Ухвала суду № 71909715, 26.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10099/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Чуб Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за заявою ОСОБА_1, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник, ОСОБА_2, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 755/10099/15-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 17 серпня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСббанк» 45 524,92 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 51 375 гривень 11 копійок, а також судового збору у сумі 16 818,71 гривень.

Заявлені вимоги заявник обґрунтовує тим, що на виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11198280000 від 14 серпня 2007 року забезпечувалось іпотекою земельної ділянки загальною площею 0,253 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. 16 листопада 2017 року між ТОВ «ФК «Позика» та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ «ФК «Позика» від свого імені, в порядку звернення стягнення, продало ОСОБА_3 земельну ділянку, що була предметом іпотеки. Таким чином, ТОВ «ФК «Позика», продавши земельну ділянку від свого імені, здійснило звернення стягнення на неї шляхом позасудового врегулювання з метою задоволення вимог за кредитним договором, заборгованість за яким стягується з боржника на підставі оспорюваного виконавчого листа.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив заяву задовольнити.

Представник стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати заяву без їхньої участі.

Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали заяви та доданих до неї матеріалів, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 45 524, 92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.10.2015р. ( 1 дол. США = 21. 15 грн.) становить 962 852 грн. 06 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 51 375 грн. 11 коп., а також судовий збір в сумі 16 818 грн. 71 коп. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року було змінено, виключено з абзацу другого його резолютивної частини слова «що за курсом НБУ станом на 02 жовтня 2015 року (1 дол. США = 21,15 гривень) становить 962 852 гривень 06 копійок».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року у незміненій апеляційним судом його частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року залишено без змін.

17 серпня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва у вказаній справі було видано виконавчий лист № 755/10099/15-ц.

В подальшому, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року було замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» у справі № 755/10099/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, статтею 432 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що ухвалою суду можна визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню лише у випадках: якщо його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням добровільними виконанням боржником чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про визнання виконавчого листа № 755/10099/15-ц таким, що не підлягає виконанню, сторона заявника посилається на те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 були задоволені за рахунок земельної ділянки, яка була передана кредитодавцю в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором, а в подальшому була відчужена новим кредитором на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Так, дійсно з метою виконання зобов'язань за кредитним договором № 11198280000 від 14 серпня 2007 року, іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» земельну ділянку, загальною площею 0,253 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» та ОСОБА_3, продавець ТОВ «ФК «Позика» продало, а покупець ОСОБА_3 купив у власність земельну ділянку загальною площею 0,253 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2

Як роз'яснено в п.п. 17, 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що після завершення позасудового врегулювання (після передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу) будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою, відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (зобов'язання боржника за договором кредиту)) є недійсними.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК.

Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Таким чином, положення ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», не підлягає застосуванні в контексті поданої заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає скасуванню, оскільки рішення суду про стягнення кредитної заборгованості із заявника ухвалено до укладення відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки, при цьому ТОВ «ФК «Позика», як новий кредитор, в разі недостатності суми для задоволення вимог за рішенням суду, не позбавлений права вимоги до боржника за кредитним договором. Крім того, станом на день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, продавець повідомив покупця про те, що останній повідомив іпотекодавця про продаж предмета іпотеки.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260,432 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 Закону України «Про іпотеку», п.п. 17, 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст ухвали складено 31 січня 2018 року.

Суддя: