Постанова № 71898890, 26.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/199/2018

Категорія: 33

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач :Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 рокуСправа № 132/2483/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

судді-доповідача: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Сала Т.Б.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області, Прокуратури Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, за апеляційною скаргою заступника прокуратура Вінницької області на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя Павленко І.В.), ухваленого в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2017 року позивач звернулась в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2013 року її визнано винною за ч. 1 ст. 190 КК України і призначено покарання 510 грн. в дохід держави, відповідно до ч. 2 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України її від призначеного покарання звільнено у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 серпня 2013 року вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2013 року стосовно неї в частині засудження за ч. 1 ст. 190 КК України скасовано, справу в цій частині повернуто на додаткове розслідування прокурору Хмільницької міжрайонної прокуратури. 30 жовтня 2014 року заступником начальника СВ Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області Короліщуком С.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014020330000205 від 20 березня 2014 року, в зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. Позивачем зазначено, що тривале кримінальне провадження відносно неї призвело до стану постійного напруження та стресу, викликаних необхідністю неодноразово прибувати на виклики слідчих та суду, витрачати час на допити у слідчого та на перебування в судах при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та в апеляційному суді. Крім того, вона не мала права працювати по спеціальності на державній службі, так як, працюючи помічником Народного депутата України у Верховній Раді України, після наведення негативної інформації, змушена була звільнитись. За таких обставин завдану їй моральну шкоду оцінює в розмірі 2 000 000,00 грн., а майнову в розмірі 256 000,00 грн., однак з урахування збільшених позивних вимог просила стягнути за рахунок державного бюджету (Державне Казначейство України) на її користь 1 000 000,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 2 000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 450 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 98 000,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої Хмільницьким відділенням поліції Калинівського відділу поліції у Вінницькій області, Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області, Хмільницьким відділенням Калинівської місцевої прокуратури м. Калинівка, Вінницькою обласною прокуратурою, Генеральною прокуратурою України, Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, Калинівським районним судом Вінницької області, Апеляційним судом Вінницької області.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено в зв'язку з їх безпідставністю.

Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, заступником прокуратура Вінницької області подано апеляційну скаргу, мотивовану тим, що позивачем не доведено необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими, при цьому судом не обґрунтовано в результаті яких моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 450 000,00 грн, а також судом не перевірено чи дійсно мала місце фактична сплата позивачем коштів в розмірі 98 000,00 грн. за надання правової допомоги, а тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник прокуратури Вінницької області апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, районний суд виходив з того, що позивач незаконно перебувала під слідством та судом, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням періоду перебування під слідством та судом, тривалості і тяжкості моральних страждань, а також судом стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 98 000 грн., яка виразилась у понесених витратах на правову допомогу.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди скасовує та ухвалює в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2013 року ОСОБА_3 визнано винною за ч.1 ст. 190 КК України і призначено покарання 510,00 грн. в дохід держави. Відповідно до ч. 2 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнено у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 серпня 2013 року вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_3 в частині засудження за ч. 1 ст. 190 КК України скасовано і справу в цій частині повернуто на додаткове розслідування прокурору Хмільницької міжрайонної прокуратури.

30 жовтня 2014 року заступником начальника СВ Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області Короліщуком С.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014020330000205 від 20 березня 2014 року, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3 заявлено вимогу про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визначення періоду, який необхідно враховувати при обрахуванні строку перебування ОСОБА_3 під слідством та судом, а саме з 23 січня 2003 року, тобто з моменту порушення кримінальної справи, по 30 жовтня 2014 року, тобто дати винесення постанови про закриття кримінального провадження, що становить 141 повний місяць.

Щодо визначення розміру заподіяної моральної шкоди та застосування як розрахункової величини мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 грн., то суд апеляційної інстанції вважає, що районним судом було неправильно зроблено посиланням на Закон України №1774-VIII від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат і що вона застосовується в розмірі 1600 грн., оскільки зазначений Закон не містить посилань на те, що його положення поширюються на виплати, що здійснюються відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким передбачено, що розрахунковою величиною є саме мінімальна заробітна плата, розмір якої згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік», становить 3200 грн..

Однак застосування судом першої інстанції як розрахункової величини мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 грн., сторонами не оскаржено, тоді як згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано період перебування під слідством та судом, тривалість і тяжкість моральних страждань та визначено розмір моральної шкоди в сумі 450 000 грн., що із незначною різницею відповідає сумі, яка розраховується шляхом множення кількості місяців перебування під слідством та судом на розмір розрахункової величини, яка застосовується у сумі 3 200,00 грн., що становить розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік», при цьому визначений розмір моральної шкоди позивачем не оскаржено, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо відсутності підстав для зміни визначеного розміру моральної шкоди.

Щодо викладених в апеляційній скарзі тверджень про недоведення позивачем факту заподіяння моральної шкоди, то дані твердження є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами перебування ОСОБА_3 під слідством та судом.

Також, не заслуговують на увагу посилання на безпідставність стягнення коштів з органів досудового слідства та прокуратури, які обгрунтовані тим, що суд не був співвідповідачем у справі, оскільки в даному випадку кошти стягнуті з Державного бюджету України.

Крім того, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення на користь ОСОБА_3 98 000,00 грн. у відшкодування витрат на послуги адвоката, оскільки заявлена вимога не підтверджена належними доказами, при цьому надана квитанція до прибуткового касового ордера та довідка №199/17 від 22 листопада 2017 року, не є доказом в розумінні Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в редакції чинній на час розгляду справи.

До того ж, наявна в матеріалах справи квитанція (а.с.117) містить виправлення, тому дана квитанція не може бути прийнята до уваги.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні іншої частини вимог про відшкодування матеріальної шкоди, то даний висновок є обгрунтованим і в цій частині рішення суду сторонами не оскаржене.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вимогами ч. 1 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода.

Крім того, згідно із ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до ч. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначивши правові взаємовідносини сторін, вірно встановив підстави для відшкодування моральної шкоди та її розмір, дійшов невірного висновку щодо стягнення на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 98 000,00 грн., а тому апеляційний суд рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону, в частині стягнення матеріальної шкоди скасовує та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог, а в іншій частині рішення суду необхідного залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокуратура Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ Т.Б. Сало

Згідно з оригіналом:

Суддя-доповідач В.В. Оніщук