Постанова № 71883530, 24.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 709/1269/17 Суддя (судді) першої інстанції: Чубай В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Земляної Г.В. Парінова А.Б. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просила: - визнати неправомірними дії щодо відмови у перерахунку та підвищенні пенсії; - зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.01.2015р. по даний час включно та стягнути з відповідача збитки - різницю в пенсії за цей час.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 24.12.2013р. ОСОБА_6 отримує пенсію за віком, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі меншому, ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.

Страховий стаж роботи позивача складає 36 років 7 місяців 27 днів. З 24.12.2013р. позивачу призначена пенсія у розмірі 949,00 грн., з 01.09.2015р. - 952,18 грн., з 01.05.2016р. - 999,78 грн., з 01.12.2016р. - 1 099,23 грн., з 01.05.2017р. - 1 154,48 грн. з урахуванням державної адресної допомоги, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», а також 15% зменшення за достроковий вихід на пенсію.

Позивач звернулася до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду Черкаської області із заявою про підвищення та перерахунок їй пенсії, відповідно до прожиткового мінімуму.

Однак, листом від 31.05.2017р. № 11/Т-10 відповідачем було відмовлено в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що у складі пенсії нарахована від'ємна сума за достроковий вихід на пенсію за віком у розмірі 15%.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача у перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.

Згідно з п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За приписами ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.01.2015 року - 949 грн., з 01.09.2015 року - 1074 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.05.2016 року - 1130 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.01.2017 року - 1247 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Аналіз норми ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього прожиткового мінімуму.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 призначена та виплачується пенсія в порядку, що передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, розмір пенсійних виплат, які проводяться позивачу є меншим, ніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Так, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з положеннями ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, тоді як п. 2 Постанови № 265 суперечить ст. 46 Конституції України, нормам Законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про прожитковий мінімум», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, застосування положень вищезазначеної постанови № 265 у 2016 році не може позбавляти особу її конституційного права на належний рівень життя, який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на щомісячне отримання пенсійних виплат у розмірі не нижчому, ніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, що стосується періоду з якого необхідно провести перерахунок пенсії позивачу, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом 21.06.2017р., тобто позовні вимоги за період з 01.01.2015р. по 20.12.2016р. заявлені нею після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р.). Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду нею зазначено не було.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р.), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, встановивши, що позовна заява подана до суду після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р.) та без викладу обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.01.2015р. по 20.12.2016р.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18.07.2006 року по справі «Проніна проти України» та від 12.07.2016 року по справі «Петриченко проти України» констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, де зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення ст. 46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Беручи до уваги, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність не є стабільним і встановлюється щорічно бюджетним законодавством, а виплата пенсії не підлягає обмеженню строком, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу в розмірі, який є нижчим, ніж встановлено законом є протиправними, а позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню з 21.12.2016р.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови ОСОБА_6 в перерахунку та виплаті її пенсії з урахуванням зміненого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21 грудня 2016 року.

Зобов'язати Золотоніське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21 грудня 2016 року.

Позовні вимоги ОСОБА_6 за період з 01 січня 2015 року по 20 грудня 2016 року залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Земляна Г.В. Парінов А.Б.Повний текст постанови виготовлено 30.01.2018 року