Постанова № 71912844, 24.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1855/17 Номер провадження 22-ц/775/31/2018

Номер провадження 22-ц/775/31/2018

Суддя доповідач Новосьолова Г.Г.

Категорія 55

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.

суддів: Азевича В.Б.,, Новосядлої В.М.,

секретар Ротар Я.Б.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Тришкіна Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Бахмут Донецької області режимі відеоконференції з Красноармійським міськрайонним судом Донецької області цивільну справу № 235/1855/17,

за позовом ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення заробітної плати,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року, (суддя Хмельова С.М., рішення ухвалено 12 жовтня 2017 року у м. Покровськ Донецької області),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суд з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що з 03 липня 2007 року по 12 серпня 2010 року працював на підприємстві відповідача гірником з ремонту гірничих виробіток 4-го розряду. Згідно довідки, яка міститься в матеріалах цивільної справи №2-1487/11 на аркуші 148, позивач в червні 2010 року відпрацював у нічний і вечірній час відповідно 60 і 24 годин. Відповідач нарахував і сплатив позивачу за такі умови праці (за кодами № 109, 135) заробітну плату у сумі 531,48 гривень (432,60 гривень+98,88 гривень), але дана сума менша, ніж передбачено законодавством.

Мінімальна погодинна тарифна ставка робітника 1-го розряду у вугільній галузі в червні 2010 року повинна була дорівнювати 6,35 грн/год (884 грн: 167 год*120%:100%). Погодинна тарифна ставка підземного робітника 4-го розряду обчислюється як добуток мінімальної ставки робітника 1-го розряду на регіональний коефіцієнт підвищення 1,15 і між розрядний коефіцієнт 4,369 її співвідношення з мінімальною ставкою, тобто в червні 2010р. повинна була складати не менше ніж 31,90 грн/год (6,35грн/год*1,15*4,369).

Розрахунок з використанням тарифної ставки 22,77 грн/год, яку адміністрація відповідача в травні - червні 2010 року безпідставно вважала ставкою гірників з ремонту підземних виробіток 4-го розряду: до сплати за кодом 109 безумовно підлягало 0,35*22,77грн/год*60год=478,17грн; за кодом 1350,2*22,77грн/год*24год=109,30грн. Загалом за умови праці в червні 2010 року. позивачу повинно бути сплачено 478,17+109,30=587,47 гривень, але фактично сплачено 531,48 гривень, тому недоплата по заробітній платі складає: 587,47-531,48=55,99 гривень. Тому, звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача на його користь 50,00 гривень несплаченої заробітної плати, яка є безперечною часткою існуючого боргу ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з оплати праці позивача за червень 2010 року.

12 жовтня 2017 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у задоволені позовних вимог ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення заробітної плати відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, мотивуючи порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не були розглянути зауваження на журнали судових засідань та звукозапису судового засідання подані ним до ухвалення судового рішення; суд безпідставно поза межами встановлених процесуальних строків долучив до справи додаткові докази надані відповідачем; при розгляді даного позову відповідачем не доведено, яке Положення про оплату праці на підприємстві діяло у червні 2010 року, оскільки під час розгляду справи у 2011 році у справі за №2-1487/11 відповідачем надане Положення в іншій редакції, де зазначено про автоматичне збільшення тарифних ставок працівників дільниць з добичі вугілля пропорційно збільшенню мінімальної заробітної плати в Україні; з врахування обставин суд першої інстанції під час ухвалення рішення повинен був брати до уваги зміст документів, наявних в даній справі, а також документи які знаходяться у цивільній справи 2011 року №2-1487/2011; суд залишив поза увагою наслідки проведених перевірок відповідача Територіальною державною інспекцією праці у Донецькій області, про що свідчать притягнення до адміністративної відповідальності у 2010 році заступника генерального директора ОСОБА_6, оскільки адміністрацією підприємства були порушені п.5.2 колективного договору; даний позов обґрунтовано розрахунками сум недоплат за нічні і вечерні умови праці позивача у червня 2010 року з посиланням на посвідчені, надані судам в 2011 році документи відповідача, визнання недійсності яких в 2017 році неможливе; надані відповідачем скриншоти комп'ютерної програми не є належними та допустимими доказами; підприємство позивача протягом 2009-2010 року зберігало тарифні ставки найманих працівників незмінними, при цьому набагато меншими ніж на державних підприємствах.

Відповідач ПАТ «ШУ «Покровське» надіслало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу та зазначив наступне:

- 30 листопада 2017 року апеляційним судом Донецької області було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цивільній справі №235/1616/17 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ШУ «Покровське» про стягнення заробітної плати, Підставами звернення до суду в цій справі позивач зазначав про недоплачені суми за роботу в нічній та вечірній час за липень - серпень 2010 року. Аналогічні позовні вимоги позивач зазначає у справі №235/1855/17, яка розглядається апеляційним судом, але різницею є те, що позивач просить стягнути недоплачені суми за роботу в нічній та вечірній час за червень 2010 року. Відповідач вважає, рішення по справі 235/1616/17 має преюдиціальне значення для вирішення спору у справі №235/1855/17;

- у колективному договорі за 2009- 2011 роки підприємства, у п.5.2 питання нарахування заробітної плати сторони колективного договору визнали необхідність застосування Галузевої угоди, а у п.5.3 питання встановлення мінімальної тарифної ставки, від якої визначається тарифна ставка працівників вищого розряду, сторони колективного договору визначили, що таке встановлення здійснюється згідно з діючим законодавством , а не згідно з угодами;

- на підприємство відповідача не розповсюджується Генеральна угода, укладена між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнським об'єднанням організації роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 року, а також не розповсюджується дія Регіональної та Галузевої угоди;

- що стосується притягнення до адміністративної відповідальності першого заступника директора ОСОБА_6 з підстав, що на підприємстві розраховано тарифну ставку робітника 1 розряду з порушенням галузевої та регіональної угод, то відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК (в редакції що діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції) йдеться про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду по справі про адміністративне правопорушення;

- ненадання у попередньому судовому засіданні суду першої інстанції відповідачем доказів були з поважних причини, та обумовлені тим, що документи по заробітній платі позивача знаходились в архіві підприємства, оскільки пройшло 7 років з часу виникнення правовідносин, а архіваріус знаходився у відпустці,

- 01 вересня 2011 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, до ПАТ «ШУ»Покровське» про встановлення факту виконання обов'язків трудового законодавства та стягнення моральної шкоди відмовлено, зазначеним рішенням не було встановлено які саме Положення про оплату праці діяли на підприємстві на той час. Питання про те, які саме тарифні ставки та яким саме Положенням про оплату праці встановлені на підприємстві не були в 2011 році предметом спору та предметом доказування по справі №2-1487/11. Предметом та підставою позову було встановлення порушень законодавства про працю, які мали місце при звільненні позивача з роботи;

- тарифна ставка ОСОБА_4 у розмірі 22,77 гривень, яка була зазначена у довідці від 18 липня 2011 року виникла внаслідок технічної помилки комп'ютерної програми.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явився позивач ОСОБА_4, але він повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.53 Т.3).

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Тришкіна Д.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог обґрунтовано виходив з того, що станом на 2010 рік будь-які документи або законодавчі підстави для встановлення ОСОБА_4 іншого тарифу, зокрема тарифу 22,77 грн., на заміну раніше встановленого тарифу - 20,60 грн., не існували. Тариф 20,60 грн. для ОСОБА_4 та для інших горно-робочих по РГВ 4 розряду було встановлено з 1 жовтня 2009 року Положенням про оплату праці, яке затверджено генеральним директором ОСОБА_7 та погоджено з профспілковим комітетом підприємства. Таке встановлення тарифу відбулося з додержанням п. 5.3 Колективного договору на 2009-2011рр., тобто розмір цього тарифу відлічується в більшу сторону від мінімальної часової ставки та окладу, які визначені відповідно до законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Частина 2 ст. 3 цього Кодексу передбачає можливість установлення особливостей праці, тобто особливостей правового регулювання певних трудових відносин, надаючи окремим підприємствам, установам, організаціям право регулювати трудові відносини їхніми статутами, положеннями.

У ст. 9 КЗпП України закріплено норму, якою забороняється підприємству, установі, організації вводити до своїх внутрішніх нормативних актів умови, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством про працю, в тому числі щодо оплати праці окремих категорій працівників, які визначаються відповідним законодавством і статутами підприємств, установ, організацій.

Аналогічні гарантії передбачені у ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 р. N 108/95-ВР "Про оплату праці".

Положеннями ст. 94 КЗпП України, статей 1, 2, 4 Закону України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. До складу заробітної плати входить: 1) основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників; 2) додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Згідно із частиною першою ст. 15 Закону «Про оплату праці» та частинами першою, другою ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, яка може проводитися як за результатами індивідуальних, так і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою статті 97 КЗпП України та частиною першою ст. 15 Закону «Про оплату праці».

В даній справі встановлено, що ОСОБА_4 перебував у трудових правовідносинах з ВАТ "ВК "Шахта "Красноармійська-Західна №1" з 03липня 2007 року працюючи гірничим робітником з ремонту гірничих виробок 4 розряду.

- наказом ВАТ "ВК "Шахта "Красноармійська-Західна №1" №296кр від 19 лютого 2009 року він був переведений на підприємстві з посади ГРП по ГВ 4 р. дільниці №4 на посаду ГРП по ГВ 4 р. дільниці №1 з тарифною ставкою 17,13 гривень (а.с.219 Т.1).

- наказом ВАТ "ВК "Шахта "Красноармійська-Західна №1" №649/1 ок від 21 травня 2010 року «Про переведення» ОСОБА_4 з дільниці №1 був переведений на дільницю №4 (а.с.217-218 Т.1).

- 26 серпня 2010 року наказом ВАТ «Вугільна компанія «шахта Красноармійська - західна№1» № 865ку «Про звільнення», був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, з 11 серпня 2010 року (а.с. 184 Т.1).

Статутом Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «шахта «Красноармійська - західна №1» затвердженим Міністерством палива та енергетики України 20 листопада 2000 року зазначено, що підприємство є правонаступником державного відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», яке засновано відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 27 квітня 2000 року №46 (а.с.164-177 Т.1).

В подальшому Статутом Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «шахта «Красноармійська - західна №1» (нова редакція) затвердженим загальними зборами ВАТ «Вугільна компанія «шахта «Красноармійська - західна №1» від 22 квітня 2009 року також зазначено, що підприємство є правонаступником державного відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», яке засновано відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 27 квітня 2000 року №46 (а.с.142-163 Т.1).

Статутом Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 03 вересня 2010 року зазначено, що цей статут регулює діяльність та правовий статус ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», а також права та обов'язки його акціонерів відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства». Товариство є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «шахта «Красноармійська - Західна №1» і як юридична особа створено до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» у вигляді відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «шахта «Красноармійська - Західна №1», що було правонаступником державного відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», яке засновано відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 27 квітня 2000 року №46 (та інших нормативних документів).

Зі статуту вбачається, що товариство здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України та Статутом, а також внутрішніми правилами, процедурами, регламентами та іншими локальними нормативними актами. Товариство не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями Товариства. П. 4.1 передбачено, що особи, які набули право власності на акції Товариства, набувають статусу акціонерів (учасників) Товариства, Акціонерами Товариства можуть бути юридичні та (або) фізичні особи, які набули право власності на акції Товариства при його творенні, при додатковому випуску акцій та на вторинному ринку цінних паперів. Перелік акціонері Товариства визначається (фіксується) на підставі відповідно реєстру власників іменних цінних паперів, що складається уповноваженою особою (депозитарієм) відповідно до законодавства. (а.с.75-114 Т.1).

У інформаційній довідці ПАТ «Національний депозитарій України» від 9 червня 2016 року щодо надання інформації про наявність (відсутність) державної частки в статутному капіталі, зазначено, що відповідно до даних реєстру (- ів) власників іменних цінних паперів ПАТ «ШУ «Покровське», сформованого станом на 25 травня 2016 року, державна частка в статутному капіталі емітента відсутня (а.с.67 Т.1).

Колективним договором відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1» на 2009 - 2011 роки, зареєстрованого Красноармійською міською радою 15 квітня 2009 року за №180, розділом V Про формування, регулювання та захист заробітної плати встановлюються згідно затвердженому на підприємстві «Положенню про оплату праці» по шахті «Красноармійська - Західна№1».

Відповідно до п..5.2 колективного договору питання нарахування заробітної плати сторони колективного договору визнали необхідність застосування «Положення про оплату праці» і дозволу Міністерства вугільної промисловості України від 28 березня 2000 року №621, у відповідності до Галузевої угоди, а у п.5.3 зазначено про встановлення мінімальної погодинної ставки та окладу відповідно до діючого законодавства (а.с.186-207 Т.1).

Відповідно до Положення про оплату праці у відкритому акціонерному товаристві «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», що було затверджено 26 грудня 2008 року генеральним директором підприємства та узгоджено головою профкому підприємства, яке було розроблено у листопаді 2008 року на підставі п.5.2 та п.5.4 Колективного договору відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1» на 2007-2009 роки на заміну раніше розробленого «Положення про оплату праці», починає дію з 01 вересня 2009 року. Приймає до уваги, що ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1» не є стороною Генеральної, Регіональної та Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України і профспілками, а також згідно п.5.3 Колективного договору на 2007-2009 роки, визначення розміру та встановлення тарифних ставок проводиться на підприємстві відповідно до законодавства.

Пунктом 2.1 Положення про оплату праці відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється за відрядно-преміальною та погодинно-преміальною системами оплати праці. Відрядно-преміальна система оплати праці застосовується для працівників за професіями: ГРОЗ, МГВМ, ГРП по РГВ, ГРП. Погодинно-преміальна система оплати праці встановлюється для працівників: МПУ, електрослюсар підземний.

Відповідно до п.1.1 Положення, з 01 січня 2009 року розмір тарифних ставок (посадових окладів) у вугільної компанії розрахований з урахуванням норм і мінімальних гарантій, встановлених відповідно до діючого законодавства на державному рівні та встановлені наступні тарифні ставки: на підземних роботах (МПУ, ГРП, ГРП по РГВ, електрослюсаря 3 р., інші професії на дільниці по видобутку вугілля) - працівникам 4 розряду складає 17,13 гривень (а.с.31-49 Т.2).

З матеріалів справи вбачається, що наказом ВАТ "ВК "Шахта "Красноармійська-Західна №1" №296кр від 19 лютого 2009 року ОСОБА_4 був переведений на підприємстві з посади ГРП по ГВ 4 р. дільниці №4 на посаду ГРП по ГВ 4 р. дільниці №1 з тарифною ставкою 17,13 гривень (а.с.219 Т.1).

Відповідно до Положення про оплату праці у відкритому акціонерному товаристві «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», що було затверджено генеральним директором підприємства та узгоджено головою профкому підприємства, яке було розроблено на підставі п.5.2 та п.5.4 Колективного договору відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1» на 2009-2011 роки на заміну раніше розробленого «Положення про оплату праці», починає дію з 01 жовтня 2009 року. Приймає до уваги, що ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1» не є стороною Генеральної, Регіональної та Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України і профспілками, а також згідно п.5.3 Колективного договору на 2009-2011 роки, визначення розміру та встановлення тарифних ставок проводиться на підприємстві відповідно до законодавства.

Пунктом 2.1 Положення про оплату праці відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється за відрядно-преміальною та погодинно-преміальною системами оплати праці. Відрядно-преміальна система оплати праці застосовується для працівників за професіями: ГРОЗ, МГВМ, ГРП по РГВ, ГРП. Погодинно-преміальна система оплати праці встановлюється для працівників: МПУ, електрослюсар підземний.

Відповідно до п.1.1 Положення, з жовтня 2009 року розмір тарифних ставок (посадових окладів) у вугільної компанії розрахований з урахуванням норм і мінімальних гарантій, встановлених відповідно до діючого законодавства на державному рівні та встановлені наступні тарифні ставки: на підземних роботах (МПУ, ГРП, ГРП по РГВ, електрослюсаря 3 р., інші професії на дільниці по видобутку вугілля) - працівникам 4 розряду складає 20,60 (а.с.51-60 Т.2).

Наказом ВАТ "ВК "Шахта "Красноармійська-Західна №1" №649/1 ок від 21 травня 2010 року «Про переведення» у зв'язку з комплектуванням штату дільниці №4, для своєчасного вводу в експлуатацію 8 південної лави блоку 6 для забезпечення роботи дільниці №4, забезпечення виконання виробничого завдання з видобутку вугілля, своєчасного обслуговування та ремонту механізованого комплексу ДМ, були переведені з 21 травня 2010 року робітники дільниць №1, №2, №3, №7, №8, «Струг» і Водовідвід на дільницю №4 згідно долученого списку.

Зі змісту списку робітників, які підлягають переводу на дільницю №4 вбачається, що позивач ОСОБА_4 також був переведений з дільниці №1, про що свідчить його підпис у додатку до наказу (а.с.217-218 Т.1).

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_4 зазначав, що тарифна ставка 20,60 гривень у червні 2010 року не відповідає дійсності, оскільки відповідно до наданої підприємством довідки вона складала 22,77 гривень, а тому вважає, що з відповідача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 50 гривень.

Проте, виходячи з вищенаведеного вбачається, що тарифна ставка з жовтня 2009 року на підприємстві відповідача на посаді ГРП по РГВ 4 розряду, яку займав позивач ОСОБА_4 складала 20,60 гривень.

Це також підтверджується наданим відповідачем рапортом на відрядні та погодинні роботи за червень 2010 року ГРП по РГВ, де з Розділу 11 «Розрахунок заробітної плати» вбачається, що нарахування заробітної плати ОСОБА_4.(професія РГВ 4) за нічні години - 60 та вечірні години -24 проводилося з тарифної ставки, яка складає 20,60 гривень (а.с.215 Т.1).

Крім того, рішенням апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення заробітної плати за період з липня по серпень 2010 року з розрахунку тарифної ставки 22,77 гривні відмовлено. Судом встановлено, що тарифна ставка 20,60 гривень була встановлена ОСОБА_4 з урахуванням змісту п.5.3 колективного договору на 2009-2011 роки (а.с.38-42 Т.3).

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволені позову, оскільки позивачем не доведено про встановлення ОСОБА_4 на підприємстві відповідача тарифної ставки у червень 2010 року у розмірі 22,72 гривні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення недоплаченої заробітної плати.

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не були розглянути зауваження на журнали судових засідань та звукозапису судового засідання подані ним до ухвалення судового рішення та суд безпідставно поза межами встановлених процесуальних строків долучив до справи додаткові докази надані відповідачем є необґрунтованими з наступних підстав.

10 листопада 2017 року ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у задоволенні заяви ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про зауваження на журнали судових засідань та звукозапису судового засідання відмовлено (а.с.178 Т.2).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.131 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції, представник відповідача пояснив, що письмові докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Документи, які необхідно було надати суду першої інстанції знаходяться в архіві підприємства, оскільки дані правовідносини виникли між сторонами під час роботи позивача у червні 2010 року, для чого потребувалось деякий час для їх підготовки, крім того особа відповідальна за роботу архіву знаходилась на той час у відпустці, про що представником відповідача була надана довідка суду першої інстанції (а.с.54 Т.1).

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що при розгляді даного позову відповідачем не доведено, яке Положення про оплату праці на підприємстві діяло у червні 2010 року, оскільки під час розгляду справи у 2011 році у справі за №2-1487/11 відповідачем надане Положення в іншій редакції, де зазначено про автоматичне збільшення тарифних ставок працівників дільниць з добичі вугілля пропорційно збільшенню мінімальної заробітної плати в Україні, то вони є неспроможними.

01 вересня 2011 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «ШУ «Покровське» про встановлення факту виконання обов'язків трудового законодавства та стягнення моральної шкоди відмовлено. Зі змісту судового рішення вбачається, що предметом розгляду справи було встановлення порушень законодавства про працю, які мали місце при звільненні позивача з роботи (стосовно дати звільнення). В тій справі судом не встановлювалися, які тарифні ставки застосовувалися при нарахування заробітної плати та яке Положення про оплату праці діяло на той час на підприємстві.

Довід апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою наслідки проведених перевірок відповідача Територіальною державною інспекцією праці у Донецькій області, про що свідчать притягнення до адміністративної відповідальності у 2010 році заступника генерального директора ОСОБА_6, оскільки адміністрацією підприємства були порушені п.5.2 колективного договору є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК (в редакції що діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції) йдеться про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Повний текст постанови буде виготовлено до 29 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначеної статтею 390 ЦПК України.

Головуючий Г.Г.Новосьолова

Судді В.М.Новосядла

В.Б.Азевич