Постанова № 71892635, 25.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/476/14-ц

Провадження № 22-ц/779/167/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БМ Банк» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області під головуванням судді Юсип І.М. від 10 березня 2016 року

в с т а н о в и в:

У лютому 2014 року ПАТ «БМ Банк» звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 06 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «БМ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 12/25/061008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 32 000 євро терміном користування до 05 жовтня 2018 року із сплатою 16% річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Крім того, на забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, 06 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є виробничо-складські приміщення загальною площею 615,6 кв. м, що складаються з виробничого цеху цегляного, літера А, площею 585,1 кв. м, складу цегляного,літера Б, площею 22,5 кв. м, складу цегляного,літера В, площею 8,0 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 25 січня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 42 786,05 євро (1 146 468 гривень 08 копійок), яку просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на свою користь, а також у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (виробничо-складські приміщення загальною площею 615, 6 кв. м, що складаються з виробничого цегляного цеху, літера «А», площею 585,1 кв. м, склад цегляний, літера «В», площею 8 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1.) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Рішенням Галицького районного суду від 10 березня 2016 року позов ПАТ «БМ Банк» задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 12/25/061008 від 06 жовтня 2008 року в сумі 42 786,05 євро, що еквівалентно - 1 146 468 гривень 08 копійок, з них: строкова сума заборгованості - 14 567,21 євро, що еквівалентно 390 333 гривні 80 копійок; прострочена заборгованість за кредитом - 11 065,05 євро, що еквівалентно 296 492 гривень 12 копійок; нараховані відсотки - 7 479,02 євро, що еквівалентно 200 403 гривень 12 копійок; прострочені відсотки - 3 254,85 євро, що еквівалентно 87 214 гривень 91 копійка; пеня - 6 419,92 євро, що еквівалентно 172 024 гривень 14 копійок

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ «БМ Банк» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «БМ Банк» пені у валюті, що становить 6 419,92 євро, відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто розмір пені в еквіваленті до національної валюти, розмір якої визначено позивачем згідно зі збільшеними позовними вимогами у сумі 172 024 гривень 14 копійок.

Всього визначено для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, нарахованої ПАТ «БМ Банк» за кредитним договором від 06 жовтня 2008 року, на 25 січня 2016 року у розмірі 36 366, 13 євро та 172 024 гривень 14 копійок пені. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 06 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_2, для погашення кредитної заборгованості нарахованої на 25 січня 2016 року за кредитним договором від 06 жовтня 2008 року в розмірі 36 366,13 євро, з яких строкова сума заборгованості - 14 567, 21 євро, що еквівалентно 390 333 гривень 80 копійок, прострочена заборгованість за кредитом - 11 065, 05 євро, що еквівалентно 296 492 гривень 12 копійок, нараховані відсотки - 7 479, 02 євро, що еквівалентно 200 403 гривень 12 копійок, прострочені відсотки - 3 254,85 євро, що еквівалентно 87 214 гривень 91 копійка та 172 024 гривень 14 копійок пені, на виробничо-складські приміщення, загальною площею 615,6 кв. м, що складаються з виробничого цеху цегляного літера А - площею 585,1 кв. м, складу цегляного літера «Б» площею - 22,5 кв. м, складу цегляного літера В - площею 8,0 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці площею 47,8 га згідно договору оренди від 05 травня 2004 року, посвідченого Галицькою міською радою та зареєстрованого у Галицькому районному ДЗК 18 травня 2004 року, вартість яких згідно договору сторонами визначена 362 587 гривень, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну нерухомого іпотечного майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Решту коштів від реалізації повернуто ОСОБА_2

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2016 року в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасоване, а справу в цій частині направлено на новий розгляд.

ПАТ «БМ Банк» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, у якій зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Чинне законодавство України не містить правової норми, яка б забороняла кредитору звертатись з вимогами до боржника - іпотекодавця одночасно, як про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і про стягнення суми кредитної заборгованості. Наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не виключає право Банку на захист свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки. Суд першої інстанції, встановивши факт заборгованості за основним зобов'язанням та наявність підстав для стягнення заборгованості неправомірно відмовив у задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просить змінити рішення суду першої інстанції, а саме в рахунок задоволення вимог АТ «БМ Банк» на суму заборгованості 42 786,05 євро, що еквівалентно 1 146 468,08 гривень за невиконання положень кредитного договору звернути стягнення на належне ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме виробничо-складські приміщення загальною площею 615,6 кв.м, що складаються з виробничого цегляного цеху, літера «А», площею 583,1 кв.м, склад цегляний, літера «В», площею 8,0 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження». В решті рішення залишити без змін.

Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року апеляційним судом Івано-Франківської області, як судом апеляційної інстанції, переглядається рішення суду першої інстанції тільки в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки справу в цій частині направлено на новий розгляд.

Відмовляючи у зверненні стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що суд не може одночасно стягувати суму заборгованості за кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки при задоволенні позову відбудеться подвійне стягнення боргу за одним кредитним договором, що протирічить діючому законодавству.

До такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без належного дослідження зібраних доказів та з порушенням вимог матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної позовної вимоги.

Судом встановлено, що 06.10.2008 року між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12/25/061008 відповідно до якого Банк надав, а відповідач ОСОБА_1 отримав кредит на поточні потреби в розмірі 32 000 Євро з кінцевим терміном повернення 05.10.2018 року зі сплатою за користування кредитними коштами 16% річних ( т.1 а.с. 4-6).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 06.10.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором №12/25/061008 від 06.10.2008 р. ( т.1 а.с.14).

Також судом встановлено, що зобов'язання позичальника ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору забезпечені іпотечним договором від 06.10.2008 р. укладеним між ПАТ « БМ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 Згідно з умовами даного договору в іпотеку передано нерухоме майно, а саме : виробничо-складські приміщення, загальною площею 615,5 кв. м. що складаються з виробничого цеху цегляного,літера А- площею - 583,1 кв. м., склад цегляний літера В- площею 8,0 кв. м.,що розташовані в АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.15-17).

ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 25.01.2016 року утворилася заборгованість відповідача перед банком в сумі - 42 786,05 Євро,що згідно курсу НБУ станом на 25.01.2016 р. становить 1 146 468,08 грн та складається з - 14 567,21 євро,що еквівалентно 390 333,80 грн. - строкова сума заборгованості; 11 065,05 євро, що еквівалентно 296 492,12 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 7 479,02 євро,що еквівалентно 200 403,12 грн - нараховані відсотки; 3 254,85 євро,що еквівалентно 87 214,91 грн. - прострочені відсотки та 6 419,92 євро,що еквівалентно 172 024,14 грн. - пеня. Наведене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №/07/36-5а від 12.11.2007 року ( т. 2 а.с. 94-138).

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст.7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі ст.599 ЦК України. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року (справа № 6-1080цс15).

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно із стягненням заборгованості за кредитним договором і слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», слід дійти висновку про те, що в розумінні норми ст.39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону. Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням ч. 5 ст. 265 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року (справа № 6-1205цс15).

Відповідно до умов іпотечного договору (а.с. 15-17 т.1) сторони зазначили, що за взаємною згодою ними погоджено договірну (заставну) вартість предмету іпотеки в розмірі 362 587 гривень. Суд вважає, що саме визначена сторонами вартість предмета іпотеки є початковою ціною для його подальшої реалізації. Судом сторонам було запропоновано визначити вартість предмета іпотеки відповідно до вищенаведеного на час вирішення даного спору, однак ними проігноровано таку пропозицію.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з постановленням у цій частині нового рішення про задоволення даної позовної вимоги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 06 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_2, для погашення кредитної заборгованості станом на 25 січня 2016 року за кредитним договором № 12/25/061008 від 06 жовтня 2008 року в розмірі 36 366,13 євро, з яких строкова сума заборгованості - 14 567, 21 євро, що еквівалентно 390 333 гривень 80 копійок, прострочена заборгованість за кредитом - 11 065, 05 євро, що еквівалентно 296 492 гривень 12 копійок, нараховані відсотки - 7 479, 02 євро, що еквівалентно 200 403 гривень 12 копійок, прострочені відсотки - 3 254,85 євро, що еквівалентно 87 214 гривень 91 копійка та 172 024 гривень 14 копійок пені, на виробничо-складські приміщення, загальною площею 615,6 кв. м, що складаються з виробничого цеху цегляного літера А - площею 585,1 кв. м, складу цегляного літера «Б» площею - 22,5 кв. м, складу цегляного літера В - площею 8,0 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці площею 0,4780 га згідно договору оренди від 05 травня 2004 року, посвідченого Галицькою міською радою та зареєстрованого у Галицькому районному ДЗК 18 травня 2004 року, шляхом продажу на прилюдних торгах, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації розмірі 362 587 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко