Постанова № 71940527, 01.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/2643/17 Номер провадження 22-ц/775/309/2018

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.,

суддів: Канурної О.Д., Санікової О.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ухваленого судом у складі головуючого судді Хмельової С.М. у місті Покровськ Донецької області, повний текст рішення складений 13 грудня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1) звернулося із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до укладеного договору без номеру від 09 липня 2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 7500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керувався п.3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів за рік, що підтверджується п.5.5 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно, пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п.6.3, до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач взяв на себе зобов’язання повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов’язання в порядку та в строки, встановлені Кредитним договором. Проте відповідач не виконав свої зобов’язання, передбачені Кредитним договором, чим порушив умови договору, вимоги чинного законодавства України, а тому, станом на 30 квітня 2017 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 76 417 грн. 02 коп., яка складається з наступного:

- 7 006,37 гривень. – заборгованість за кредитом;

- 62 183,65 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3 350,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 250,00 гривень – штраф (фіксована частина);

- 3 627,00 гривень – штраф (процентна складова).

Виходячи з наведеного, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 76 417 грн. 02 коп. та понесені позивачем судові витрати, а саме, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 1 600,00 гривень.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився позивач - ПАТ КБ «Приватбанк» та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення без повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи, без належної оцінки доказів, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просив скасувати рішення суду та ухвалите нове рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

В скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що з позовом до суду він звернувся в межах встановленого законом строку позовної давності, а суд безпідставно відмовив в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле МОNТН). Строк дії картки, яку було видано відповідачу, закінчився «07/15», а тому перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається із спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України) ,тобто з 01 серпня 2015 року. Банком надіслано позовну заяву до суду 26 травня 2017 року, в межах трирічного строку позовної давності.

Умовами укладеного договору (довідки про умови кредитування), виконання зобов’язання визначено щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів встановлено до 25 числа місяця наступним за звітним. Перебіг позовної давності починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд не визначився з початком її перебігу та ухвалив помилкове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача - ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання апеляційного суду не з’явився, але про час та місце розгляду справи повідомлений повісткою про виклик до суду та додатково - телефонограмою, надіслав до апеляційного суду заяву та письмові пояснення по справі, в яких доводи апеляційної скарги підтримав повністю та просив скаргу задовольнити, а справу розглянути у його відсутності (а.с. 182, 185, 196, 198, 199 - 200).

Відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з’явилися. Про час та місце розгляду повідомлені судовими повістками, її представник – додатково телефонограмою, відповідач надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги вважали безпідставними та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с. 186, 187, 189, 192-193).

Апеляційний суд вважав можливим розглянути справу за відсутністю сторін, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

09 липня 2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір без номеру, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 7500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7).

Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_1 «Приватбанк» є правонаступником прав та обов’язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача на ПАТ КБ «Приватбанк», а 17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін.

З розрахунку заборгованості, який надано позивачем, вбачається, що даний розрахунок розпочато 29 серпня 2007 року і проведено до 30 квітня 2017 року (а.с.4-6). Станом на 30 квітня 2017 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 76 417 грн. 02 коп., яка складається з наступного:

- 7 006,37 гривень. – заборгованість за кредитом;

- 62 183,65 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3 350,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 250,00 гривень – штраф (фіксована частина);

- 3 627,00 гривень – штраф (процентна складова).

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що ОСОБА_2 останній платіж здійснила 15 квітня 2014 року в розмірі 1 000 гривень, а 25 липня 2014 року здійснено зарахування 100,00грн. (а.с.4-6).

Суд також встановив, що 25 липня 2014 року проводилась службова операція по відміні штрафу за прострочку. Тобто, після 15 квітня 2014 року особисто боржником ОСОБА_2 погашення кредиту не проводилось (а.с.51-63).

З оглядом на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що останній платіж боржником здійснено 15 квітня 2014 року, а позовна заява надійшла до суду 01 червня 2017 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності.

Відповідач під час розгляду справи звернувся до суду з письмовою заявою про застосування строку позовної давності (а.с. а.с. 145).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки останній платіж ОСОБА_2 здійснила 15 квітня 2017 року, а з позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся 01 червня 2017 року, то у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

При вирішенні справи суд посилався на норми Цивільного кодексу України, що регулюють права і обов’язки сторін у кредитних правовідносинах, визначають загальні поняття позовної давності, початок перебігу позовної давності на наслідки спливу позовної давності.

Однак, з висновками суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позову, апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції неправильно оцінив наявні докази по справі, припустився помилки у своїх міркуваннях, щодо відмови у стягненні заборгованості по кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III.

Відповідно до статті 2 Закону, банківським кредитом визнається будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Проаналізувавши умови кредитного договору сторін у справі, зміст ст.ст. 207, 253, 256, ч.1 ст. 259, ч. 4 ст. 267, 256-259 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, що відповідає строку дії картки, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повернення кредиту, тобто строку дії картки (ст.261 ЦК України), застосувавши до спірних правовідносин загальну позовну давність у 3 (три) роки та врахувавши при цьому правові позиції, що викладені у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року по справі № 6-95цс14, від 11 лютого 2015 року по справі № 6-240цс14 та від 10 червня 2015 року по справі № 6-698 цс15.

Апеляційний суд встановив, що 09 липня 2007 року, підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, сторони погодили істотні умови договору кредиту щодо суми кредиту, строку його повернення та розміру процентів. Уклавши кредитний договір, відповідач отримав кредит у розмірі 7500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості

Відповідно до кредитного договору від 09 липня 2007 року, ОСОБА_2 отримала картку № 4149605368495750, яка має термін дії до останнього дня липня 2015 року, а потім картку № 4149437716220270, яка має термін дії до останнього дня жовтня 2015 року (а.с. 71).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що станом на 30 квітня 2017 року існувала заборгованість у відповідача за кредитом в розмірі 7 006 грн. 37 коп.

26 травня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву по справі, про що свідчить реєстр № 8852160 про відправку кореспонденції ПАТ КБ «Приватбанк» до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (а.с. 176).

Апеляційний суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності відносно вимог про стягнення заборгованості за кредитом, оскільки строк позовної давності щодо цієї вимоги закінчується 31 жовтня 2018 року, враховуючи правові позиції, що викладені у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року по справі № 6-95цс14, від 11 лютого 2015 року по справі № 6-240цс14 та від 10 червня 2015 року по справі № 6-698 цс15, про те, що перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) для вимог про повернення кредиту в повному обсязі починається після закінчення кінцевого строку повернення кредиту, тобто строку дії картки (ст.261 ЦК України) .

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції незаконно відмовив позивачу у стягненні з відповідача заборгованості по тілу кредиту у сумі 7 006 грн. 37 коп., а тому рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове, яким позов Банку щодо стягнення з відповідача на користь позивача вказаної заборгованості в розмірі 7 006 грн. 37 коп. слід задовольнити.

Апеляційний суд також вважає, що щомісячні платежі по процентам за користування кредитом підлягають стягненню за період трьох років від дня пред’явлення позову з урахуванням дати виниклої заборгованості (з 26 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року), а тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Втім, апеляційний суд не погоджується з розміром нарахованих процентів за користування кредиту, та вважає, що позовну заяву Банку у частині стягнення вказаних процентів слід задовольнити частково, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 5.5 Правил користування платіжною карткою, за користування кредитом ОСОБА_1 нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

Згідно з п. 5 кредитного договору від 9 липня 2007 року, за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 3 % на місяць, що дорівнює 36% на рік (12 місяців х 3 %).

Перевіряючи законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом, апеляційний суд виходить з наступного.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів вбачається, що розрахунок процентів Банком провадився: з 29 серпня 2007 року – 36 %, з 01 січня 2013 року – 30 %, з 01 вересня 2014 року – 34,8 % та з 01 квітня 2015 року – 43,2 % на рік.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, що діяла на час виниклих правовідносин), встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов, Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_1, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_1 не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови (а.с. 8 – 31).

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року та 30 листопада 2016 року.

Дослідивши докази по справі в частині законності підвищення Банком процентної ставки з 01 квітня 2015 року до 43,2%, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних доказів щодо належного повідомлення клієнта про підвищення Банком процентної ставки, що виключає право Банка на викладені дії, а тому позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення процентів з 01 квітня 2015 року за процентною ставкою 43,2 % є безпідставними.

Відповідно до чинного законодавства, загальний строк позовної давності становить 3 (три) роки, отже суд повинен стягнути заборгованість по процентам, що нараховані щомісячно у межах цього строку – 3 (три) роки від дати звернення до суд, враховуючи дату нарахування заборгованості.

