Постанова № 71942450, 29.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/3323/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/6168/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Левика Я.А.

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представника ПАТ «Кредобанк» - Гончарової У.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк Розвитку» від імені якого діє Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк Розвитку» Міхно С.С. на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Пустомитівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про звільнення майна з - під арешту,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 червня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» - задоволено.

Скасовано арешт майна, а саме: будинку АДРЕСА_1, реєстраційний номер 15335343 заг. пл. 455,2 кв.м. та земельної ділянки пл. 0,1716 га кадастровий № НОМЕР_2, який був накладений згідно постанови державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Кваснікевич O.A. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах ВП №46550139 від 18.02.2015 року.

Стягнуто з Пустомитівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області в користь ПАТ «Кредобанк» 1 378,00 грн. понесених позивачем судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржено Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк Розвитку» від імені якого діє Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк Розвитку» - Міхно С.С.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального права, що порушує законні права та інтереси ПАТ «ВБР». Вказує, що згідно наданих позивачем документів (зокрема витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно) встановити особу, на користь якої було накладено обтяження, не є можливим. Звертає увагу, що у даній справі особу, в інтересах якої накладено арешт (ПАТ "ВБР") було залучено в якості третьої особи, а орган Державної виконавчої служби - в якості відповідача, що прямо суперечить положенням Цивільного процесуального кодексу України та п. 2 Постанови пленуму ВССУ № 5 від 03.06.2016р. "Про судову практику у справах про зняття арешту з майна" та є грубим порушенням процесуального закону.

Також посилається на те, що в позовній заяві позивач стверджує про те, що вартість предмету застави є меншою від суми заборгованості позичальника перед позивачем, проте жодних доказів цього в матеріалах справи немає. Вважає, що судом першої інстанції не було встановлено дійсний розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, укладеним з ПАТ "Кредобанк", а також ринкову вартість предмету іпотеки, що безпосередньо вплинуло на прийняття обгрунтованого рішення по справі. В разі, якщо ж сума заборгованості позичальника перед ПАТ «Кредобанк» є меншою, ніж ринкова вартість іпотечного майна, таке майно могло б бути реалізоване в рамках виконавчого провадження, а підстави для зняття обтяжень з такого майна відповідно були б відсутніми.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання представник апелянта - ПАТ «Всеукраїнський банк Розвитку» не з'явився, проте матеріали справи містять відомості про вручення судової повістки.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, свої заперечення щодо апеляційної скарги не подали. Колегією суддів визнано неповажними причини неявки до суду ОСОБА_4, представників ПАТ «Всеукраїнський банк Розвитку» та Пустомитівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, у зв'язку із чим підстави для відкладення розгляду справи відсутні. На переконання колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ «Кредобанк» - Гончарової У.І. на підтримання рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» районний суд виходив з того, що сторонами не надано доказів того, що крім позивача інші фізичні чи юридичні особи мають переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а тому вважав позовні вимоги обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.05. 2014 року, яке набрало законної сили у справі № 450/4180/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "КредоБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено що 24 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" було укладено Кредитний договір № 7944/Р, згідно якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 100 000,00 дол. США, строком користування до 23.03.2018 року.

Відповідно до п.3.2., 3.3. кредитного договору, за надання кредиту позичальник сплачує банку проценти річні у розмірі, що визначаються як ставка LIBOR 3 м (змінна Лондонська міжбанківська ставка по депозитах у доларах США) збільшену на маржу 8,5 %. Розмір процентів за кредитом змінюється першого числа кожного календарного кварталу протягом усього строку дії договору. Позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти. Згідно п. 4.1. позичальник зобов'язувався повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 834,00 доларів США, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено договором або додатками до нього.

Також встановлено, що 16.09.2011 р. між Публічним Акціонерним Товариством "Кредобанк" з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої сторони укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 7944/Р від 24.03.2008 р. Згідно п.3.2. Додаткового договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку проценти річні у розмірі, що визначаються як ставка LIBOR 3 м збільшена на маржу 10,5 %. Розмір процентів за кредитом змінюється першого числа кожного календарного кварталу протягом усього строку дії Договору. Згідно п. 4.1. Додаткового договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі згідно Додатку 2 до цього Договору по 1033,00 долари США. Відповідно до п. 5.1 Додаткового Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим Договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки встановленої за користування кредитом, але не менше 10 грн. за кожний день прострочення. Пунктом 4.9 Договору, встановлено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором № 7944/Р від 24.03.2008 р., банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Як вбачається із матеріалів справи, на забезпечення виконання ОСОБА_4 зазначених кредитних зобов'язань між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 24.03. 2008 року укладено Договір іпотеки, посвідчений Кулиняком І.Я. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1913. Предметом вказаного договору іпотеки є: житловий будинок заг. пл. 455,2 кв.м. та земельна ділянка пл. 0,1716 га кадастровий № НОМЕР_2. (а.с. 14-17)

Матеріалами справи встановлено, що 22.12.2014 року Пустомитівським районним судом Львівської області у справі № 450/4180/13-ц, видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 7944/ Р від 24.03.2008 р. в сумі 109 567,33 доларів США. (сто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім доларів США 33 центи), що станом на 25.03.2014 року згідно офіційного курсу Національного Банку України становить 1 136 892,53 грн. (один мільйон сто тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто два грн. 53 коп.); судового збору в розмірі 3 441,00 грн. (три тисячі чотириста сорок одна гривня). 23.01. 2015 року Галицьким районним судом м. Львова у справі № 461/15314/13-ц видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором в сумі 637 867,79 грн., 3 441,00 грн. судового збору, 500,04 грн. витрат на публікацію оголошення, а всього 641 808, 83 коп. (а.с. 42)

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Згідно зі ст. 3 цього закону у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

З вказаного випливає, що заставодержатель має переважене право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно з ч. 4ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

З врахуванням вищенаведених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що районний суд вірно врахував те, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення іпотекою вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання в апеляційній скарзі про те, що згідно наданих позивачем документів встановити особу, на користь якої було накладено обтяження, не є можливим, оскільки таке спростовується матеріалами справи.

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.11.2016р. обтяження на нерухоме майно здійснено на підставі договору іпотеки від 24.03.2008р. (а.с. 19-20), який укладено між ВАТ «Кредобанк» (правонаступник ПАТ «Кредобанк») та ОСОБА_4 (а.с. 14-17). Окрім того згідно Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №17788468 Іпотекодержателем об'єктів обтяження є ВАТ «Кредобанк» (правонаступник ПАТ «Кредобанк») на підставі договору іпотеки від 24.03.2008р. (а.с. 18)

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі і спростовуються вищенаведеним.

Суд першої інстанції повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Відповідно до ст. 375 ЦКП України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк Розвитку» від імені якого діє Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк Розвитку» Міхно С.С. - залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31.01.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Я.А. Левик