Ухвала суду № 71906635, 26.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3874/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2018 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. розглянувши заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_2 про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

24 січня 2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якому просить суд: вжити заходів забезпечення позову на все належне майно боржника ОСОБА_3 рухоме/нерухоме, усі поточні рахунки боржника, у тому числі й на ті, що будуть відкриті боржником у майбутньому; вжити заходів забезпечення позову шляхом тимчасово обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_3 з вилученням паспорта громадянина України, до моменту виконання рішення суду.

В обґрунтування поданої заяви, заявник посилається на те, що за час розгляду справи у суді, відповідач вживає всіх неправомірних заходів для уникнення відповідальності за виконання договірних зобов'язань, шляхом відчуження належного йому на праві власності майна для того, щоб зробити стягнення боргу неможливим. Так, за період 2017 року відповідач відчужив все належне йому рухоме та нерухоме майно на користь третіх осіб, у зв'язку з чим на сьогоднішній день існує реальна загроза невиконання рішення суду при задоволенні позову по даній справі.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача - ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання кредиту № 032/744254 від 10 жовтня 2008 року в сумі 78 771,61 долар США 61 цент, що становить в еквіваленті за курсом НБУ на 19 січня 2016 року 1 940 705 гривень 41 копійка, а також за витратами по справі судового збору у сумі 29 110,58 гривень.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про накладення арешту на рухоме та/або нерухоме майно, усі поточні рахунки, які належать відповідачу ОСОБА_3, при цьому суд вважає за необхідне накласти даний арешт в межах ціни позову, тобто в межах 1 940 705 гривень 41 копійки. В той же час, судом не вбачається підстав, враховуючи предмет позову накладати арешт на рахунки, які можуть бути відкриті в майбутньому, а також вилучати паспорт відповідача до виконання рішення суду, оскільки даний вид забезпечення позову не являється співмірним в розрізі даного спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_2 про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Накласти арешт на все рухоме та/або нерухоме майно, поточні рахунки, які належать ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1), в межах суми позову 78 771 доларів США 61 цент, що становить в еквіваленті за курсом НБУ на 19.01.2016р. 1 940 705 (один мільйон дев'ятсот сорок тисяч сімсот п'ять) гривень 41 копійка.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів, та учасникам справи для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: