Ухвала суду № 71932700, 01.02.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11663/17

У Х В А Л А

26 січня 2018 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., при секретарі Бузун Л.В., прокурора Луговського І.С., адвоката ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання слідчого Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3, погоджене прокурором прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, - фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, кримінальне провадження №12015250230002035 від 3 грудня 2015 року, -

встановив:

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 млн. 286 тис. грн. Зобов’язано підозрюваного ОСОБА_2 не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує слідчому к кримінальному провадженні. Покладено на ОСОБА_2 наступні обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора за викликами; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи; здати на зберігання слідчого паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну; заборонено ОСОБА_2 спілкуватися у поза процесуальний спосіб з іншими підозрюваними чи свідками у кримінальному провадженні.

27 грудня 2017 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2

В клопотанні, слідчий, посилаючись на те, що станом на 27 грудня 2017 року підозрюваний ОСОБА_2 в порушення вимог ухвали апеляційного суду Черкаської області, без повідомлення слідчого про поважні причини, вніс лише частину застави у розмірі 300 000 гривень, просить суд змінити йому запобіжний захід з застави на тримання під вартою з можливістю визначення застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

22 січня 2018 року до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу, в якому вона просить змінити запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_2 в частині розміру застави, а саме застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі вісімсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 409 600 грн. та зарахувати раніше сплачені грошові кошти в сумі 1 200 000 грн. в рахунок внесення застави.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного.

В провадженні СУ ГУ НП в Черкаській області знаходиться кримінальне провадження №12015250230002035 від 3 грудня 2015 року, в якому ОСОБА_2, 5 грудня 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 7 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді особистої поруки народного депутата України ОСОБА_5 з покладенням на підозрюваного обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

13 грудня 2017 року до апеляційного суду Черкаської області прокурором у кримінальному провадженні внесено апеляційну скаргу на указану ухвалу за результатами розгляду якої 18 грудня 2017 року апеляційним судом винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, та обрано стосовно ОСОБА_2П, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 тис. прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 млн. 286 тис. грн. та останній зобов’язаний не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на відповідний рахунок та надати документ слідчому, що підтверджує його сплату з покладенням на останнього ряду обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що станом на 26 січня 2018 року підозрюваним, на виконання ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2017 року, на спеціальний рахунок ТУДСА в Черкаській області внесено 1 200 000 грн., що підтверджується довідкою ТУДСА України в Черкаській області від 17 січня 2018 року №82-04/18.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обов’язок покладений на ОСОБА_2 ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2017 року, в частині не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти в сумі 5 млн. 286 тис. грн. на відповідний рахунок та надати документ слідчому, що підтверджує його сплату, ним не виконаний.

При цьому суд звертає увагу на положення ч.2 ст. 21 КПК України, відповідно якої, вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Звертаючись до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, прокурор обґрунтовує його тим, що підозрюваний вніс лише частину суми застави. Зважаючи на суму привласнених коштів, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, що інкримінується підозрюваному, перебуваючи на волі ОСОБА_2 має фінансові можливості переховуватися як на території України, так і виїхати за її межі, що унеможливить виконання вимог ст. ст. 2, 9 КПК України насамперед щодо швидкого розгляду кримінального провадження.

У зв’язку з чим, орган досудового розслідування приходить до висновку, що усвідомлюючи ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, а також покарання, передбаченого кримінальним законом, останній після отримання повідомлення про підозру, умисно ухиляється від виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, а тому відносно підозрюваного необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання щодо зміни підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, положення щодо зміни запобіжного заходу на більш суворий вказано у таких нормах: ч. 2 ст. 179 КПК України, де передбачено, що підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення; ч. ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, де визначено, що, якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави, а слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Згідно п. 8 листа ВССУ від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слідчий суддя враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

У відповідності до п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року ), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.

Відповідно до роз’яснень ВССУ, викладених у п.18 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111 – 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року–2).

Тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Суд вважає, що органом досудового розслідування не наведені, у відповідності до ст. ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

З роз’яснень, викладених у п.15 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13 вбачається, що домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд має з'ясувати місце проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчому судді, суду при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід звертати увагу, що вжите законодавцем у ч. 5 ст. 181 КПК словосполучення «житло цієї особи» охоплює випадки, коли підозрюваний, обвинувачений: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.

Правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з'ясувавши при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду тощо.

Враховуючи, що найбільш суворим запобіжним заходом після застави є домашній арешт, та те, що прокурором в судовому засіданні не доведено мета та підстави застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку змінити ОСОБА_2 обраний відносно нього запобіжний захід заставу на домашній арешт в певний час доби.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 працює, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв’язки, на його утриманні знаходиться 4 малолітніх дітей та непрацездатна матір.

Крім того, питання про обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішувалося також й апеляційним судом Черкаської області 18 грудня 2017 року під час розгляду апеляції прокурора на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 7 грудня 2017 року. За наслідками розгляду апеляції, в задоволенні клопотання прокурора про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою – відмовлено.

Слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу, в частині розміру застави з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Отже, за приписом цієї статті може бути змінено лише запобіжний захід, якими 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

В своєму ж клопотанні захисник просить змінити не раніше обраний запобіжний захід – заставу, а лише суму визначеної судом застави, що не передбачено КПК України.

На підставі наведеного, керуючись 176,177, 178, 182, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

В задоволені клопотання захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу в частині визначення суми застави відмовити.

Клопотання слідчого Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 обраний відносно нього запобіжний захід заставу на домашній арешт строком на 60 діб, до 26 березня 2018 року, включно.

Заборонити ОСОБА_2, 5 листопада 1973 року покидати без дозволу органу досудового розслідування прокуратури або суду місце свого фактичного проживання – вул. 63 Садова вулиця, буд.67 м. Київ з 22.00 год. до 6.00 год. наступної доби.

Покласти на ОСОБА_2 обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду та органу розслідування, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з особами, які заявили та можливо заявлять про вчинені ним правопорушення, здати на зберігання слідчому свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Копію ухвали вручити підозрюваному, направити слідчому в провадженні якого знаходиться справа, прокурору Черкаської області - для відому.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Р.В.Демчик

Повний текст ухвали слідчого судді виготовлено 30 січня 2018 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_6