Заборгованість по процентам за користування кредитом слід стягнути за період з 26 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року, виходячи з наступної формули розрахунків: тіло кредиту (на яке нараховуються відсотки) х процентну ставку за користування кредитом за рік / кількість днів у році х кількість днів у періоді за який стягується заборгованість.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 26 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року неодноразово змінював проценту ставку, а також те, що тіло кредиту змінювалось, апеляційний суд вважає необхідним розрахувати проценти за користування кредитом наступним чином:

1) За перший період: з 26 травня 2014 року по 30 червня 2014 року (у періоді 35 днів; тіло кредиту дорівнює 6 819 грн. 24 коп.; ставка за рік – 30 %) сума процентів дорівнює 198 грн. 89 коп. (із розрахунку: 6819,24 грн. х 30 % / 360 днів х 35 днів).

2) За другий період: з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року (у періоді 61 день; тіло кредиту дорівнює 6 655 грн. 74 коп.; ставка за рік – 30 %) сума процентів дорівнює 338 грн. 33коп. (із розрахунку: 6655,74 грн. х 30 % / 360 днів х 61 день).

3) За третій період: з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року (у періоді 211 днів; тіло кредиту дорівнює 6 655 грн. 74 коп.; ставка за рік - 34,8%) сума процентів дорівнює 1357 грн. 55коп. (із розрахунку: 6655,74 грн. х 34,8%/360 днів х 211 днів).

4) За четвертий період: з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2017 року (у періоді 760 днів; тіло кредиту дорівнює 6 655 грн. 74 коп.; ставка за рік – 36 %) сума процентів дорівнює 5058 грн. 36 коп. (із розрахунку: 6655,74 грн. х 36 % / 360 днів х 760 днів).

Відтак, загальна сума заборгованості по процентам за користування кредитом у період з 26 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року становить 6 953 грн. 13 коп. (із розрахунку: 198,89 грн. + 338,33 грн. + 1 357,55 грн. + 5 058,36 грн.).

Тому, рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом слід скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов Банку щодо стягнення процентів за користування кредитом частково задовольнити і стягнути на користь позивача з відповідача 6 953 грн. 13 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 09 липня 2007 року в розмірі 13 959 грн. 50 коп., що складається з заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 7 006, 37 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 6 953 грн. 13 коп.

Що стосується стягнення інших сум - заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 350 грн., штрафу (фіксована частина) - 250 грн. та штрафу (процентна складова) -3 627 грн. за порушення умов надання банківських послуг, то в їх задоволенні слід відмовити, врахувавши, що вони нараховані Банком як штрафні санкції після 14 квітня 2014 року відповідачу, як особі, яка зареєстрована у населеному пункті м. Родинське, Покровського (раніше - Красноармійського) району, Донецької області, де проводилась антитерористична операція, що суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 12 лютого 2015 року № 189-VIII, від 2 березня 2015 року № 222-VIII, де зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким на користь Банку з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 30 квітня 2017 року, на загальну суму 13 959 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 7 006 грн. 37 коп. та заборгованості по процентам – 6 953 грн.13 коп., а апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» слід відмовити за відсутності правових підстав для їх задоволення.

Оскільки рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, то, відповідно до вимог ч. 4 ст. 382 ЦПК України, судові витрати між сторонами слід розподілити наступним чином.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір за подачу позову Банком покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 292 грн. 32 коп., виходячи з розрахунку: 13 959 грн. 50 коп. х 100 % / 76 412 грн. 02 коп. х 1 600 грн. / 100 %.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги позивачем, у зв’язку з переглядом справи і частковим задоволенням скарги, слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог та стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 438 грн. 48 коп., виходячи з розрахунку: 13 959 грн. 50 коп. х 100 % / 86 412 грн. 02 коп. х 2 400 грн. / 100 %.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р 29092829003111: заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 липня 2007 року в сумі 13 959 (тринадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) гривень 89 копійок, що виникла станом на 30 квітня 2017 року, з яких: 7 006 (сім тисяч шість) гривень 37 коп. - заборгованість за кредитом; 6 953 (шість тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) гривні 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р 29092829003111 судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 292 (двісті дев’яносто дві) гривні 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р 29092829003111 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) гривень 48 копійок.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: