заслуговують на увагу, оскільки така укладена в письмові формі, скріплена підписами сторін та скріплена печаткою Банку, як це передбачено ст.ст.207 та 1055 ЦК України.

На момент укладення договору та додаткової угоди сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печаткою банку.

Згідно Додаткової угоди на момент її підписання заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становила 12 676 грн. 09 коп. Відповідно до умов угоди, з моменту підписання такої позичальник за користування кредитом сплачує відсотки у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Остаточне погашення заборгованості за Договором 31.05.2015р.

У п.1.5.2. Додаткової угоди передбачено, що вся заборгованість за кредитом, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-ий день), вваажається простроченою. Погашення кредиту здійснюється з "25" по "30" число кожного місяця у відповідності до Графіку погашення заборгованості (п.1.5. Додаткової угоди). Термін повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення, як це передбачено у п.1.5.1. Додаткової угоди.

Встановлено, що у зв'язку з порушенням зобов'язань, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 1 грудня 2015 року, відповідно до наданих позивачем розрахунків, становить 22 969 грн. 39 коп.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, дійшов до обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором.

Проте, судом першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 6 163,29 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 28,20 грн., заборгованість за пенею - 6397,26 грн., залишок за несплаченим штрафом, передбаченим п.1.5.4 додаткової угоди - 5300,52 грн. Загальна сума заборгованості відповідача становить 17 889 грн. 27 коп.

Доводи позивача, що в позовній заяві було допущено описку в частині стягнення пені не заслуговують на увагу.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано.

За таких обставин рішення суду слід змінити в частині стягнення заборгованості в розмірі 22 969 грн. 39 коп. та судового збору, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №4149625323575652 від 4 червня 2008 року у розмірі 17 889 грн. 27 коп.

У звязку із зміною апеляційним судом рішення суду першої інстанції, виходячи з положень ст. 382 ч.1 п.4 пп.б ЦПК України, в користь позивача слід стягнути 948 грн. 57 коп. судового збору,пропорційно задоволеним позовним вимогам

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 березня 2016 року змінити в частині стягнення заборгованості в розмірі 22 969 грн. 39 коп. та судового збору, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №4149625323575652 від 4 червня 2008 року у розмірі 17 889 грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 948 грн. 57 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 01.02.2018р.

Головуючий

Судді: