Постанова № 71909899, 26.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2018 року справа № 206/2605/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро

на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя Румянцев О.П., )

у справі № 206/2605/17

за позовом ОСОБА_1

до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро, в якому просила:

визнати протиправними дії Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро щодо зменшення ОСОБА_1 в ході виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 загального відсотку розрахунку розміру пенсії від заробітку з 83% на 80% , зміни розмірів складових заробітної плати, що розраховані відповідачем з 01.08.2013 на підставі уточнюючих довідок ДФІ в Дніпропетровській області від 26.07.2013 № 04-11-05-19-9253 та № 04-11-05-19/9254 в загальній сумі 4572,64 грн., на розмір складових заробітної плати на загальну суму 3849,81 грн.;

зобов’язати відповідача здійснити з 01.08.2013 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 83 % від суми заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 206/6253/13-а від 21.01.2014 скасовано постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2013 у справі № 206/6253/13-а та задоволено позовні вимоги позивача частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України Самарського району м. Дніпропетровська здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії державного службовця, починаючи з 01.08.2013, з урахуванням у складі заробітної плати для призначення пенсії суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, сум винагороди за вислугу років, сум винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків відповідно до постанови КМУ від 24.02.2003 №212 та на підставі довідки Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області від 26.07.2013 № 04-11-05-19/9253 та № 04-11-05-19/9254 та виплатити суму недоотриманої пенсії. В ході виконання постанови суду відповідач розпорядженням №149172 від 15.09.2014 безпідставно зменшив розмір призначеної позивачці пенсії державного службовця з 83 відсотків на 80 відсотків і перерахував пенсію виходячи з 80 відсотків. Про вищезазначені обставини позивачу стало відомо з листа відповідача від 15.03.2017 за № 141/04/21.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо зменшення загального відсотку розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 83 відсотків до 80 відсотків.

Зобов’язано Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 83 відсотків від заробітної плати, з якої справлялися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 22.11.2016.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що пенсія позивачу як державному службовцю призначена у розмірі 80% суми його заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування згідно з вимогами ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХII від 16.12.1993 (в редакції від 08.07.2011). Крім того, відповідач не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень на користь позивача сплачений при зверненні з позовом судовий збір, оскільки відповідач немає відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків, тому в разі відсутності у державного органу відповідних призначень, стягнення здійснюється за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач – ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпро з 04.09.2008 отримує пенсію, нараховану в розмірі 83 % від заробітку, що підтверджується розпорядженням № 444455 від 05.09.2008. Стаж позивача як державного службовця на момент призначення пенсії - 13 років 9 місяців 3 дні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 у справі №206/6253/13-а скасовано постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2013 у справі № 206/6253/13-а та задоволено позовні вимоги позивача частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України Самарського району м. Дніпропетровська здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії державного службовця, починаючи з 01.08.2013, з урахуванням у складі заробітної плати для призначення пенсії суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, сум винагороди за вислугу років, сум винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 212 та на підставі довідки Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області від 26.07.2013 № 04-11-05-19/9253, № 04-11-05-19/9254, виплатити суму недоотриманої пенсії (а.с.8).

Означена постанова набрала законної сили 21.01.2014, відповідно до ст.ст.14, 255 КАС України є обов'язковою до виконання.

Відповідно до вказаного судового рішення, відповідачем відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХII від 16.12.1993 (в редакції від 08.07.2011) з 01.08.2013 розмір пенсії позивача розрахований таким чином: посадовий оклад - 1438,00 грн., надбавка за ранг (10 ранг) - 80,00 грн., надбавка за вислугу років 13 років ( 20%) - 303,60 грн., надбавка за високі досягнення в праці за останні 24 місяці за період з 01.09.2006 до 31.08.2008 - 473,71 грн., премія за останні 24 місяці за період з 01.09.2006 до 31.08.2008 - 139,12 грн., інші виплати - 712,81 грн., винагорода за вислугу років згідно Постанови КМУ № 1141 (30%) - 455,40 грн.

Розмір пенсії відповідачем визначено виходячи з 80 % від заробітної плати 4572,64 грн. Станом на 01.03.2017 розмір пенсії - 3849,81 грн., в тому числі: 3658,11 грн. - пенсія; 191,70 грн. - фіксована сума індексація.

Отже в ході виконання постанови суду відповідач розпорядженням №149172 від 15.09.2014 зменшив розмір призначеної позивачу пенсії державного службовця з 83 % на 80 % (а.с.11).

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій відповідача.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

З огляду на те, що положення ст.37 Закону України «Про державну службу» щодо збільшення пенсії за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі до 90 відсотків заробітної плати втратили чинність з 01.10.2011, відповідачем при перерахунку пенсії на виконання судового рішення від 21.01.2014 у справі № 206/6253/13-а застосовано норму вказаного Закону в редакції, що діяла на час здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.08.2013.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що внесені зміни до Закону України «Про державну службу» стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку.

Встановлені ст.37-1 Закону України «Про державну службу» порядок та умови перерахунку пенсій державних службовців ані Законом України № 3668-VI від 08.07.2011, ані іншими законами не змінювались.

Відповідно до ст.37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції на момент здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.08.2013, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Виходячи з вищенаведеного, при перерахунку пенсії державним службовцям має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, внесені Законом № 3668-VІ зміни до ст.37 Закону України «Про державну службу» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Правовою нормою, яка визначає механізм проведення перерахунку пенсії державним службовцям, в даному випадку є ст.37-1 Закону України «Про державну службу», яка змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнала.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач має право на обчислення розміру пенсії при перерахунку, виходячи із 83% від розрахованої заробітної плати з урахуванням інших виплат, тому що пенсія їй була призначена саме у такому відсотковому відношенні відповідно до діючої на той час редакції статті 37 Закону України «Про державну службу».

З огляду на положення ст. 37 Закону України «Про державну службу», які були чинні саме на час призначення пенсії позивачу, орган Пенсійного фонду повинен зробити перерахунок пенсії позивачу на підставі судового рішення, виходячи з розміру 83% від суми її заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення по суті пред’явлених вимог.

Що стосується посилання позивача на безпідставність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень на користь позивача судового збору, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України (в редакції до 15.12.2017), розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи встановлено статтею 94 КАС України, відповідно до частини першої якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, при цьому незалежно від того, звільнений відповідач від сплати судового збору в установленому порядку, чи ні.

Вказана норма за своєю правовою суттю має компенсаційний характер, передбачає стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 640 грн.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2017 року у справі № 206/2605/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає (ст.ст.12, ч.5 ст.328 КАС України).

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко