Постанова № 71940525, 01.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/4174/17 Номер провадження 22-ц/775/318/2018

Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Суддя доповідач Тимченко О.О.

Категорія 26

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар О.І., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Ситник Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 235/4174/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія»,

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 грудня 2017 року (суддя Назаренко Г.В.) , ухваленого в приміщення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (зал №11), повний текст складено 11 грудня 2017 року ,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послались на те, що є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з липня 2016 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання трудових обов'язків з їх сином стався нещасний випадок, в наслідок якого він був смертельно травмований. Загибеллю сина їм завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, сину було лише тридцять років, він був молодим хлопцем, вони навіть не могли уявити, що втратять єдину дитину, також вони втратили впевненість у завтрашньому дні, оскільки син працював, регулярно отримував заробітну плату у достатньому розмірі та завжди надавав їм матеріальну допомогу. Син був їх смислом життя, який зараз вони втратили. Крім того, після смерті сина їм доводиться докладати багато зусиль для організації їх життя. Насамперед, це пов'язано з організацією побуту. Син постійно допомагав їм з хатніми справами, з придбанням продуктів харчування та багато чого іншого. Їх син завжди допомагав їм вирішувати всі їх проблеми та негаразди. Через смерть сина змінився їх уклад життя. Вони страждають від втрати їх єдиної дитини, втратили впевненість у завтрашньому дні та взагалі незрозуміло, як жити без нього далі. Крім того, після смерті сина значно погіршився стан їх здоров'я, ними було витрачено на лікування 4 905,61 грн.

Просили суд стягнути з відповідача на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн., , тобто по 500 000грн., кожному та на відшкодування матеріальної шкоди 4 905,61 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень, кожному. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» в дохід держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

З зазначеним рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про стягнення на користь відповідачів у відшкодування моральної шкоди по 60 000 грн., кожному, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд у повній мірі не врахував вся обставини справи та сума стягнутої моральної шкоди значно більш суми, яка була стягнута на користь інших членів родини загиблого. Не врахував рішення Апеляційного суду Донецької області у справі №235/1494/17, яким на користь дружини загиблого у відшкодування моральної шкоди було стягнуто 60 000 гривен. Вважає, що суд вийшов за рамки розумності та справедливості, стягуючи по 100 000 гривен на кожного з відповідачів.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 147).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивачі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків на підприємстві відповідача з останнім стався нещасний випадок, внаслідок якого його було смертельно травмований.

Факт настання нещасного випадку на виробництві був зафіксований Актом спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком за формою Н-5 та Актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1. ( а.с.27-36). Згідно акту про нещасний випадок на виробництві від 16 грудня 2016 року, смерть ОСОБА_3 настала в результаті тупої травми правого стегна: відкритий фрагментально-осколковий перелом, діафаза правої стегнової кістки у верхній третині, з пошкодженням стегнової артерії, двох обширних забитих ран м'яких тканин правого стегна у верхній третині, правої сідниці (а.с.33-36).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної коди, суд першої інстанції виходив з того, що вина підприємства в нещасному випадку, в результати якого загинув ОСОБА_3,доведена. Обов'язок з відшкодування моральної шкоди має саме підприємство - відповідач по справі. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував , що позивачі втратили найдорожчу людину у світі - сина, порожнечу від втрати якого неможливо відновити, надію на майбутнє, сенс життя без сина, матеріальну підтримку їх у старості, природну потребу мати онуків та турбуватися про них, ступень вини відповідача, яка не є умисною, те, що нещасний випадок стався в тому числі і через необережність самого потерпілого, дії підприємства щодо надання матеріальної допомоги членам сім'ї загиблого та вважав за можливе стягнути з відповідачі на користь позивачів у відшкодування моральної шкоди по 100 000 гривен.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Вимогами статі 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 67, 89 ЦПК України) , правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз'яснення, викладені у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди», конкретні обставини нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в наслідок якого настала смерть сина позивачів, ступінь вини відповідача, який не забезпечив належних безпечних умов праці та контролю за їх дотриманням, характер, глибіну і тривалість моральних страждань позивача та з урахуванням вимог розумності та справедливості дівйшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., кожному.

Підстав для зменшення визначеного місцевим судом розміру компенсації апеляційним суд не встановив. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивачів компенсації, відповідач на порушення вимог ст. 67 ЦПК України (ст.10,60 ЦПК , 2004 року) не надав належних та допустимих доказів.

Мотиви, з яких суд виходив при визначені розміру компенсації, зазначені судом в мотивувальній частині рішення, відповідає вимогам ст.265 ЦПК України ( ст. 215 ЦПК України, 2004 року), отже колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, в цій частині, які фактично зводяться до переоцінки доказів.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, щодо посилання на рішення Апеляційного суду Донецької області та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, якими на користь позивачів при аналогічних правовідносинах стягуються мельни суму у відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки у даному випадку вони на мають преюдиціального значення.

Докази та обставини, на якій посилається відповідач в апеляційний скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового аналізу не потребують, оскільки при їх досліджені та встановлені судом першої інстанції, буди дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, не спростовуються, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з цим висновком щодо їх оцінки.

Таким чином, суд з'ясувавши обставин, що мають значення для справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повне судове рішення складено 01 лютого 2018 року.

Головуючий : О.О.Тимченко.